Елієсіо Марубо | Зображення: Avener Prado/Agência Pública/Використовується з дозволу
Цю статтю, написану Сіро Барросом і Авенером Прадо, спочатку опублікувала [1] Agência Pública 22 червня 2022 року, а потім републікувано тут в рамках угоди про партнерство як відредаговану версію, перекладену Ліамом Андерсоном.
Юридичний представник Союзу корінних народів долини Жаварі (Univaja) Елієсіо Марубо дав інтерв’ю Agência Pública(незалежне, некомерційне агентство журналістських розслідувань) в Табатінзі, північно-західному бразильському штаті Амазонас, незадовго до від’їзду до Бразиліа 21 червня.
Після приєднання до інтенсивних зусиль з пошуку експерта з корінних народів Бруно Перейра та британського журналіста Дома Філіпса, які були знайдені мертвими 15 червня, Марубо вирушив до бразильської столиці разом із групою представників корінного населення з розкладом, насиченим зустрічами з державними органами.
Після міжнародного хвилювання та висвітлення в ЗМІ, спричинених вбивствами, рух корінних народів хотів привернути увагу до давньої вимоги: зміцнення державних інституцій у долині Жаварі, де проживає найбільше населення ізольованих корінних народів, які нещодавно вступили в контакт.
У наведеному нижче інтерв’ю Марубо згадав про обшуки, обговорив діяльність злочинних організацій у регіоні та закликав державу зберегти там їхню присутність, зокрема у прибережних громадах. Трьом чоловікам висунули звинувачення [2] у подвійному вбивстві.
Agência Pública: Як ви дізналися про зникнення Бруно та Дома?
Елієсіо Марубо: [5 червня], близько 9 або 10 години ранку, Орландо [Поссуело, експерт з корінних народів і член Жаварі] сказав, що Бруно і Дом зникли. Спочатку я сказав: «Давайте подивимося, тому що ми не можемо запустити протокол безпеки, якщо це неправда». У вас є двогодинний період очікування, саме через цей час вам потрібно починати хвилюватися». Минуло дві години. Вони не з’являлися, ми не могли з ними зв’язатися. Тоді перший [пошуковий] човен вирушив з Орландо, і вони також не змогли їх знайти. Ми занепокоїлися і активували протокол безпеки. Я швидко зателефонував до батальйону військової поліції, і командир одразу прислав трьох поліціянтів. Я зафрахтував швидкісний катер звідси, у Табатінзі, який доставив поліцію до Аталії [ду Норте, головного міського центру поблизу долини Жаварі, куди поверталися Бруно та Дом, коли зникли]. Ми пішли тим самим маршрутом, яким вони збиралися повернутися. Ми теж нічого не знайшли. Повернулися близько 10 вечора і почали уявляти найгірше.
У понеділок вранці [6 червня] я розмовляв з військово-морським флотом, федеральною поліцією та армією. У вівторок [7 червня] ми поїхали в Atalaia і створили конференц-залу, щоб керувати всім звідти. Спочатку влада не звернула особливої уваги на ситуацію, і ми почали тиснути на їхнє керівництво, щоб вони хоч щось зробили. Тож ми вдалися до судових заходів, щоб змусити бразильський штат продемонструвати свою присутність і почати пошук. У середу [8 червня] ми почали привертати увагу громадськості до позитивного вирішення суду. Тоді почали з'являтися армія і Збройні Сили, кожна з яких діяла окремо; це не був добре організований пошук.
Тим часом, з понеділка [6 червня] наша команда перебувала на місці пошуку, де, за словами місцевих жителів, востаннє бачили Бруно та Дома. У середу військова поліція скерувала групу з п’яти поліцейських, які з того часу залишалися з нашою командою. У четвер прилетіли вертольоти і пошуки продовжувались, поки ми не знайшли тіла Бруно і Дома.
А. П.: Як ви справлялися з неефективністю цих державних органів?
EM: Це було справді дивно. Армія, наприклад, заявила, що збирається провести пошук у місті Аталая-ду-Норті та по дорозі Аталая-ду-Норті, що є абсолютно невідповідним місцем. Флот тримався на річці, піднімаючись і спускаючись. Вони не заходили у «фурос» [менші водні шляхи], затоплені частини лісу. Федеральна поліція опитувала людей у довільний і незапланований спосіб. Влада не співпрацювала з нами, щоб обшукати регіон. Це сталося лише за останні кілька днів. Саме коли [корінні жителі] знайшли рюкзаки [3] [Дома та Бруно], вони почали ходити в райони пошуку [де ми були].
AP: Ви сказали, що Univaja неодноразово повідомляв різні інституції про вторгнення на землі корінного населення та діяльність організованої злочинності в долині Жаварі. Якою була відповідь влади?
Е.М.: Ми надіслали документи до Федеральної прокуратури та Федеральної поліції, але ми не отримали відповіді щодо того, які розслідування були відкриті, [чи] на основі яких звинувачень. Ми проінформували їх про те, що ми робимо, оскільки відчули певну тенденцію з боку Funai [4] (Національний фонд корінних народів, державний орган) намагатися криміналізувати роботу Univaja. Раніше ми стикалися з цим у русі корінного населення. Ось чому ми розпочали діалог із Федеральною поліцією та Федеральною прокуратурою, щоб вони могли стежити за результатами нашої роботи, яка полягала в передачі [їм] зібраної нами інформації, щоб вони могли виконувати свою роботу.
АП: Коли ви почали надсилати кореспонденцію до Федеральної прокуратури та Федеральної поліції?
Е. М.: Коли 20 листопада 2021 року було створено EVU [група спостереження Univaja]. Ми почали надсилати детальну інформацію з описами, ідентифікацією людей, картами та місцями, де була більша концентрація [зловмисників]. На карті ми визначили 60 місць, вразливих для проникнення порушників [на територію корінного населення долини Жаварі]. Ми повідомляли, хто ці люди. Серед цих людей були обвинувачені [у вбивстві Бруно і Дома]. До EVU ми вже надсилали інформацію, але влада відповіла, що звинувачення недостатньо обґрунтовані. Ось чому ми створили EVU, щоб аналізувати та надавати більшої точності та ясності інформації.
АП: Чи могли б ви пояснити, як працює незаконна торгівля рибою, аудиторії, яка не знайома з регіоном? Наскільки прибутковий цей бізнес?
Е.М.: Це дуже прибутковий бізнес. Ці люди – нелегальні рибалки, як і підозрювані у вбивствах, які здавалися простими людьми, насправді є частиною злочинної організації, яка використовує їх для незаконної риболовлі та полювання на території корінного населення. Фінансування цих заходів надзвичайно дороге. Логістика для поїздки з Табатінги чи Аталаї на землі корінного населення може коштувати понад 250 000 реалів (близько 46 000 доларів США), а прибуток від цієї незаконної діяльності може становити понад 500 000 реалів (92 000 доларів США). Щоб ця операція потрапила на землі корінного населення, потрібно багато човнів, багато бензину та тонни льоду. Це дуже велика операція, і вони [нелегальні рибалки] є останньою частиною мережі, яка здійснює цей вид діяльності, зокрема на експорт. Надлишок, який не використовується всередині країни, йде до Перу, до Колумбії. Це приносить великі гроші. Така експедиція може заробити понад мільйон реалів.
А. П.: Ви думали, що заява Федеральної поліції про те, що ніхто конкретно не замовляв вбивства Бруно і Дома, була передчасною?
Е. М.: У поліції самі визнали, що це передчасна заява. Будь-хто, хто стежив за ситуацією та розвитком подій навколо зникнення Дома та Бруно, бачить, що [справу] не можна було вирішити, арештувавши лише двох людей. Тому що, як я вже сказав, тут задіяно багато інших людей; ця мережа не демонтована. Якщо Федеральна поліція та Цивільна поліція закриють це розслідування лише арештом двох [підозрюваних, які зізналися у вбивстві експерта з корінного населення та журналіста], вони дозволять цілій злочинній організації діяти в регіоні та, звичайно, для інших Домів та інших Бруносів в майбутньому.
AP: Ви та ваші колеги зараз висуваєте низку вимог, щоб не лише уникнути подальших трагедій, а й захистити землі корінних народів у долині Жаварі. Чи можете ви надати нам огляд вимог?
Е. М.: Рух корінних народів у долині Жаварі намагався налагодити діалог із державними установами та бразильською державою. Ми відкриваємо діалог із владою, щоб ці інституції брали участь у житті регіону, тому що, як я вже говорив у незліченних інтерв’ю, держава в регіоні відсутня. Діалогу немає саме через неефективність державних інститутів. Ми хочемо поговорити з законодавчою владою, щоб, наприклад, переглянути бюджет або перерозподілити витрати, надіславши гроші до Funai [урядове агентство у справах корінних народів], оскільки це є головною перешкодою: відсутність дій Funai через відсутність персоналу і бюджета. [Ми хочемо поговорити] з судовими органами, щоб переконатися, що розслідування не гальмується якимось начальником поліції тут, у регіоні. [Ми хочемо поговорити] з виконавчою владою, щоб вони переосмислили свій підхід і забезпечили, щоб державні органи діяли відповідно до своєї головної мети, своєї місії, своєї функції в бразильській державі. Нам потрібна Funai, щоб діяти, армія, щоб гарантувати безпеку та національний суверенітет, [і] Федеральна поліція, щоб проводити розслідування відповідно до Кримінально-процесуального кодексу. Нам потрібна держава, щоб зберегти присутність в регіоні.
АП: Чи розглядаєте ви заходи, за допомогою яких ці люди в прибережних громадах, що межують з територією корінного населення долини Жаварі, підпадають під дію закону?
Е. М.: Історія руху корінного населення в долині Жаварі — це історія діалогу не лише з державними інституціями, а й з нашими сусідами, прибережними громадами. У минулому ми допомогли створити організацію, яка представляє прибережні громади, і налагодити діалог з місцевою владою, щоб розробити політику в інтересах цього населення. Поки вони мають [стабільний] план управління рибою та те, що їм потрібно для виживання та отримання прибутку, вони не вторгнуться на землі корінного населення [або] не займатимуться незаконною діяльністю. Коли я кажу, що ми хочемо налагодити діалог, це саме так: щоб ми могли врахувати вимоги не лише корінного населення, а й [тих] прибережних громад, які не належать до злочинних організацій, які хочуть забезпечити стабільне життя.
AP: Багато говорять про відмову уряду Жаїра Болсонару від соціально-екологічних проблем. Як сприйняли уряд Болсонару тут, у долині Жаварі?
Е. М.: Ми повинні ще раз підкреслити, що рух корінного населення в долині Жаварі завжди був відкритий до діалогу. Ми не прив’язуємо себе до ідеологічних питань уряду. До та під час уряду PT [Робітничої партії, яка керувала Бразилією з 2003 року до середини 2016 року], ця проблема вже поставала [Funai], і ми багато критикували уряд. Але за уряду Болсонару все було набагато гірше не лише тому, що він повторив те, що вже робив PT, який не діяв, а й тому, що він заохочував групи, які незаконно експлуатують землі, такі як нелегальні шахтарі. Уряд, коли президент визначає його позицію на користь незаконної діяльності, сигналізує організованим групам, які займаються незаконною діяльністю, що вони можуть діяти вільно. Це відбувається не лише в долині Жаварі, а й по всій Бразилії.