Дітей цікавить природа та причинно-наслідкові зв’язки. Тому вони представляють величезний потенціал. Фото Міхала Кармеліти, використано з дозволу.

Коли я була ще дитиною, то завжди дивувалася, чому морські птахи їдять пластикове сміття. Багато з нас бачили ті фотографії альбатросів, які вмирають від того, що з’їдають купу пластику. Але птахи мають ідеальний зір! Так чому ж вони їдять те, що зовсім не схоже на їх природну їжу? Це історія про те, що я відкрила, коли вирішила знайти відповідь.

Коли я була маленькою дівчинкою, я проводила тести, даючи різну їжу качкам, чи лебедям. Наприклад, вівсянка: це зразу з’їли. Якби я кинула листок у воду, вони б одразу зрозуміли, що він не смачний, і не стали б його їсти. Їм знадобилася чверть секунди, щоб розпізнати, чи я кидаю у воду вівсянку, чи шматочки моркви. То чому цей ідеальний зір заважає птахам, коли вони хочуть відрізнити рибу чи криль (їхню природну їжу) від шматка пластику?

Відповідь на це питання приходила поступово. По-перше, вчені зрозуміли, що морські птахи використовують не тільки зір, але й нюх. Використовуючи свій нюх, ці тварини орієнтуються, шукають їжу і навіть розпізнають частини світу. Кілька років тому, вчені виявили, що морські птахи можуть їсти пластик, не обов’язково тому, що він виглядає як їхня їжа, а тому, що він насправді ним пахне. Виявилося, що пластикове сміття, яке плаває на поверхні океанів, через деякий час починає виділяти дуже характерну речовину. Її називають диметилсульфідом – скорочено ДМС.

Лінія враків є звичайним місцем для пластику у прибережних районах. Фото Міхала Кармеліти, використано з дозволу.

На пластикових відходах, що дрейфують в океані, швидко починає формуватися ціла екосистема мікроорганізмів, дрібних рослин і тварин. Саме деякі з них виробляють ДМС. Ви, напевно, знаєте цей запах: він виходить на нашій кухні, коли ми готуємо, наприклад, капусту або морепродукти. На жаль, ДМС – це речовина, яка у великих кількостях міститься в місцях годівлі морських птахів. Наприклад, де багато плаває криля. Тому цей запах сірки у морських птахів асоціюється з вечерею. Коли вони летять довгі милі, керуючись носом, а потім голодні летять до місця, де пахне диметилсульфідом, їх легко обдурити. Вони приходять до висновку, що якщо щось пахне їжею, то, імовірно, це їжа. Вони також не можуть дозволити собі голодувати; іноді вони довго шукають місце з харчами, тому коли прилітають, то дійсно дуже голодні.

Громадська наука

Отже, ми знаємо, що пластик шкідливий для тварин. І, що ми повинні знайти певні рішення: не лише обмежити його виробництво та використання, але й видалити ці синтетичні фрагменти, які вже циркулюють у навколишньому середовищі. Однак, щоб знайти рішення, нам спочатку потрібно з’ясувати, скільки саме пластику можна знайти в морях і на узбережжі, і як цей пластик мігрує в природі.

Пляж у Гдині на узбережжі Балтійського моря в Польщі. Автор фото: Michał Karmelita, використано з дозволу.

На жаль, пошук маленьких шматочків пластику (мезопластику) вимагає великої точності та обсягу даних. Щоб порахувати мезопластик на берегах, необхідно ретельно просіяти пісок, а не просто дивитися на його поверхню. Самі вчені не в змозі цього зробити, тому що у них мало рук для роботи. Тому громадська наука дуже важлива.

Громадська наука – це ініціатива, де звичайні ненауковці, а також місцева громада можуть допомогти професійним дослідникам. Їхні завдання дуже різні: іноді вони допомагають аналізувати дані (як NASA Feature Hunter), іноді вони підраховують тварин у заповідниках (як Iguanas from Above), а іноді вони збирають зразки. Останній приклад дуже добре спрацював для аналізу мезопластику. Я завжди вважала, що найкращі результати досягаються, коли ви мислите глобально і дієте локально, оскільки тоді ви приносите користь не лише планеті, але і своїй місцевій громаді. Те саме припущення було зроблено, коли я почала координувати науковий проект мезопластикового громадянина в науковому центрі, де я працюю.

У пошуках мезопластику допомагають громадські вчені. Автор фото: Michał Karmelita, використано з дозволу.

Методологія проекту була розроблена Інститутом океанології Польської академії наук, що знаходиться в Сопоті на півночі Польщі. Проект координується партнером Експериментально-наукового центру в Гдині (Гдиня, Сопот і Гданськ разом утворюють Тримісто). Завдання Польської академії наук у проекті полягають головним чином у розробці методології, аналізі та інтерпретації даних. З іншого боку, Ґдинський науковий центр в першу чергу взяв на себе: підвищення обізнаності місцевої громади, організацію волонтерів, керівництво проектом, організацію спільних поїздок на пляж, проведення польових уроків мезопластики зі школами та інформування про проект у клубах для людей похилого віку тощо. Обидві організації виконують свої завдання на безоплатній основі, а дані, отримані в ході дослідження, належать до типу Open Science: до них має доступ кожен і може як завгодно використовувати.

Величезний відгук

Проект пошуку мезопластику на польському узбережжі став дуже популярним серед місцевої громади. Перший цикл проекту тривав з вересня 2021 року до липня цього року, тобто тривав цілий навчальний рік, до участі в ньому подали заявки понад 500 мешканців Триміста та його околиць. Наймолодшому учаснику було два роки, найстаршому – понад 60. Разом вони організували понад 300 екскурсій і просіяли понад 500 літрів піску в пошуках мініатюрних частинок пластику. Всі вони зголосилися шукати мезопластик і отримати якомога більше інформації про його поширення.

Які результати цього дослідження, проведеного громадськими вченими, наразі? Я вважаю, що найголовнішою цінністю є зміна соціальних установок людей, які брали участь у проекті, зокрема 15-річної Оли:

 Я вважаю, що для мене переломним моментом стало знайдений штучний, акриловий… ніготь на піску. Пластиковий ніготь, уявляєте?!– Важко знайти більш непотрібний винахід, щось, що нам не дуже потрібно, те, що ми використовуємо, тому що вважаємо наші власні нігті… занадто натуральними чи що. А потім ми йдемо на пляж, такий пластиковий, штучний ніготь падає в пісок, і якась чайка, чи крячок прийме його за їжу і через це помре. Це змусило мене багато що обдумати.

Але волонтери приїхали не лише з Польщі. Оскільки Науковий центр «Експеримент» співпрацює з Європейським центром солідарності (міжнародна програма Європейської Комісії, в якій молодь може брати участь у волонтерських проектах), деякі громадські науковці проекту приїхали з інших країн: Іспанії, Франції чи Туреччини… Про свій досвід розповіла волонтерка з Іспанії Єва:

Як громадський науковий проект, він не потребує дуже складних матеріалів чи методів, ви можете знайти все у себе вдома, і це доступно будь-кому, навіть якщо ви не любите науку! Ви можете брати участь із сім’єю, друзями або навіть поодинці. Це займає приблизно годину, протягом якої ви також можете побачити пляж з іншої точки зору, ніж зазвичай: спостерігати за складом піску, наявним біорізноманіттям або просто звернути увагу на шум моря. Для мене це був спосіб більше дізнатися про кількість мезопластику, який ми можемо знайти на пляжі, і краще зрозуміти проблеми, які вони можуть спричинити, що змусило мене двічі подумати, коли я купую чи збираюся викинути будь-який пластиковий пакет або упаковку.

Емілі з Франції додала:

Я б сказала, що збирати мезопластик не тільки корисно, але й цікаво. Це як шукати скарб та допомагати науці одночасно!

Але зміна суспільних настроїв – не єдиний результат проекту. Аналіз показує, що серед мезопластику, знайденого волонтерами Наукового центру експериментів у Гдині, немає фрагментів одноразових соломинок, столового приладдя чи горняток. Що це показує? Той факт, що заборона на розміщення одноразових пластикових виробів на ринку, запроваджена Європейською комісією у 2021 році, приносить перші результати. У попередніх дослідженнях цей тип одноразових аксесуарів становив велику частку сміття. Наразі їх взагалі немає.

Отже, який наступний крок? Перш за все — продовжувати. Приєднатися до проекту можна, звернувшись до Experyment Gdynia.