Ілюстрація Big Eye [1], використана з дозволу Sbunker.
Цю історію спочатку опублікував [2] Sbunker у рамках регіональної ініціативи Центру боротьби з дезінформацією на Західних Балканах. Відредагована версія републікована Global Voices за погодженням.
Задовго до того, як конфлікт в Україні переріс у повномасштабну війну, на Західних Балканах існувала напруженість, як і зацікавленість Росії в тому, щоб Західні Балкани залишалися неспокійною територією в Європі та використовувалися як загроза, коли це було б корисно для її інтересів.
Не більше шести років тому було підтверджено причетність російських спецслужб [3] до невдалого державного перевороту в Чорногорії. Це було в той час, коли Чорногорія завершувала процедури вступу до НАТО, і це, звичайно, не влаштовувало Росію. Ще більш тісні стосунки спостерігалися між прем’єр-міністром Північної Македонії Ніколою Груєвським і президентом Росії Володимиром Путіним — стосунки, які явно перешкоджали просуванню македонської держави до членства в НАТО [4]. З іншого боку, тісні стосунки [5], які представник Республіки Сербської в Боснії та Герцеговині Мілорад Додік підтримував із президентом Путіним, дали чіткий сигнал про мотиви та інтереси Росії [6] в цій частині Європи. І, врешті-решт, збереження напружених відносин між Косово та Сербією виявляється добре продуманою стратегією Російської Федерації щодо зміцнення свого впливу в регіоні [7].
Усвідомлюючи підвищений інтерес Росії до Балкан, Косово взяло на себе зобов’язання та вжило відповідних заходів, щоб перешкодити будь-яким спробам дестабілізації в країні. У цьому сенсі, минулого року уряд Косово оголосив персонами нон-грата двох російських дипломатів [8], які діяли в Косово, на тій підставі, що вони становили загрозу національній безпеці країни.
Втім, після нападу Росії на Україну [9] почали бити на сполох щодо можливості ескалації конфлікту на Західних Балканах через невирішеність питання між Косово та Сербією та нестабільну політичну ситуацію в Боснії та Герцеговині. Однак, незважаючи на підвищену увагу до України, США та ЄС перебалансували свою увагу на Західних Балканах. Високопоставлена американська делегація відвідала регіон, де головною вимогою було покласти край «статус-кво» між Косово та Сербією [10]. З іншого боку, з початку війни в Україні, ЄС більш голосно закликає Сербію стати на бік Заходу у запровадженні санкцій проти Росії [11].
Інциденти на півночі Косово
Два напади на поліцію на півночі Косово у квітні, які незрозуміло, хто здійснив, але які косовський уряд назвав спробою дестабілізувати ситуацію ззовні, викликали взаємні звинувачення між сторонами. Незважаючи на те, що справа розслідується, уряд Косово описав це як терористичний напад, стверджуючи, що кулі [12] по поліцейським машинам, були випущені із сербської території.
Міністр внутрішніх справ Джелал Свекла та директор поліції Самедін Мехметі заявили на спільній прес-конференції, що на прикордонних поліцейських нападали три дні поспіль під час чергування на прикордонному пункті з Сербією Яріньє. За словами Свекла, перша спроба нападу була здійснена шляхом розміщення металевих їжаків на національній дорозі, «щоб завадити роботі поліції Косово і в той же час поставити під загрозу життя поліцейських». Під час другого нападу, поліцію Косово закидали камінням.
Третій напад було скоєно з вогнепальної зброї біля блокпоста, встановленого з метою недопущення проїзду незаконними дорогами. У поліцейській машині їхали албанські та сербські поліцейські.
Під час публічного виступу, міністр внутрішніх справ Джелал Свекла заявив, що:
«Серйозне зобов’язання інституцій Косово, особливо Косовської поліції, встановити порядок і закон у кожному куточку Косово, стало перешкодою для Сербії, для певних груп, які безпосередньо підтримуються Сербією, і це справді зриває плани усіх тих, хто бачив Косово як потенційну колиску для своєї злочинної діяльності та як продовження інших криз».
Стосовно неоприлюднення фактів нападів, то міністр раніше пояснив, що вони залишили час поліції для з’ясування причин. Але після нападу, під час якого життя поліцейських було під прямою загрозою, як висловився міністр внутрішніх справ, з’явились оцінки органів безпеки, що це був теракт і інформація була передана громадськості, аби запобігти будь-яким видам дезінформації.
Незважаючи на укладення деяких угод у минулому, які також стосуються аспекту безпеки на півночі, вони не сприяли збереженню спокою. У деяких випадках офіційні особи Косово [13] повторювали, що Сербія продовжує підтримувати паралельні структури на півночі, прагнучи створити напруженість щоразу, коли цього вимагає Белград. Подібні атаки на півночі часто створювали нову ситуацію на місці, після чого починалися переговори. З післявоєнного періоду так звана структура «Цивільного захисту» діяла на півночі шляхом залякування та шантажу як засобу збереження присутності держави Сербія на цій частині території. Спроба інституцій Косово поширити суверенітет на північ країни, зазвичай, зустрічає опір з боку сербів. Це супроводжувалося блокуванням доріг і нападами на поліцію.
Варто зазначити, що Косово та Сербія підписали угоду [14] про розчленування «Цивільного захисту», а колишні члени цієї структури — 483 — інтегровані в центральні установи Косово.
Дипломати вимагають уникати напруги
Усвідомлюючи нестабільну ситуацію на півночі країни, західні посольства в Косово та офіс Європейського Союзу засудили напади на поліцію, але водночас намагалися уникати спекуляцій, які могли б викликати напруженість у цій частині Косово. Так, посол США в Приштині Джефф Ховеньє [15] висловив стурбованість повідомленнями про постріли та кидання каміння в поліцейських біля Зубіна Потоку. Тим часом, Офіс ЄС рішуче засудив те, [16] що він назвав «насильницьким нападом на патруль поліції Косово». Місія НАТО в Косово [17], окрім засудження нападів на поліцію, висловила свою готовність підтримати косовську поліцію, якщо це потрібно.
Сербський список засуджує напади
Як це рідко буває, Сербський список [18] та інші офіційні особи з Белграда відреагували на ці напади. Хоча мотиви та виконавці нападів залишаються невідомими, організація, що представляє косовських сербів, назвала це прагненням офіційної Приштини звести наклеп на сербів.
«Цей інцидент спрямований на дестабілізацію ситуації, але це також спроба представити сербів як бандитів, що не відповідає дійсності», — йдеться в заяві [19]Сербського списку [19].
У цьому суб’єкті закликали «усіх громадян утриматися, не піддаватися на провокації та не допускати подібних інцидентів, які ставлять під загрозу такий необхідний мир на цій території».
Щоб зупинити контрабанду, на початку цього року косовська поліція перекрила кілька незаконних доріг у прикордонній зоні зі Сербією. Але в період 26-28 квітня KFOR оголосив [20], що в координації з поліцією Косово та МВС, вжив заходів для відкриття дороги біля адміністративного кордону.
За їх словами, будь-які заходи безпеки, спрямовані на покращення роботи поліції та підтримку безпечного та мирного середовища, мають бути зважені відповідно до потреб місцевих громад та свободи пересування місцевих жителів.
Нестабільний «статус-кво»
Помічник держсекретаря США з питань Європи та Євразії Карен Донфрід заявила [21], що така ситуація влаштовує лише Росію, яка зацікавлена в розширенні конфлікту. Таким чином, вимагалися конкретні кроки для досягнення остаточної угоди, яка б включала всі невирішені питання між двома сторонами.
Майже через 10 місяців після останньої зустрічі Вучича та Курті, їх запросили на неформальну вечерю [22] у Берліні, яку організував спеціальний посланець ЄС з питань діалогу Мірослав Лайчак. Раніше канцлер Німеччини Олаф Шольц окремо зустрівся з Вучичем та Курті, які прагнули того, щоб вони досягнули остаточного рішення.
Але сторони не дали чітких сигналів, що вони змінять свої позиції. У той час як Курті наполягає [23], що взаємне визнання має бути в центрі угоди, Вучич виключив [24] це, вимагаючи від Косово виконати свої зобов’язання щодо створення Асоціації муніципалітетів із сербською більшістю.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що прогрес у косовсько-сербському діалозі [25] має велике значення для миру та стабільності в південно-східній Європі, а також для європейської інтеграції обох країн. За словами Шольца, майбутня косовсько-сербська угода матиме багато деталей, а найголовніше – те, на чому наполягає Косово – включатиме взаємне визнання. Але такої ясності щодо епілогу угоди Мирослав Лайчак не висловив. Це пов’язано з тим, що п’ять країн не визнають незалежність Косово, і, відповідно, ЄС нейтрально ставиться до статусу Косово. Єдина обіцянка для Косово, коли справа доходить до діалогу, – це підтвердження європейського майбутнього для Косово та Західних Балкан [26]. За відсутності ясності, яка б вивела діалог з глухого кута, ЄС час від часу повертається до вимоги виконання домовленостей попередніх раундів діалогу, включаючи створення Асоціації муніципалітетів із сербською більшістю. Косовські офіційні особи також критикували ЄС за однобічний підхід [27], не розглядаючи сторони як рівних у діалозі.
Путін порівнює Косово з регіонами в Україні та на Кавказі
Кремлівські чиновники продовжують згадувати справу Косово, щоб виправдати анексію територій в Україні. Після зустрічі з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, Володимир Путін заявив, що особисто ознайомився з рішенням Міжнародного суду щодо Косово [28], згідно з яким реалізація права на самовизначення території не зобов’язує її запитувати дозвіл, щоб проголосити суверенітет над країною, від якої вона відокремилась.
«Це написано щодо Косово, і це рішення підтримали всі. Якщо це так, то так звані «ЛНР» та «ДНР» мають однакові права не підпорядковуватись центральній владі у Києві у процесі проголошення свого суверенітету, оскільки такий прецедент існує», – сказав Путін [29].
Зацікавленість Росії у тому, щоб пов'язати свої політичні та військові дії з Балканами, існує давно, але вона посилилася після нападу на Україну.
Саме ця спроба Росії порівняти Косово з регіонами в Україні та на Кавказі спонукала західні структури – ЄС і НАТО та деяких політичних лідерів прискорити досягнення остаточної угоди між Косово та Сербією. Це був би єдиний спосіб, щоб статус-кво не слугував інтересам Росії і регіон зміцнив свій шлях до євроатлантичної інтеграції.
Зображення надано Джованною Флек.