- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Як некомерційним організаціям вирішити дилему «неоплачуваної роботи»?

Категорії: США, громадські медіа, економіка і бізнес, молодь, освіта, The Bridge

Ілюстрація Галини Гасанової [1], використана з дозволу

Стажування набуває дедалі більшої популярності у сучасній трудовій культурі, особливо у некомерційному секторі. Вони забезпечують навчання на місці, прикладний досвід та великі перспективи тим, хто прагне стати лідером та рушієм змін у некомерційному світі. Проте, варто себе запитати: «Який месидж передають неприбуткові організації, які погоджуються приймати лише практикантів, готових працювати задарма?».

Незважаючи на значні успіхи останніх років, наприклад, щотижневі стажерські стипендії від Білого дому в розмірі 750 доларів США, дослідження свідчать про те, що 43% [2] стажувань досі не оплачуються. Крім того, за оцінками Центру дослідження роботи випускників, в США є близько 3,2 мільйонів практикантів [3], і 1 мільйон з них щорічно не отримують зарплатні. Оскільки вартість за навчання зростає, у студентів виникає потреба у заробітку більше ніж будь-коли до цього – потрібно фінансувати власну освіту. Тим не менш, некомерційні організації у США дозволяють студентам-боржникам працювати задарма. Чи існує рішення для некомерційних організацій, які увічнюють цю нестійку практику?

COVID-19 та його наслідки наклали значний відбиток на некомерційний ринок праці для молодих випускників. 2020 року 26% [4] студентів випускних курсів втратили місце стажування і лише 28,6% змогли знайти роботу одразу після закінчення навчання. Якість стажувань разюче впала, а досвід здобутий на віддаленому стажуванні у кращому випадку опустився до посереднього. Наприклад, багато студентів коледжів, які сподіваються на стажування для нетворкінгу, втратили можливість комунікації [5] з колегами у коридорі чи біля кулера [6], адже професійне офісне середовище замінили домашнім робочим місцем.

На віддаленому стажуванні стало складно «дивитися і вчитися» [7]. Це переросло у службову чорну роботу на основі конкретних завдань та лише зменшувало кількість можливостей для розвитку та навчання. Щоправда, не лише практиканти зазнають таких втрат. Софія Гарсія Гарсія, фахівець із глобального розвитку та керівник відділу стратегічного партнерства та зовнішньої взаємодії «SOS Children's Villages International», пояснює: «Організації також втрачають соціальний капітал, адже практиканти приносять різні точки зору, живий досвід і знання, які, насправді б збагатили усю діяльність та персонал».

Через складне фінансове середовище багато некомерційних організацій покладаються на неоплачуване стажування, щоб забезпечити додатковий організаційний потенціал. Така практика прийнятна в некомерційному секторі. І хоча некомерційні організації мають високі цілі, вони створюють абсурдні правила, що перешкоджає маргіналізованій молоді робити кар'єру у сфері міжнародного розвитку. Таким чином, вони лише цементують проблеми з якими, начебто, борються.

Для прикладу, Марія Хінохоса, перша латиноамериканська репортерка у США, лауреатка Пулітцерівської премії, також зізналася у своїх мемуарах «Одного разу я була тобою» [8], що в школі мусила покладатися на чайові, аби забезпечити життєві потреби. Це ускладнювало стажування, адже потрібна була повноцінна робота, щоб оплатити житло. «Я уже закінчувала коледж, а так і не пройшла жодного стажування. […] Правда полягає в тому, що я не могла дозволити собі таке і занадто соромилась в цьому зізнатися.»

Засоби системного утиску

Внаслідок системного утиску і обмежених ресурсів, багато людей з традиційно маргіналізованих верств населення ледве просуваються в освіті та кар’єрі.

По суті, неоплачувані навчальні місця ставлять студентів з низьким рівнем доходу у незручне становище, незалежно від того, настільки добре все організовано. На жінок припадає майже дві третини [9] національного боргу за студентським кредитом, а чорношкірі випускники заборгували, в середньому, на $7,400 [10] більше ніж білі випускники. За даними Міністерства праці США, американський некомерційний промисловий комплекс не несе юридичної відповідальності [11] за надання оплачуваного стажування. Але перейменування стажування на «волонтерську роботу» – це радше засіб для некомерційних організацій залучити більше студентів до неоплачуваної роботи в обмін на солідний рядок у резюме.

Гендерна диспропорція в оплаті праці лише загострюється через расову дискримінацію. Доступ до стажувань обмежено для чорношкірих, представників корінних народів та людей з іншим кольором шкіри (BIPOC). Згідно дослідження від «Zippia» [12] у 2019 році налічувалося понад 58% білошкірих стажерів, майже 18% були латиноамериканцями і 10,4% – чорношкірими чи афроамериканцями. Оскільки рівень бідності серед білошкірого населення нижчий ніж у інших, вони часто можуть дозволити собі пройти неоплачуване стажування виключно заради професійної вигоди, що рідко вдається представникам BIPOC.

Тобто, якщо стажування не оплачують, набуття соціального капіталу надзвичайно ускладнюється для студентів, які не входять до домінантної культури – малозабезпечених студентів. Фінансова стабільність – це необхідний фундамент для побудови соціального капіталу. Тому століттями економічно незабезпечені прошарки населення також обмежені у можливостях набувати соціальний капітал. Це заважає соціальній та фінансовій мобільності. З огляду на такий нерівний розподіл економічного та соціального капіталу, неоплачувані стажування загострюють проблеми несправедливості до студентів з низьким рівнем доходів і не намагаються диверсифікувати робочу силу у США.

Неоплачена палка в колесах

В умовах жорсткої конкуренції на ринку праці, стажування це – необхідна умова для кар’єрного зростання молодих фахівців. Тим не менш, навіть якщо студенти з малозабезпечених родин і згодні на неоплачуване стажування, на них невдовзі чекають нові випробування. Сюди входить питання житла [13], адже вони не можуть оплатити захмарну оренду у великих містах, на кшталт Нью-Йорку, Вашингтону чи Лос-Анджелеса. Саме там знаходиться багато міжнародних некомерційних організацій та організацій розвитку.

За деякими оцінками, студентам потрібно близько $6,200 кожні 10 тижнів [14] щоб покрити витрати на житло, їжу, транспорт та інші базові життєві потреби. У підсумку, неоплачувані практиканти змушені збалансувати потреби життя і безпеки, водночас вкладаючи необмежену кількість часу у розвиток професійних навичок й трудової етики. Не можна виключати ще й те, що психічні наслідки від «режиму виживання» тільки ускладнять існуючі проблеми маргінальних спільнот на початку трудового шляху.

Айна Мередова [15], менторка з травмознавства та засновниця «Groove Culture Collective», пояснює це так: «Якщо ми згадаємо культурні та родові травми, що включають такі соціальні конструкти як расизм, бідність та сексизм, тоді стане помітним, що й видно неозброєним оком – неоплачувані стажування тільки вкорінюють цикл дефіциту, перевтоми та механізмів виживання в маргінальних та знедолених спільнотах.»

Опитування Інституту студентських роботодавців (ISE) і соцмережі «Handshake» [16] засвідчило, що 47% організацій, які наймають студентів і випускників, наступні 12 місяців планують тільки збільшувати кількість таких працівників. Можливість практикуватись означає можливість отримати роботу, ось чому належне і доступне стажування неабияким чином впливає на майбутню кар’єру.

Письменниця, спікерка та менторка молодих представників BIPOC Джен Памела Чоудрі [17], пояснює це найкращим чином: «Якщо некомерційні організації шукають найкращих талантів, вони повинні платити їм справедливо та чесно. Ніколи не думайте, що нові таланти (особливо молоді таланти BIPOC) мають засоби взятися за неоплачувану роботу, піклуючись про основні потреби».

Як можна це виправити?

Нещодавнє підвищення цін [18] у поєднанні з високим рівнем інфляції [19] у Сполучених Штатах вплинуло на інвестиції некомерційних організацій у внутрішній розвиток, оскільки вони уже працюють із низькою (без) прибутковістю [20]. Настають фінансові труднощі і кадрові служби заявляють, що у них немає чим платити [21] практикантам. Зазвичай, бюджети таких організацій досить обмежені [22]. Крім того, фінансовий тиск чинить і рівень інфляції в США, який досягнув 8,6% [23], що є найвищим показником за останні 40 років [24].

Професор Грегорі Р. Вітковський, старший викладач програми управління некомерційними організаціями в Колумбійському університеті пише [25], що фондовий ринок втратив цінність, спонсори не почуваються заможними, тому вони зменшили свої благодійні внески. Окрім цього, некомерційним організаціям уже складно зібрати кошти [26], утримувати [27] наявних співробітників та наймати [28] нових.

Оскільки багато некомерційних організацій зіткнулися з вбивчим економічним спадом, філантроп Маккензі Скотт знайшов спосіб порушити традиційну практику фінансування в некомерційному секторі та надати рівні можливості для людей різного походження досягати успіхів у некомерційній сфері. Скотт виділив 12,4 мільярда доларів [29] як необмежені гранти для 1251 організації, що підтримують мистецтво, расову та соціальну справедливість та інше. На відміну від типових філантропів, Скотт закликає некомерційні організації витрачати гроші на свій розсуд. [30] Це надає їм свободу інвестицій у внутрішній та зовнішній розвиток на своїх умовах.

Завдяки проактивному фінансуванню, некомерційні організації можуть розірвати злісний принцип «грошей немає, але тримайтесь» [31]. Це дозволить їм зростати, впроваджувати інновації та процвітати не лише задля виживання та проєктів. У результаті необмеженого притоку коштів, таких як Маккензі Скотта, варто задуматись, яку політику можуть запровадити керівники некомерційних організацій, щоб забезпечити чесну та справедливу оплату праці практикантів?

Спонсори. Оскільки світ стикається з каскадним і взаємопов’язаним набором нагальних проблем, спонсори повинні втрутитися та забезпечити фінансову стабільність некомерційних організацій шляхом збільшення необмежених фондів і грантів. Необмежені кошти можуть змінити асиметричну динаміку влади між спонсорами та некомерційними організаціями, перешкодити увічненню несправедливих систем і запропонувати спосіб виправити владні структури, таким чином полегшуючи перехід від патронату до моделі партнерства [32].

Некомерційний сектор. Щоб позбутися привілеїв, дискримінації та нерівності, варто не лише забезпечити мінімальну заробітну плату, але й активно залучати практикантів із маргінальних спільнот. Окрім найму молоді, яка ідентифікує себе представниками BIPOC, людей з інвалідністю чи ЛГБТК+, некомерційні організації мають забезпечувати надійне середовище для доступного навчання, зростання та спілкування з наставниками.

Створення кадрового резерву, забезпечення абітурієнтів відповідальною роботою та відповідною винагородою задля розвитку є ознаками успішних програм стажування. Некомерційні організації мають включити оплачувані стажування у свій бюджет і свідомо шукати джерела необмеженого фінансування, а також змінити ставлення до необмежених пожертв. Некомерційні організації мають зобов’язатися платити практикантам як тільки забезпечать собі необмежене фінансування.