Чоловік стриже співвітчизника зі Середньої Азії у московській квартирі. Фотографія Фреда С. через Flickr (CC BY-NC 2.0)

2 серпня 2022 року суд у Казахстані засудив 56-річного жителя Грузії, казаха, Мурата Меірбекова до 15 років позбавлення волі за зґвалтування та торгівлю людьми. Його ймовірний спільник Бесік Тордуа, грузин, звинувачений у зґвалтуванні та доведенні до самогубства, помер під час арешту у Грузії 15 липня. Інцидент виявив схему міжнародної торгівлі людьми з метою сексуального рабства та перешкоди для законної співпраці. Згідно з протоколом суду, обвинувачений нібито запросив до Грузії свою далеку родичку, 26-річну казашку Ассель Айтпаєву, пообіцявши працевлаштування, зґвалтував її і «завершив угоду», передавши її своєму спільнику. За даними грузинської прокуратури, 5 травня, вона вистрибнула з восьмого поверху житлового будинку у столиці Грузії – Тбілісі після того, як чоловіки зґвалтували та погрожували їй. Це призвело до арешту Тордуа, але відсутність угоди про екстрадицію між Грузією та Казахстаном зрештою призвело б до двох окремих судових процесів у двох країнах, оскільки Мейрбеков повернувся до Казахстану за день до трагічної смерті Айтпаєвої.

Наступного дня, 10 громадян Узбекистану були звільнені з трудового рабства в Алмати, найбільшому місті Казахстану, завдяки скоординованій операції казахстанської поліції та генерального консульства Узбекистану, розкриваючи жахливу проблему торгівлі людьми та сучасних форм рабства в регіоні Центральної Азії загалом, і Казахстані зокрема. Згідно з офіційним звітом міністерства внутрішніх справ Казахстану, лише за перші шість місяців 2022 року було порушено 57 судових справ, пов’язаних із торгівлею людьми, порівняно зі 103 справами у 2021 році.  В той час як людей, які перебувають у сексуальному рабстві чи примусовій праці, багато з яких є іноземцями, часто заманюють обіцянками можливостей працевлаштування.

Як, наприклад, економічні кризи, скорочення державних видатків і подальше безробіття зазвичай вважаються факторами, що посилюють ризики для особливо вразливих груп населення, які стали жертвами торгівлі людьми. Вважається, що рецесія, спричинена пандемією COVID-19, ще гірше збільшить кількість людей, які стали мішенню торговців людьми. Більше того, російське вторгнення в Україну та страшна, кровопролитна війна, яка триває вже понад п’ять місяців, перетворило мирних жителів на мільйони біженців. Через те, що багато інших людей опинилися в пастці населених пунктів, у які вторглися і заблокували російські війська, зростають ризики торгівлі людьми та сексуальної експлуатації. Уже перші два з половиною місяці війни, лише в Україні призвели до втрати майже п’яти мільйонів робочих місць.

Сім'я українських біженців на пункті пропуску Рені-Кагул між Україною та Молдовою. Фото ООН Жінки через Flickr (CC BY-NC-ND 2.0)

Що стосується регіону Центральної Азії, то рецесія, безробіття та порушення торговельних і фінансових потоків, спричинені війною, викликали страх перед від'їздом мільйонів центральноазіатських трудових мігрантів до росії. За даними на 2020 рік, із 11,6 мільйонів міжнародних мігрантів, які проживають в російській федерації, 41 відсоток становлять вихідці з чотирьох країн Центральної Азії: Казахстан (22), Узбекистан (10), Киргизстан (5) і Таджикистан (4), значна частина з них є саме трудовими мігрантами. Стурбовані втратою роботи та доходу, трудові мігранти, чиї грошові перекази в таких країнах, як Киргизстан і Таджикистан, становлять близько третини ВВП, терміново шукають роботу в нових і незнайомих країнах, таких як Японія, Корея та навіть Великобританія, що природним чином підвищує ризик торгівлі людьми. Крім того, оскільки війна та санкції, схоже, не закінчаться в найближчому майбутньому, подальша втрата робочих місць для трудових мігрантів та їхнє перспективне повернення до країн походження може призвести до значного економічного спаду в регіоні, а також до безробіття та подальшого зростання тиску на центральноазіатський ринок праці.

Задовго до нинішнього етапу російської агресії проти України лише росія була пунктом призначення для 1,5 мільйонів жертв торгівлі людьми, включно з жертвами примусової праці та сексуальної експлуатації, переважно із сусідніх країн. Крім того, Human Rights Watch (міжнародна організація, яка займається захистом прав людини) виявила, що в росії були масово розповсюджені знущання та експлуатація трудових мігрантів, що включало затримку виплат, а також паспортів або дозволів на роботу. Ще більш трагічною була доля «нелегальних» працівників — безвізовий режим з багатьма державами Центральної Азії в поєднанні з бюрократичними труднощами з отриманням реєстрації та дозволів на роботу в росії штовхали багатьох мігрантів до нелегалу. За даними генпрокурора федерації, 99 відсотків кримінальних справ про торгівлю людьми в росії у 2020 році стосувалися організацій проституції або розповсюдження порнографічних матеріалів, жертвами яких часто стають «нелегальні» мігранти, які схильні уникати контактів з правоохоронними органами та часто стають жертвами цих злочинців.

Трудові мігранти, які шукають роботу на будівництві у передмісті Росії. Фото Марселя Крозе/МОП через Flickr (CC BY-NC-ND 2.0)

У поточному щорічному звіті Державного департаменту США про торгівлю людьми, росія традиційно віднесена до країн 3 рівня (найгірший можливий рівень) разом з Афганістаном, Китаєм і Туркменістаном, тоді як решта країн Центральної Азії, включаючи Монголію, віднесені до 2 рівня. Разом із неефективною правовою та адміністративною системою, яка часто призводила до жорстокого поводження з трудовими мігрантами та їх експлуатації, що відкривало шлях до торгівлі людьми, звіт документує систематичне використання примусової праці громадян Північної Кореї та вербування дітей-солдат у контрольованому росією регіоні Донбасу на сході України з 2014 року. З початку війни у лютому 2022 року, і без того страшна ситуація з торгівлею людьми у росії ще більше погіршилася, про що свідчать жахливі повідомлення про систематичне застосування російськими військами сексуального насильства в Україні, примусове переселення тисяч мирних українців до росії та створення «фільтраційних таборів».

Китай, ще одна регіональна супердержава, систематично бере участь у діях і політиках проти мусульманського населення свого північно-західного Синьцзян-Уйгурського автономного району (СУАР), які кваліфікуються як злочини проти людства, оскільки ув’язнені в так званих «таборах перевиховання» піддаються тортурам, сексуальному насильству та примусовій праці. Поряд із таборами для ув’язнених, як показують звіти, мусульманське населення Сіньцзяну, переважно уйгури, насильно переміщується на промислові підприємства по всьому Китаю, зокрема усім відомі заводи світових брендів, таких як Apple, BMW, Nike і Samsung.

14-річна афганська дівчина працює в таборі афганських біженців у Рафсанджані, Іран. Фото ЮНІСЕФ Іран через Flickr (CC BY-ND 2.0)

Стосовно Афганістану, ще однієї країни в регіоні із жахливими показниками торгівлі людьми, ризики та масштаби вразливих груп населення надзвичайно зросли після захоплення Талібаном у серпні 2021 року, негайно переміщуючи ще 900 000 людей усередині країни та за її межами. Таким чином, кількість офіційно зареєстрованих афганських біженців у сусідніх країнах перевищила два мільйони, а такі країни, як Туреччина, нібито приймали від 200 000 до 600 000 афганців ще до захоплення. Незважаючи на різке падіння економічного розвитку та добробуту після захоплення, торгівля людьми та виробництво героїну, як повідомляється, були єдиними двома секторами економіки, які процвітали після падіння уряду Афганістану. Вже у липні 2021 року таліби почали збирати списки дівчат віком від 15 років для «шлюбу» з бойовиками Талібану. Відповідно до останнього звіту про торгівлю людьми, більшість потерпілих в Афганістані – це діти, оскільки понад мільйон дітей віком 5–17 років залучені до примусової праці та торгівлі людьми в сексуальних цілях, і «хлопчики є більш уразливими, ніж дівчата, щоб стати жертвами такого процесу», включаючи сексуальну експлуатацію.

Тим часом, незначне, але постійне зниження загальної кількості випадків торгівлі людьми та жертв у пострадянських країнах Центральної Азії за останні роки та оптимізм, який це викликало, зараз можуть стати хиткими на тлі конфліктів і кризи в регіоні та навколо нього.