Зображення Сари Курфесс. Безкоштовне використання за ліцензією Unsplash.

Політичний активіст і блогер Равіль Гасанов, який з 2018 року проживає з дружиною в Німеччині, впевнений, що його арешт неминучий у разі депортації до Азербайджану. У квітні Гасанов надіслав запит в імміграційні органи Німеччини, чи може він змінити варіант житла після того, як був змушений жити в непридатних для проживання умовах, тільки для того, аби отримати відповідь, що вони вирішили його депортувати. Це рішення було ухвалено, незважаючи на спроби Гасанова пояснити німецькій владі, що його життя буде під реальною загрозою, якщо його відправлять назад до Азербайджану. Незважаючи на прохання, його заяву було відхилено.

Коли я подав заяву про зміну житла, де зараз проживаю, через погані умови, мені сказали, що мене депортують протягом кількох днів.

29 серпня суд у Німеччині збирається вирішувати, чи надати Равілю шанс на другу заяву про надання притулку. Його попередню заяву відхилили в березні 2021 року. Він не має права оскаржити рішення в апеляційному суді. Єдине, що йому залишилось робити — переховуватися, щоб уникнути депортації.

Чому громадяни Азербайджану шукають політичного притулку?

Політичні утиски — не єдина причина, яка змушує людей виїжджати з країни. Економічні проблеми, відсутність можливостей і гарантій кращого майбутнього для сімей з дітьми є одними з причин, які змушують азербайджанських громадян перетинати кордон. Однак, саме політичні репресії за останнє десятиліття змусили десятки політичних активістів, журналістів, правозахисників та їхні родини виїхати за кордон до Європи, Сполучених Штатів і Канади.

За останнє десятиліття в країні погіршився рівень дотримання всіх прав і свобод людини, про що свідчить низка міжнародних звітів. У щорічному звіті Freedom House «Свобода у світі» Азербайджан названо «невільним». Відповідно до Всесвітнього індексу свободи преси «Репортерів без кордонів» (RSF) за 2022 рік, Азербайджан посідає 154 місце серед 180 країн. В іншому міжнародному звіті за сприйняттям корупції Азербайджан посідає 128 місце серед 180 країн.

За допомогою консолідованих повноважень, президент Ільхам Алієв з 2014 року викорінив усі форми свободи, одночасно придушуючи право на голос дисидентів.

Внаслідок цих репресивних заходів громадянське суспільство країни було значною мірою відсторонено, замовчувано або знищено. Зараз майже весь медіапростір знаходиться під контролем уряду. Більше того, в країні немає незалежного телебачення чи радіостанцій, а всі незалежні та опозиційні друковані ЗМІ закриті. У грудні 2021 року Національний парламент Азербайджану ухвалив новий закон про ЗМІ, який має на меті ще більше обмежити журналістське інформування.

Протести, які організовані опозиційними політичними партіями, активістами та простими громадянами, не допускаються. Втручання поліції під час цих протестів часто є насильницьким, і масові арешти, затримання та штрафи є звичайними наслідками.

Для багатьох азербайджанців, які втікають з країни, серед яких звичайні мігранти, а також політичні активісти, Німеччина стала досить популярним напрямком. Але не усім схвалили чи видали статус біженця. Про це свідчить нещодавня хвиля депортації громадян Азербайджану з Німеччини.

Останні дані Федерального уряду Німеччини показують, що у 2021 році уряд депортував з Німеччини близько 11 892 осіб. З них 219 були громадянами Азербайджану. Уважніший погляд на цифри показує, що кількість депортацій зростає з 2017 року.

Зменшення депортацій у 2020 році, ймовірно, пов’язане з пандемією COVID-19 та обмеженнями на подорожі.

Згідно з офіційними даними, наданими Громадською радою Державної міграційної служби Азербайджанської Республіки, з 2014 по 2021 рік загалом 2063 азербайджанських шукача притулку відправили з Європи до Азербайджану, хоча більшість з них повернулися з Німеччини.

Хоча інші країни-члени ЄС — Швеція, Нідерланди, Латвія, Італія тощо — депортували азербайджанських громадян у минулому, Німеччина є однією з провідних країн ЄС, які здійснюють такі депортації. Ця процедура здійснюється на основі угоди про реадмісію, підписаної між Азербайджаном та ЄС у 2014 році.

Інфографіка надана Mikroskop Media. Використовується з дозволу.

За словами начальника управління з питань реадмісії Державної міграційної служби Назіма Турабова, Азербайджан підписав угоду про реадмісію з Європейським Союзом (що охоплює 25 держав), а також Королівством Норвегія, Швейцарською Конфедерацією та Чорногорією.

Процедура, яка заснована на цій угоді, вимагає, щоб приймаюча країна контактувала з країною походження, надаючи різні запити, пов'язані з громадянством. Після підтвердження громадянства шукача притулку країною походження угода набуває чинності, і тоді починається процедура реадмісії, пояснив Аллахверанов в інтерв'ю Фатіми Карімової.

Однак, також можливо, що запит залишиться без відповіді протягом тривалого періоду часу або невизначений час, через те, що в деяких випадках неможливо визначити, чи дійсно заявник є громадянином Азербайджану, чи ні, пояснив Аллахверанов.

В Азербайджані депортації привернули велику увагу. У 2019 році з’явилися повідомлення про торгівлю людьми та міграційне шахрайство, яке пов’язане з однією з політичних партій Азербайджану. Але нещодавні депортації та арешти тих, хто був відправлений назад до Азербайджану, змушують тих, хто чекає свого статусу в Німеччині та інших країнах, занепокоїтися своєю безпекою після повернення.

Минулого року щонайменше шість азербайджанських шукачів притулку, яких депортували з Німеччини, були заарештовані після повернення. Також, варто зазначити, що через дефіцит затверджених урядом даних, є дуже мало інформації про щорічну статистику депортацій. Офіційна статистика, яку поширює азербайджанська держава, свідчить, що загалом у 2014–2021 роках було депортовано 1722 громадяни Азербайджану. Родичі та друзі кажуть, чиї звинувачення висунуті проти арештованих громадян, є фальшивими, а справжньою причиною є їхня політична активність у Європі.

Азербайджанський журналіст у вигнанні Афган Мухтарли, який уважно стежить за депортаціями, 22 липня написав у Facebook, підтверджуючи, що багатьом колишнім шукачам притулку, які були заарештовані в Азербайджані, дійсно висунуті фіктивні звинувачення.

Подібним чином Нура Ашурова, дружина депортованого та пізніше заарештованого активіста Саміра Ашурова, сказала, що політична активність її чоловіка в Європі призвела до його арешту, коли його депортували назад до Азербайджану. Ашурова депортували в березні 2022 року.

Інфографіка надана Mikroskop Media. Використовується з дозволу.

Політичні активісти за кордоном

Серед деяких азербайджанських шукачів притулку є звичайною практикою організовувати протести та заходи в різних країнах-членах ЄС, де вони проживають. Часто ці протести збігаються з офіційними візитами президента Ільхама Алієва до цих країн. Активісти часто закликають президента та його кабінет піти у відставку, звільнити політв'язнів і провести реформи.

Інші політичні іммігранти використовують платформи соціальних мереж для того, щоб продовжувати свою активність після переїзду в іншу країну. Канали на YouTube, сторінки у Facebook та профілі, створені азербайджанцями у вигнанні, використовуються, щоб відкрито ділитися своїми скаргами на події в Азербайджані.

Скріншот з відеоінтерв'ю Равіля Гасанова. Надано Mikroskop Media.

Равіль Гасанов каже, що брав участь у акціях протесту в Європі, і побоюється, що може зіткнутися з наслідками, якщо його відправлять назад до Азербайджану.

«Люди, які брали участь в акції протесту в Мюнхені під час візиту Ільхама Алієва, були заарештовані після депортації назад до Азербайджану. Вони також піддавалися тортурам під час ув’язнення», – сказав Гасанов Фатімі Карімовій.

Повернення додому без нічого

Навіть для звичайних, аполітичних азербайджанців, яких депортують назад до Азербайджану, повернення назад, на батьківщину, є доволі складним процесом. Часто ці люди виїжджають з Азербайджану, продавши все своє майно, без фінансових коштів. Але уряд та відповідні державні установи не мають системи, яка б їм змогла допомогти. Невелика допомога доступна для тих, хто залишає країну ЄС добровільно. Однак цієї суми недостатньо для будівництва нового життя в Азербайджані.

У своєму інтерв'ю Аллахвернов сказав, що держава пропонує їм права громадянина і нічого більше.

Ці люди за власним рішенням охоче продавали своє майно, а кошти переказували за кордон. Після повернення, незважаючи на те, що вони мають право перереєструватися в Азербайджані та використати всі свої інші законні права як громадяни, вони не мають статусу для отримання пільг.

Тим часом, зіткнувшись із браком допоміжних ресурсів і можливим державним ув’язненням після повернення, Равіль Гасанов і незліченна кількість біженців і шукачів притулку, подібних до нього, чекають у підвішеному стані на милість урядів ЄС і держави, яка сподівається придушити інакодумство та пригнобити їх.