Зображення надано Ameya Nagarajan

Перекладачка: Христина Бедрійчук

Російська Федерація,  як правило, знаходиться серед найбільших порушників в рейтингах свободи в інтернеті завдяки добре задокументованій історії інформаційного контролю, яка спрямована на обмеження висловлювань онлайн. Влада прагне  контролювати російський інтернет (відомий як RuNet) з початку 2012 року. В той час, масові протести через суперечливі російські вибори й хвилі заворушень в усьому світі попередили людей при владі про зростання ролі інтернету і соціальних мереж у політичному і громадському житті. Через десятиліття, російські законодавці й уряд створили розлогу мережу нових законів і поправок, щоб стежити за громадською активністю й висловлюваннями, скоротити роботу незалежних медіа та упокорювати технологічні компанії.

Нагляд за контентом і висловлюваннями

Мережевий авторитаризм залишається основним підходом  Росії до управління інтернетом. По-перше, низка нещодавніх законодавчих актів прагне нормалізувати державну цензуру та нагляд за цифровим простором, тож їхньою мішенню є як засоби масової інформації й громадські організації, так і окремі індивіди. До подібних нововведень належить так званий «закон про блогерів», ухвалений у 2014 році, який вимагає від блогерів зі щоденними переглядами у понад 3000, зареєструватися в державному органі й розкрити свою особисту інформацію, а також визначає обмеження щодо анонімного використання мережі WI-FI та забороняє продаж передплачених сім-карт клієнтам без посвідчення особи.

Один з перших законів, що наклав подібні обмеження, був ухвалений у 2012 році й гарантував безпрецедентні повноваження блокування регулювальнику російських телекомунікацій Роскомнадзору та іншим державним органам. Федеральним законом №139-ФЗ передбачено створення «чорного списку» реєстру вебсайтів, які, нібито, містять нелегальний або шкідливий контент, який постачальники послуг інтернету в Росії зобов’язані блокувати.

Пізніше, законодавство, спрямоване на онлайн висловлювання, розгалузилося і стало більш специфічним. Закон №149-ФЗ про інформацію, інформаційні технології та про захист інформації, прийнятий 2016 року, та схожі антиекстремістські закони Ярової внесли поправки щодо заборони екстремістського чи терористичного контенту і висловлювань, а законом №513-ФЗ від грудня 2020 року запроваджено нову адміністративну відповідальність за образливі публічні висловлювання та наклепи онлайн. Поправки Ярової також спростили процедури позасудових запитів про інформацію користувачів.

Надійність інтернет управління

По-друге, спектр нових правових заходів був представлений як ключовий для забезпечення російської державної безпеки. Так званий закон Ярової, ухвалений у 2016 році, та набрав чинності у 2018 році,- антиекстремістський комплекс поправок, який включає заходи проти інакодумства, такі як збільшення терміну покарання за використання екстремістської риторики онлайн, чинить тиск на інтернет-компанії задля отримання державою ключів шифрування та розшифрування спілкування користувачів, та містить вимоги до платформ щодо зберігання даних користувачів (контенту) протягом 6 місяців і метаданих до трьох років.

Поправки до закону про інформацію, інформаційні технології та захист інформації  №149-ФЗ, як частина антиекстремістських законів Ярової, зобов'язують компанії, класифіковані як «організатори розповсюдження інформації» (більшість інтернет сервісів), ставати частиною державного реєстру, і обмінюватися інформацією про користувачів з правоохоронцями.

Звинувачення іноземних агентів

По-третє, у 2014 році ухвалили перший закон, який зобов'язує громадські організації, що отримують прибуток від іноземних джерел, реєструватися в Міністерстві юстиції як іноземні агенти. Використання ярлика «іноземні агенти» і законодавство надалі розширилися: вперше у 2017 році для включення засобів масової інформації, а потім у 2019 році для додавання окремих осіб. Переслідування «іноземних агентів» посилилися через парламентські вибори у 2021 році, коли спостерігачів на виборах, незалежні медіа, громадські організації, які захищають права людей, окремих журналістів та опозиційних активістів затаврували цим ярликом. Ця назва зобов'язує організації чи окремих осіб, які «брали участь в політичній діяльності» чи вважалися такими, що «отримували допомогу за кордоном» реєструватися в державних органах або їм загрожують штрафи, заборона в інтернеті, і, потенційно, можливість отримати тюремний термін. Вони також повинні регулярно звітувати про свої дії та вказувати свій статус іноземного агента в будь-яких матеріалах і контенті, який вони поширюють, включно з публікаціями в соціальних мережах.

Державний інтернет

З 2019 року, російські законотворці й регулювальники переслідують ідею «державного інтернету». Це стало можливим завдяки законопроєкту про «державний інтернет», який набрав чинності у 2019 році. Він фактично змушує усіх російських постачальників інтернету встановлювати обладнання DPI (докладну перевірку пакетів), яке державний регулятор Роскомнадзор називає «технічними засобами протидії загрозі». Закон також забезпечує засобами DPI централізоване державне управління, щоб фільтрувати трафік та блокувати певні служби чи протоколи. Під прикриттям захисту країни від зовнішніх ворогів і збереженням стабільності й безпеки RuNet,  закон про «незалежність» фактично мав на меті надалі нейтралізовувати тих, кого вважають внутрішньою загрозою,  і спростити процес державного спостереження та цензури.

Утримання платформ у заручниках

Дедалі частіше, російські законодавці націлюються на платформи як ключові канали інформації й модерують рішення онлайн. Закон про локалізацію даних, який набрав чинності у 2016 році, зобов'язав інтернет-компанії зберігати дані російських користувачів на серверах, які розміщені в Росії. Хоча деякі компанії (наприклад, Viber, Booking.com) дотримувались вимог, інші (такі як Facebook і Twitter) чинили опір, щоразу отримуючи більші штрафи.

1 лютого 2021 року набрав чинності новий закон, № 530-ФЗ, який надає офіційне визначення «платформам соціальних мереж» і зобов'язує усі платформи соціальних мереж, які діють в Росії та мають відвідуваність понад 500,000 користувачів щодня, проактивно видаляти нелегальний або заборонений російським законодавством контент (від дитячої порнографії та заохочення самогубства, використання наркотиків чи алкоголю до «закликів до масових заворушень» та контенту, який демонструє «неповагу чи махінації уряду або державних службовців»). Такі платформи додали до нового державного реєстру «соціальних медіа» і вимагають від них стежити за контентом без спонукання державними запитами або судовими рішеннями. Платформи вже стикнулися з величезними штрафами, оскільки державний регулятор стверджував, що вони недостатньо ретельно блокують або видаляють нелегальний контент. Іншим правовим заходом, який націлений на технічних гігантів, став новий закон із «захопленням в заручники», який вимагає від компаній створення юридичної особи в Росії. Відмова відкривати місцевий офіс може призвести до санкцій, починаючи від заборони реклами до повного блокування в країні.

Створення альтернативної реальності

Починаючи з повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, російські законодавці моментально ухвалили драконівський закон, який криміналізує будь-яке висвітлення війни у ЗМІ або соціальних мережах, яке відрізняється від офіційного порядку денного. На цей момент, закон дозволив Роскомнадзору заборонити Facebook, Twitter, Instagram і Google News, і призвів до масового виїзду незалежних медіа і журналістів, які до цього ще залишалися в Росії, через страх кримінального переслідування.

Величезна кількість правових заходів, які додалися до російського реєстру інтернет управління в минулому десятилітті оманливі: в реальності така законотворча діяльність зовсім не продуктивна, оскільки концентрує владу в руках мережевої авторитарної країни, а потім обмежує політичне вираження та вичавлює залишки свободи з RuNet.

Перекладачка: Христина Бедрійчук

Будь-ласка, відвідайте сторінку проекту, щоб отримати більше матеріалів від Unfreedom Monitor.

Ви зможете дізнатись більше про російське вторгнення в Україну ось тут.