- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

Експертка з водної дипломатії обговорює перспективи водного конфлікту та співробітництва в Центральній Азії

Категорії: Центральна Азія і Кавказ, Tajikistan, Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, Узбекистан, війна і конфлікти, громадські медіа, жінки та гендерна рівність, катастрофа, міжнародні відносини, навколишнє середовище, політика

Мешканці села Яндакли, Туркменістан. Фото Еркіна Язова, використано з дозволу

Джахан Таганова, родом з центральноазіатської держави Туркменістан, є молодою посолкою миру у світі й дипломаткою з питань водних ресурсів. Останніми роками Центральна Азія пережила радикальні зміни й заворушення — потрясіння, які стимулювали пристрасть Джахан до миру і стабільності, рівності, прав людини і спільної роботи між культурами для побудови більш стійкого світу. Завдяки своєму посиленому інтересу до цих тем, вона закінчила програму водного співробітництва та дипломатії [1] в 2020 році й відтоді публікує дослідницькі роботи [2] та аналітичні роздуми для платформ аналітичних центрів. Її наукові інтереси лежать на перетині управління водними ресурсами, комплексного управління водними ресурсами, клімату та соціальної справедливості.

Global Voices поговорила з нею про її захоплення водою і дитинство в Туркменістані, центральноазіатській країні, що не має виходу до моря, де 80% території вкрито пустелею [3]. Природно, що в цьому посушливому регіоні існує нестача води.

Джахан Таганова (ДжТ): Я добре пам'ятаю, як долала великі відстані, щоб набрати води [4] для наших повсякденних потреб під час частих перебоїв з водою і нормованого водопостачання. Досвід з дефіцитом води також був даром, тому що це допомогло мені розвинути глибоку шану й повагу до води та її ролі в нашому житті. Коли в 16 років я переїхала до Киргизстану для здобуття вищої освіти, я вперше опинилася у місці з великою кількістю води. Пізніше, в Американському університеті в Болгарії, я почала ретельно вивчати екологічну катастрофу Аральського моря, яке почало виснажуватися [5] через величезний провал іригаційних проєктів за совєтських часів. Таким чином, не дивно, що мене зацікавило дослідження ролі води в нашому колективному досвіді й зв'язок водних потоків з культурою, історією та релігіями людей. Це захоплення і цікавість привели мене до участі в унікальній спільно-дипломній програмі в галузі водного співробітництва та дипломатії [1], яка в подальшому дала мені глибоке розуміння водних конфліктів і методичних інструментів, які допомагають трансформувати управління водними ресурсами.

Жар Зардикан (ЖЗ): Окрім того, що вода є джерелом життя, вона була предметом затяжних конфліктів та протистоянь в Центральній Азії протягом останніх трьох десятиліть, особливо у Ферганській долині [6]. Трохи більше року тому вибухнув киргизько-таджицький прикордонний конфлікт [7], спровокований зіткненнями через доступ до води, внаслідок яких загинули десятки людей. Отже, що є корінням цього?

ДжТ: Дійсно, після розпаду Совєтського Союзу [8] вода залишається головною причиною напруженості між державами Центральної Азії. За совєтських часів водний і енергетичний обмін між п'ятьма центральноазіатськими республіками планувався централізовано, де багаті водою країни верхньої течії (Таджицька ССР і Киргизька ССР) обмінювалися б водою з багатими енергією країнами нижньої течії (Туркменська ССР, Узбецька ССР і Казахська ССР). Після розпаду СССР в 1991 році централізовано планові системи управління водними ресурсами та енергетикою почали трансформуватися в ринково-орієнтовані підходи, оскільки водотоки, які колись були внутрішніми, стали транскордонними.

Річка Ала-Арча в Чуйській області, Киргизстан. Фото Vitaliknyc [9] через Wikimedia (CC BY 3.0 [10])

ДжТ: Внаслідок різниці в цінах на гідроенергію вище за течією, та енергією, вироблену на паливі, вниз за течією, розподіл енергії став джерелом напруженості між країнами. Напруженість [11], викликана різницею в цінах на гідроенергію та паливо, ще більше посилилася бажанням Таджикистану й Киргизстану побудувати греблі гідроелектростанцій [12] вище за течією. Ця пропозиція викликала різку реакцію з боку країн, розташованих нижче за течією, яким потрібна вода для зрошення, тому Іслам Карімов, тодішній президент Узбекистану, навіть розглядав війну, [13] як метод вирішення конфлікту. Однак, в той час як світ очікував “водних воєн” [14] в регіоні, відключення електроенергії [15] та зростання цін на енергоносії призвели, серед іншого, до насильницького повалення правління президента Киргизстану Курманбека Бакієва у 2010 році.

ЖЗ: Оскільки вода здається такою життєво важливою, але в той же час такою дефіцитною в регіоні, якими є перспективи конфлікту або співпраці?

ДжТ: Вода часто може бути джерелом конкуренції та напруженості, але, як казав Аарон Вулф, війни не ведуться виключно через воду, й водні конфлікти майже завжди виносять на поверхню інші глибинні проблеми. Тут з'являється водна дипломатія, яка спрямована на розробку стійких і мирних рішень в галузі управління водними ресурсами, сприяючи співпраці між зацікавленими сторонами.

Наприклад, в контексті Центральної Азії, Європейський Союз нещодавно оголосив [16] про свої плани стати провідним інвестором у будівництві Рогунської ГЕС у Таджикистані на річці Вахш, яка вважається найвищою греблею у світі. Цей крок покликаний допомогти Таджикистану знизити залежність від російських енергоносіїв [17] і протистояти впливу Китаю в регіоні, але ГЕС такого масштабу скоротить стік води в країни, розташовані нижче за течією, що завдасть шкоди сільськогосподарським секторам Туркменістану й Узбекистану і призведе до відсутності продовольчої безпеки [18] і масової міграції [19] населення в регіоні.

Незважаючи на надмірно політизований характер цих питань, вона додає, що уряди є не єдиними відповідальними суб'єктами, коли справа доходить до вирішення водних конфліктів, оскільки успіх і стійкість регіонального управління водними ресурсами залежать від взаємодії з більш широкою аудиторією. Згідно з поточними даними, в регіоні є достатня кількість водних ресурсів, але регіональному співробітництву найбільшою мірою перешкоджають не брак ресурсів, а погані структури [20] управління та слабкий інституційний потенціал.

ДжТ: Мої дослідницькі інтереси глибоко кореняться в інтерсекційності [21] та пошуку шляхів, якими різні сфери інтересів перетинаються і впливають один на одного. Мені подобається виявляти, яким чином можуть бути переплетені дві різні теми, такі як клімат та соціальна справедливість, гендерна рівність та управління водними ресурсами, а також більша мудрість та провід, які можна отримати з цього більш широкого підходу до обох тем. Звісно, що вода займає першорядне місце в моїх дослідженнях, які включають такі теми, як управління водними ресурсами та роль водної дипломатії в нашому світі. Як жінка, яка виросла в Центральній Азії, мене, природно, приваблюють геополітичні теми, актуальні для цього регіону, включаючи постсовєтську ідентичність і державне будівництво в регіоні.

Для мене академічні дослідження часто є способом зрозуміти минуле і сьогодення моєї громади і продовжити вивчення того, що означає бути туркменкою в глобалізованому ХХІ столітті. Протягом всієї моєї аспірантури, а також мого досвіду проживання в Центральній Азії, я завжди усвідомлювала можливість війни за воду і землю [22] у Ферганській долині.

Вона згадує, що її знайомство із статтею під назвою “Жінки сприяють встановленню миру уздовж киргизько-таджицького кордону” [23] викликало у неї цікавість, яка спонукала її вивчити роль жінок Центральної Азії в зусиллях у сприянні миру.

ДжТ: Як жінка, яка виросла в Центральній Азії, я добре знайома з патріархальним безправ'ям жінок в соціальних системах, і тому мені захотілося заглибитися і дізнатися більше про транскордонний проект “ООН-Жінки” щодо забезпечення сталого миру і розвитку у Ферганській долині. Моє дослідження [24] надало мені чудову можливість виявити взаємопов'язані фактори, що впливають на світ, конфлікти, воду та гендер, а також можливість додати свій унікальний погляд на розмову про транскордонні водні суперечки як молодого вченого з Центральної Азії.

ЖЗ: Отже, якщо води потенційно достатньо, хто повинен втрутитися і що потрібно зробити?

ДжТ: Для того, щоб управління водними ресурсами було успішним, засоби масової інформації, оператори водних ресурсів, місцеві органи влади, некомерційні організації та міжурядові організації (МУО) повинні співпрацювати для кращого забезпечення прозорості, доступності та реагування на суспільні проблеми. Співпраця приносить потрійні дивіденди [25], оскільки вона створює партнерські відносини, забезпечує легітимність соціальних інструментів в управлінні водними ресурсами та підвищує потенціал і відповідальність. Якщо ми хочемо справжнього зцілення і руху вперед, ми повинні думати й працювати в різних секторах та навчитися вибудовувати стратегічні партнерські відносини і співпрацю. Кожній окремій особі, сектору та уряду необхідно подолати розрізненість і працювати послідовно, щоб створити інклюзивні платформи для діалогу.