Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року найбідніші регіони Росії вкрай постраждали від війни. Як всередині Росії, так і за її межами, народи Бурятії і Дагестану, насамперед через неслов'янську зовнішність, почали часто асоціюватися з війною. Поки сім'ї солдатів в Улан-Уде (столиця Бурятії) чекають на повернення своїх синів з однієї з небагатьох доступних у регіоні робіт, російський уряд продовжує наголошувати на темі національної єдності, при цьому відмовляючись інвестувати в освіту, збереження спадщини, інфраструктуру чи економічні можливості.
Аналогічні почуття відчувають і ліберальні крила українського громадянського суспільства. 2 червня опозиційне видання новин «Популярна політика», яке раніше знаходилося в Москві, а нині в Латвії, випустило відео, що таврує російські звірства в Україні. У ролику під назвою «Росія під сміттям | Українські діти гинуть |Пірати Азовського моря» Ольга Гусєва, ведуча YouTube-каналу організації та член команди Навального, заявляє:
Всё-таки, те люди которые поехали воевать, это на мой взгляд не самая лучшая часть населения России. Уж простите меня, да это всё-таки малообеспеченные слои населения – это Буряты в том числе там которых на самом деле в относительно России 600 по-моему тысяч человек… не нужно всё-таки приписывать знак равно между гражданами России которые не участвуют и не поддерживают спецоперации к тем кто воюет.
Все-таки, ті люди, які поїхали воювати, це, на мій погляд, не найкраща частина населення Росії. Пробачте мені, так, це все-таки малозабезпечені верстви населення — це буряти, зокрема, яких насправді щодо Росії 600, на мою думку, тисяч людей… не треба все-таки ставити знак рівності між громадянами Росії, які не беруть участь і не підтримують спецоперації, і тими, хто воює.
Незважаючи на те, що вони опинилися по різні боки війни, українці та буряти страждають від однакового імперського підходу [анг]: стирання мови, історії та політичного самовизначення. Республіка Бурятія розташована на Далекому Сході Росії, березі озера Байкал. Історично пов'язаний з монголами, цей регіон був включений до складу Російської імперії у XVIII столітті. У 1923 році Бурятія стала автономною республікою у складі РРФСР. Дві третини Республіки Бурятія (за загальної чисельності населення у 970 000 осіб) – це етнічні росіяни; етнічні буряти становлять меншість – 30 відсотків. Згідно з офіційним державним переписом, у сибірському регіоні проживає 461 389 етнічних бурятів.
Російські втрати в Україні
Втрати РФ в Україні залишаються засекреченими. Хоча провести точну оцінку, як і раніше, неможливо, поточний аналіз дозволяє відзначити невідповідний вплив війни на найбідніші регіони Росії. «Медіазона» у співпраці з ВВС оцінила втрати росіян у 3798 осіб, ґрунтуючись головним чином на «публічних повідомленнях, включаючи пости родичів, новини в регіональних ЗМІ та повідомлення місцевої влади». Переважна більшість солдатів була молодше 23 років. Найбідніші та найвіддаленіші регіони Росії, зокрема Дагестан та Бурятія, зазнали найбільших втрат — 207 та 164 особи відповідно. За даними «Медіазони», і в Москві, і в Санкт-Петербурзі всього 34 загиблих.
Незалежна новинна організація «Люди Байкалу», яка збирає інформацію про похорони у соціальних мережах та газетах, повідомляє про 191 загиблого солдата в Бурятії та сусідній Іркутській області. У той час як офіційні оцінки не роблять різниці між етнічними групами при підрахунку втрат, бурятів виділяють публічно.
Артем Шейнін, ведучий ток-шоу «Час покаже» на «Першому каналі», на початку березня розпочав ефір з несподіваного звернення до російських солдатів в Україні: «Коли великий російський народ, що складається з росіян, чеченців, дагестанців, мордви, бурятів прийшов на допомогу українцям… Так, це було тяжко, але ми це зробимо. Працюйте, браття, а коли наші брати працюють, куди ж без братів бурятів! Тож працюйте, брати — буряти».
Складні відносини у регіоні
Бурятія розривається між лояльністю Путіну й Росії та протистоянням війні. Під час одного інциденту в Бурятському театрі опери та балету, про що вперше повідомило заборонене російським урядом опозиційне видання «Медуза», спалахнула словесна суперечка через російський расизм і високі жертви, які довелося зазнати етнічним меншинам. З кінця березня в Улан-Уде щодня ховали щонайменше одного солдата, який загинув в Україні. Ставлення до війни в регіоні чи за кордоном далеко не монолітне, що відображає заплутані відносини та ідентичність у Росії та Україні.
Найбільший у регіоні полігон для стрілянини з лука, де продовжують займатися діти, перетворився на похоронне бюро. Церемонії, влаштовані там військовими, пронизані відлунням підтримки «спецоперації» та «денацифікації» України. На панахиді в регіоні заступник голови Баїр Циренов поскаржився: «Вони загинули недаремно. Вони загинули через те, щоб Росія була великою. Щоб в Україні перестала литися кров». Мер Улан-Уде Ігор Шутенков продовжив: “Вони загинули, захищаючи вільне майбутнє нашої країни”.
Громадські демонстрації на підтримку російського вторгнення в Улан-Уде постійно зустрічають вандалізмом. Посеред ночі [анг] було зірвано російський прапор із буквою «Z», свіжонародженим національним символом «спецоперації» в Україні. 26 квітня жінка зажадала у водія маршрутки зняти букву «Z», після чого водій відвіз її до відділення поліції. Адвокат у Читі, яка писала критичні пости у соціальних мережах і носила зелену стрічку на знак протесту проти російського вторгнення, була звільнена з роботи та звинувачена у трьох злочинах: поширення фейкових новин, дискредитація російської армії та пропаганда нацизму.
Голоси незгодних у бурятській діаспорі
Усі організації та особи, які виступали проти війни Росії в Україні, замовкли під страхом переслідувань. Таким чином, внутрішня опозиція, що відкрито висловлювалася, залишилася в тіні. У той же час бурятська діаспора стала завзятим противником війни.
Фонд «Вільна Бурятія», який створили на початку березня в якості реакції етнічних бурятів із усього світу, працює над тим, щоб донести ідею опозиції до тих, хто не може цього зробити в Росії. 15 березня фонд опублікував коротке відео, в якому наголошується на ставленні бурятів до війни.
Олександра Гармажапова, співзасновник фонду, зазначила: «Ми набрали мільйон переглядів і були здивовані відгуками. Зі статей у російських ЗМІ можна було зробити висновок, що Бурятія активно підтримує війну, і ми боялися, що це відео образить мешканців країни. Але, навпаки, багато хто в регіоні висловив радість з приводу того, що вони не єдині! До нас звернулися тисячі бурятів із діаспори».
Коли сім'ї солдатів почали звертатися до фонду з проханнями про допомогу у розірванні контрактів та поверненні військовополонених, фонд також відкрив юридичний відділ. У відповідь на масштабну підтримку Гармажапова наголосила: «Ми знайшли юристів для допомоги у цій роботі. Ми почали детально фіксувати інформацію про те, скільки вбито та скільки взято в полон. Буряти за кордоном стали виходити на акції протесту із плакатами про те, що вони проти війни. Ми сформували фонд гуманітарної допомоги».
Олександра резюмувала: «Чому в Україні є бурятські солдати? Ми вважаємо, що така ситуація може бути пояснена фінансовим становищем регіону. Звісно, ми їх не виправдовуємо. Вступити у війну — це теж вибір, але Бурятія — найбідніший регіон у всій Росії».
Перспективи зайнятості у регіоні вкрай похмурі. Середньомісячна заробітна плата [анг] – близько 44 000 рублів (≈ 802 американські долари), приблизно третина середньої зарплати в Москві та Санкт-Петербурзі [анг]. Улан-Уде і Чита вважаються найбільш забрудненими містами [анг] в Росії і незмінно ранжуються як території з найгіршою якістю життя [анг] у країні. Новий випускник школи у Бурятії має три перспективи працевлаштування: поїхати до Москви або Санкт-Петербурга, працювати на шахті або піти в армію.