Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Перекладачка: Олександра Панфілова
Ця стаття вперше була опублікована [1] на Chaikhana Media. Відредаговану версію опубліковано тут згідно з угодою про контент-партнерство.
Як і в багатьох східних культурах [2], в Азербайджані батьки забезпечують своїх доньок приданим з предметів побуту, меблів, одягу, щоб забезпечити їхнє майбутнє життя.
Традиція приданого в Азербайджані сягає століть. У ХІХ столітті [3] сім’ї дарували молодятам ковдри, матраци, подушки, плетені покривала та інші дрібні предмети побуту. За словами Махаббат Пасаєвої, автора “Звичаїв і вірувань азербайджанців” (ХІХ-ХХ століття):
Перш за все, в Азербайджані важливо було підготувати (зібрати речі) скриню з приданим для нареченої. Найкоштовніші частини приданого нареченої – весільне плаття, срібні прикраси, головні убори та інші цінності збирали в прикрашену весільну скриню, яка була альтернативним різновидом меблів. Раніше, багатші сім’ї давали своїм донькам землю як придане, в додаток до предметів домашнього вжитку, ковдр, і худоби.
За радянських часів (зокрема, у 1970-1980-х роках), родини були зацікавлені в купівлі імпортних товарів на придане, які були недоступні у звичайних магазинах, але були доступні для тих, хто має гроші щоб їх витрачати. За словами соціолога Лали Мехралі:
В універмагах продавались товари, яких не було в крамницях. Їх також купували дуже багаті як придане для своїх доньок. У 1990-х роках, після перших років незалежності, а також після карабаської війни загальний дохід сімей знизився, і хоча вони намагалися зібрати придане для своїх доньок, це створювало певну фінансову скруту для сімей.
Традиція продовжується і в наш час, але розмір приданого залежить від фінансового стану сім’ї. Деякі починають збирати придане, ще коли їхні доньки малі, і з кожним роком додають туди речі. Розмір і ціна приданого має значення для деяких спільнот, і тому дівчина з малим приданим не може туди потрапити. Деякі сім’ї навіть позичають гроші, тож вони можуть дати своїй дитині придане, яке буде високо оцінюватись родичами чоловіка.
До пандемії COVID-19 рідко хто одружувався без весілля. Але через обмеження на великі скупчення людей і фінансові негаразди сімей, нові традиції стали доречними. Деякі люди почали проводити маленькі вечірки, замість величезних весіль, а молодята , особливо ті які фінансово незалежні від батьків, почали відмовлятись від традиційного приданого на користь більш практичних весільних подарунків.
Ця нова тенденція стала поштовхом для нових традицій: практика приданого, схоже, зникає через зростання економічних проблем [4] на тлі зростання міжнародної інфляції, санкцій проти Росії та можливої рецесії. Цей фото проект досліджує, як змінювались традиції приданого.
Сара, 17 років. Село Курдахани.
Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Сара: Мама почала купувати речі для приданого ще відколи я була дитиною. Посуд, ложки, каструлі, скатертини, лампи… У мене немає в плані одружуватись, наразі я думаю про освіту. Я готуюсь до екзаменів. Але що ж можна зробити?! Як усім мамам, їй потрібно було це робити. Це звичай для усіх моїх родичів і сусідів, у моєму селі. Це нормально для батьків купувати придане для доньки з дитинства. Мама вважає, якщо складати придане поступово, то вийде дешевше. Але все змінюється з часом. Традиції теж.
Алія, 24 роки. Село Фатмаї. Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Алія: Коли дівчина одружується батьки повинні її забезпечити приданим і меблями. В іншому випадку, селяни і люди навколо засудять їх. Я одружилась у 2021 році. До весілля, моя свекруха, сказала батькам, що не було потреби купувати багато речей. Невеликий набір меблів і декілька речей було б достатньо. Сім’я чоловіка заможна. Я б жила в будинку зі свекрами. Це великий будинок з усім, що потрібно для життя. Після вагань, мої батьки вирішили купити набір меблів і деякі предмети побуту, не витрачаючи багато грошей.
Туркан, 26 років, селище Біна, Баку.
Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Туркан: Коли я була підлітком мама купила мені декілька рушників і скатертину. Якось я сказала мамі, що куплю сама все, що потрібно. Коли я одружилась, я вже працювала і сама заробляла. Я не хотіла фінансово турбувати батьків. Ми відсвяткували одруження невеличкою вечіркою у 2021 році. Я купила предмети побуту на свої власні гроші, які я заощадила із зарплати. Батьки мого чоловіка також віддали нам гроші, які вони відклали на золото. Замість золота купили інші предмети побуту. Відверто кажучи, нам стільки всього не потрібно було. Ми не були дуже задоволені.
Улькар, 26 років, Баку.
Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Улькар: Я не мала багато речей у приданому. Це був антикваріат з приданого моєї матері та бабусі і шарфик, який я вдягаю. Як придане мама купила скатертину і декілька рушників. Ми з чоловіком казали, що не потрібно витрачати зайві гроші на придане і одруження. За допомогою цих коштів ми можемо побудувати більш прибутковий бізнес для нашого майбутнього. Але на прохання тестя нам обов'язково довелося купити золоті прикраси. Тому що така традиція у суспільстві. Без цього ніяк.
Гульсара, 30 років, Баку.
Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Ґульсара: У підлітковому віці, я сказала мамі, що не має потреби купувати придане. Я не хотіла, щоб батьки витрачали багато грошей на ці речі. Мама подарувала мені килим Ґуба (традиційний і коштовний зроблений вручну килим). Крім того, я отримала також антикваріат, який належав мамі та бабусі, мідний посуд. Я пам’ятаю сімейні реліквії, які відображали народну культуру й традиції моєї родини. Для мене це більш коштовно. Ми з чоловіком, після одруження, протягом багатьох років спільного життя, придбаємо усе, що нам потрібно і коли потрібно.
Афсана, 26 років, Баку.
Зображення Гулар Аббасової. Використовується з дозволу згідно з партнерською угодою.
Афсана: Я планую створити сім’ю найближчим часом і це означає, що мамі вже потрібно купувати предмети побуту для приданого. Вона склала список необхідного і майже все необхідне для побуту закуплено. Я не дуже вмію готувати придане. Я залишила цю роботу для мами і сестри. Базовий кухонний посуд — гаджети, посуд, рушники, скатертини — майже готові. Напевно до весілля купимо меблі та кухонну техніку. Можливо, потреби не буде, якщо ми переїдемо у повністю мебльовану орендовану квартиру. Я думаю, що пандемія дуже вплинула на традиції приданого. Якщо п’ять-десять років тому, сім’ї багато купували на придане, то під час пандемії намагалися бути стриманими. Коли я запитувала молодят про підготовку до весілля, вони сказали, що старалися жити з меншими витратами та заощадженнями. Були й ті, що зовсім не святкували. Я також намагаюся бути уважною і економічно ефективною. Я вважаю, що зайві речі – це непотрібні витрати.
Перекладачка: Олександра Панфілова