- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Як медсестра з Австралії допомагала на лінії фронту в Україні. Частина друга

Категорії: Австралія, Молдова, Росія, Україна, біженці, війна і конфлікти, громадські медіа, гуманітарне реагування, здоров'я, міжнародні відносини, політика
Helen Zahos with a tank and her guide in Ukraine

Гелен поруч з танком та її гідом по Україні – фото надано Гелен Захос

Австралійська медсестра швидкої допомоги Гелен Захос [1] щойно повернулася додому після роботи волонтером гуманітарної організації біля лінії фронту в Україні.

Вона люб'язно погодилася розповісти про своє останнє починання. Це друга частина інтерв'ю. Першу частину можете прочитати ось тут [2].

Кевін Ренні: У вас є досвід роботи у надзвичайних ситуаціях. Які у вас є стратегії подолання труднощів та як ви їм протистояли в Україні?

Гелен Захос: Чудове запитання. Я закінчила статтю про механізми виживання та психосоціальні потреби груп медичної допомоги при стихійних лихах до, під час та після розгортання. Я вирушила до України з кількома стратегіями. Я дуже швидко виявила, що у напруженій ситуації не хотіла нічого запихати у вуха, щоб щоб послухати музику для медитації чи релаксації. Я була надто зайнята, прислухаючись до бійки, сирени, будильника на моєму телефоні, який велів нам сховатися. Було кілька ночей, коли я відчувала себе справді перевтомленою і трохи пригніченою, але допоміг гарний нічний сон. Безперечно, жодного алкоголю, тому що вам потрібно залишатися напоготові. Я не дотримувалась більшості своїх стратегій, але одна річ, яка для мене була понад усе – це мої вітаміни та ліки для підтримки надниркових залоз, а також якомога більше свіжих продуктів. У мене також було кілька добрих друзів, яким я могла розповісти про свій повсякденний досвід.

КР: Чи люди доброзичливо ставились там волонтерів? Чи була ворожість до вас з боку деяких проросійських людей у країні?

ГЗ: У Молдові поляризація була набагато помітнішою через протести і застереження не обговорювати відверто з людьми, чому ми були там, або, принаймні, усвідомлювати політичну напругу. В Україні мене сприймали неоднозначно: можливо, тому, що я була так близько до лінії фронту або тому, що я була жінкою. Люди, які знали про моє волонтерство дуже часто запитували мене, чи не боюсь я бути в Україні під час війни.

Я помітила, що місцеві українські організації прагнули надати допомогу чи інформацію, вони були вдячні за нашу присутність. Навіть у дорозі між людьми було справжнє почуття товариства. Наче вся країна об'єдналася. Ті, хто був проросійським, переїхали чи не бажали говорити про це вголос у тому районі, де я перебувала. Контрольно-пропускні пункти на кожному кроці з армією та поліцією означали, що, як іноземців нас ретельно перевіряли, аби переконатися, що ми не шпигуни, але у нас не було реальних проблем, оскільки ми були там із урядовцями, але перевірка паспорта часто забирала багато часу.

КР: Ви не розмовляєте українською мовою. Це було перешкодою?

ГЗ: Насправді, це виснажувало, кілька днів я відчувала розчарування, я просто хотіла сказати щось просте, і здавалося, що це тривало цілу вічність. Коли я була втомленою, це здавалося ще гіршим. Одного разу я знімала гроші в банкоматі, а водій був у машині, і тут повз мене почали пробігати двоє солдатів, вони щось кричали, і я миттєво подумала, що щось відбувається, водій вийшов із машини, і я подумала, що він хоче сказати мені бігти до машини. Я схопила гроші і схопилась так швидко, що забула ключ-карту в автоматі. Пізніше я дізналась, що нічого не трапилось. Вони кричали до приятеля і бігли, щоб наздогнати його, але коли ти не знаєш мови і це зона бойових дій, ти стаєш надто пильним, і коли люди починають бігати і кричати, ти одразу думаєш, що ось-ось станеться щось погане. Тому незнання мови було перешкодою, але вона здавалась мені близькою, зважаючи на моє грецьке коріння, у той час як у координатора зі Швейцарії іноді були проблеми з культурними відмінностями.

Helen Zahos chats with Moldovan Prime Minister Natalia Gavrilița

Випадкова зустріч із прем’єр-міністром Молдови Наталією Гаврилицею. Фото надано Гелен Захос.

КР: Ви сказали, що в Україні і в Молдові такі великі потреби. Які там гуманітарні пріоритети? Як люди з інших країн можуть допомогти?

ГЗ: В Україні була потреба в інфраструктурі, витратних матеріалах та обладнанні. Армія волає про зброю та боєприпаси, а шпиталі – про витратні матеріали. Існує потреба в чистій питній воді, є спалах гепатиту та холери, тому потрібні ліки та вакцини від цих захворювань. Обладнання для лікарень та притулків, генератори, речі, які знадобляться на зиму, опалення, ковдри, загальні медикаменти для притулків, дитячі підгузки та сухе молоко, жіночі гігієнічні прокладки. Багато людей поїхали, але багато жінок залишилися, щоб стати волонтерами і готувати їжу для чоловіків, або шити бронежилети чи камуфляжні матеріали для прикриття транспортних засобів і солдатів.

З точки зору матеріально-технічного забезпечення, важко доставити обладнання, в якості пожертви, оскільки податки стягуються з організації, яка їх отримує. Найкраще надсилати гроші перевіреній організації. Вони можуть купити те, що вкрай потрібно.

KР: У вас є досвід роботи під час кризи біженців 2015 року; як це можна порівняти із ситуацією, коли біженці втікають з України та прибувають до Молдови?

ГЗ: Чесно кажучи, я не була свідком прибуття біженців з України до Молдови на початку вторгнення, але мер і заступник мера пояснили труднощі, з якими вони зіткнулися. Молдова є однією з найбідніших країн Європи, тому приймати біженців з України було складно, коли їхній власний народ потребував допомоги. Потоки біженців розсіялись по багатьох прикордонних країнах, включаючи Румунію, Польщу, Угорщину, Словаччину, Білорусь та Молдову. У 2015 році вузьким місцем потоку стала Греція, і протягом багатьох місяців на день прибувало до 5000 осіб. У Греції, яка раніше постраждала від фінансової кризи, виникла напруженість, коли її громадяни відчули страждання, а біженці та люди, які шукають притулку, отримують допомогу. Щоб уникнути такої ситуації у Молдові, мобільні медичні служби, керовані Adventist Help у Кагулі, забезпечили огляд та лікування всіх людей: як громадян Молдови, так і українських біженців. У процесі розширення лінії фронту та посилення бойових дій в Україні, молдавани готуються до того дня, коли до їхньої країни приїде ще більше біженців.

Українських біженців зустрічали в Європі з відкритими обіймами: люди відчиняли для них двері своїх будинків. А от біженці, які прибули до Греції та Європи у 2015 році із Сирії, Афганістану та Іраку зазнавали значно більших труднощів і часто залишалися на вулиці у холод та дощ. Зосередженість на підтримці України змусили інші країни, які страждають від воєн, почуватися забутими. Я не можу не підкреслити, наскільки нам пощастило в Австралії, що ми не маємо цих турбот.

KР: Чим ви будете займатися, коли повернетеся до Австралії?

ГЗ: Я щойно повернулась і взялась до роботи. Через два дні після прибуття, я виступила у Брісбені у присутності 200 людей. У Мельбурні та Сіднеї заплановано інші презентації та семінари. Мене як експерта-консультанта Дарт-центру Азіатсько-Тихоокеанського регіону у співпраці з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) попросили взяти участь у дискусії на Міжнародному саміті ЗМІ МКЧХ, присвяченому висвітленню війни. Пізніше я допоможу організувати семінар у Мельбурні, а згодом у Сіднеї, який присвячений травматичним образам та гуманітарному сторітеллінгу.

Як тільки я повернусь додому, і усе стане на свої місця, я, ймовірно, підроблятиму в агентстві зі змін в якості медсестри швидкої допомоги на Золотому узбережжі Квінсленду. Сестринська справа – така неймовірна професія, вона настільки обмежує, наскільки ви дозволяєте.

Helen Zahos at ICRC workshop

Гелен Захос на семінарі Міжнародного комітету Червоного Хреста 3 серпня 2022 р. – Фото автора

KР: Насамкінець, чи вважаєте ви, що досягли успіху у своїй загальній місії?

ГЗ: Так, звісно, нам це вдалося. Плани нерідко змінюються, так що це не було несподіванкою та метою проведення оцінки та планування. Чи хотіла я залишитися і зробити більше, звичайно, хотіла. Я досі поринаю у нормальне життя, але підтримую зв'язок і перебуваю на етапі, коли ще не готова усе це відпустити. Наступного тижня я повернусь до нормального життя в Австралії, але у глибині душі в мене тепер є нові друзі, про яких я піклуватимусь і турбуватимуся в Україні. Я не забуду ані їх, ані людей та гостинність як в Україні, так і у Молдові. Я б з великим задоволенням повернулась.

Перебуваючи на передовій, Гелен не втрималася від жартів про свої заходи безпеки порівняно з прем’єр-міністром Австралії під час його візиту в Україну:

Albo (Anthony Albanese) goes to Kyiv and he is protected by:
Secret service, plain clothed police, bullet proof vests, hand held canons, guns and a posse of army.

Helen Zahos goes to Kyiv and she is protected by:
Alex#ukrainwar [3] #nursing [4] #ukraine [5] #WarCrimes [6] #anthonyalbanese [7] pic.twitter.com/6MyjQCtpVu [8]

— Helen Zahos (@helen_zahos) July 6, 2022 [9]

Альбо (Антоні Альбанезе) їде до Києва, і його захищають:
Секретна служба, поліція в цивільному, бронежилети, ручні гармати, рушниці та загін армії.

Гелен Захос їде до Києва і її захищають:Alex#ukrainwar [3] #nursing [4] #ukraine [5] #WarCrimes [6] #anthonyalbanese [7] pic.twitter.com/6MyjQCtpVu [8]

— Helen Zahos (@helen_zahos) July 6, 2022 [9]