Кремль від larrywkoester ліцензовано за CC BY 2.0

11 вересня росіяни вперше пішли на виборчі дільниці за час війни. Нещодавні вибори в країні були спрямовані на те, щоб створити образ сили та контролю всередині країни, одночасно виставляючи перед міжнародною спільнотою фасад демократії. Через війну в Україні, зростаючу нетерпимість до внутрішньої опозиції і криміналізацію практично будь-яких форм протесту, багато спостерігачів задумалися про те, чи мають такі результати взагалі якесь значення.

Для російської опозиції губернаторські та місцеві вибори 2022 року розглядалися як можливість висловити невдоволення правлячою партією та їх війною в Україні. Онлайн-голосування ще відносно рідко зустрічається у світі. Воно успішно використовується в сусідній Естонії, але на Росії його сильно паплюжать. Це призвело до зауважень про те, що онлайн-голосування – це “підсилювач смаку”, який може зробити демократії більш демократичними, й автократії, у свою чергу, більш автократичними.

Референдум 2020 року

Онлайн-голосування, зокрема, використовувалося на референдумі 2020 року щодо конституційних змін, які в кінцевому підсумку дозволили Владіміру Путіну продовжити свій президентський термін понад існуючі обмеження. До цього онлайн-голосування використовувалося  під час незначних регіональних виборів.

Нинішній російський підхід до онлайн-голосування розкритикували як недостатньо безпечний, позбавлений належного нагляду та відкритий до примусу виборців. Це передбачає, що користувачі отримують доступ до платформ для голосування “Госуслуги”, або, в Москві, до mos.ru. Бюлетені можуть бути перераховані необмежену кількість разів, процес автентифікації є слабким, підрахунок голосів непрозорий, й були повідомлення про те, що окремі особи могли проголосувати двічі (онлайн і особисто).

ОБСЄ не була запрошена для спостереження за референдумом 2020 року і раніше засудила президентські вибори 2018 року за відсутність належної свободи вибору. Внутрішній спостерігач за виборами “Голос” повідомив про численні порушення у 2020 році, і з тих пір Кремль назвав його “іноземним агентом”, намагаючись придушити внутрішню критику.

Онлайн-голосування також пропагувалося як безпечний спосіб волевиявлення під час пандемії COVID-19 у Москві та Нижньому Новгороді. Понад 1 мільйон бюлетенів було подано онлайн на виборах, які характеризувалися швидше як “постановочні”, аніж конкурентні. Як і очікувалося, право президента Путіна продовжити своє перебування на цій посаді було підтверджено заразом із різними іншими конституційними поправками.

Надзвичайно важко виміряти вплив онлайн-голосування на референдумі, оскільки воно склало невелике число із 74 мільйонів поданих бюлетенів. Крім того, опозиція, включаючи Алєксєя Навального і партію “Яблоко”, закликала до неучасті. Референдум 2020 року, тим не менш, залишається примітним завдяки нормалізації онлайн-голосування і зусиллям російської держави до його популяризації.

Суперечка у Державній Думі 2021 року

Онлайн-голосування знову активно просувалося російською владою у 2021 році і викликало нові суперечки. Вибори у Державну Думу 2021 року розглядалися російською опозицією як можливість висловити своє невдоволення правлячою партією “Єдіная Расія”, особливо з огляду на тюремне ув'язнення Алексєя Навального. Варто відзначити “розумне голосування” команди Навального, систему, яка інформувала виборців про місцевих кандидатів від опозиції, які з найбільшою ймовірністю переможуть, та яким вони повинні віддати свої голоси. Цей тактичний підхід призвів до деяких обмежених успіхів опозиції на виборах у Московську міську думу 2019 року, і з'явилась певна надія, що це зможе привести до успіху у майбутньому.

Однак, передбачувано, вибори завершилися перевагою голосів на користь “Єдіной Расії”. Суперечки навколо виборів тривали протягом трьох днів голосування на звичайних виборчих дільницях, де опозиційні мережі фіксували численні порушення, зазвичай, характеризовані відвертим вкиданням бюлетенів.

Проте, з початком підрахунку голосів, стало ясно, що певною мірою розумне голосування таки спрацювало, про що свідчить збільшення підтримки КПРФ (комуністичної партії), за яку, передусім, радила голосувати система розумного голосування Навального (понад 60% місць). Незважаючи на очевидні порушення, були ознаки втрати позицій “Єдіной Расії” в районах, які раніше вважалися їх опорними пунктами. У Москві це було ще більш помітно. Однак з плином часу відсутність цифрових даних для голосування ставала помітнішою. Це призвело до того, що відомі опозиційні діячі почали припускати, що затримка була навмисною. Це також було дивно, враховуючи, що підрахунок голосів в Інтернеті повинен проходити швидше, ніж підрахунок паперових бюлетенів, а у демократичних країнах, що використовують онлайн-голосування (наприклад, в сусідній Естонії), підрахунок цифрових бюлетенів оголошується першим.

Два кандидати стали центром фурору: самопроголошений соціал-демократ і викладач університету Міхаїл Лобанов (КПРФ) і 29-річна Анастасія Брюханова (незалежна), якій заборонили балотуватися у Московську міську думу у 2018 році в рамках більш широкої чистки опозиційних діячів.

Їх прихильники, такі як популярний опозиціонер Максім Кац і соратниця Алєксєя Навального Любов Соболь, у соціальних мережах розкритикували електронне голосування до оголошення результатів, скаржачись на час, витрачений на оголошення результатів, як ознаку того, що влада “знаходить” необхідні голоси, аби видалити численні результати, які Брюханова та Лобанов отримали від паперових бюлетенів. Їхні побоювання справдилися, оскільки всі опозиційні кандидати у Москві побачили, що їх домінуючі позиції було видалено, і це викликало лють разом з насмішками.

Дещо дивно, що обурення поширилося за межі низової опозиції, також викликавши лють опозиційних партій, толерованих Кремлем, які не заперечують статус-кво, включаючи темпераментного (і нині покійного) ультранаціоналістичного політика Володимира Жириновського, лідера Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР). Він заявив, що голоси були вкрадені, і попередив про “білоруський сценарій” (маючи на увазі хвилю народних протестів, спрямованих проти режиму Лукашенка). Комуністична партія спочатку відмовилася визнати результати онлайн-голосування законними і спробувала очолити протести у столиці, які були несанкціонованими.

Те, що КПРФ і ЛДПР виступили проти онлайн-голосування, було серйозним актом непокори. Проте, зрештою, це мало що змінило, оскільки голоси в кінцевому підсумку були затверджені виборчою комісією.

Губернаторські та місцеві вибори 2022 року

Після досвіду 2020 і 2021 років, місцеві та губернаторські вибори в цьому році продовжилися у такому дусі, який, можливо, нагадуватиме й майбутні голосування в Росії. Онлайн-голосування використовувалося ще в семи регіонах для губернаторських виборів (Калінінград, Калуга, Курськ, Новгород, Псков, Томськ і Ярославль), а також в Москві для місцевих виборів. На президентських виборах 2024 року вперше буде проведено онлайн-голосування після того, як Кремль схвалив онлайн-голосування на всіх виборах з березня.

Як і на попередніх виборах, президент Путін знову влаштував шоу, подавши свій бюлетень онлайн, і заявив:

“11 вересня – єдиний день голосування в Росії. Але також можна проголосувати заздалегідь і дистанційно, що я і зробив зараз. Це дуже зручна, надійна форма голосування. Тим, хто може і хоче ним скористатися — рекомендую.”

Система онлайн-голосування зазнала кібератак, що призвело до короткочасного відключення 9 вересня (день виборів був 11 вересня, але онлайн-бюлетені можна було подавати 9 і 10 вересня).

Проте, за перші чотири години голосування у Москві було подано понад 600 000 бюлетенів. Анастасія Брюханова скористалася соціальними мережами, аби висміяти ці цифри, зазначивши, що це становить понад 65% всіх бюлетенів, поданих на останніх виборах. У підсумку у Москві три чверті виборців віддали свої бюлетені онлайн, внаслідок чого явка більш ніж подвоїлася порівняно з 2017 роком (34% порівняно з 15%). Вчергове більшість кандидатів, які брали участь в “розумному голосуванні”, зазнали поразки. Це також співпало із повідомленнями про звичні порушення під час голосування.

“Голос” відзначив відсутність довіри до онлайн-голосування у своєму звіті про вибори. Це було, принаймні частково, сформовано досвідом 2021 року і перенесено на 2022 рік:

Дистанційне електронне голосування (ДЕГ) стало центром суспільної уваги. Їх результати змінили розподіл депутатських мандатів у багатьох округах Москви, і спостерігачі відзначили, що нинішня система непрозора та руйнує залишки довіри до виборів. У свою чергу, виборці, особливо у Москві, активно повідомляли про те, що їх змушують брати участь в дистанційному голосуванні.

Як наслідок, “Єдіная Расія” посилила своє домінування у внутрішній політиці.

Уроки на майбутнє?

Онлайн-голосування є джерелом серйозної недовіри серед розрізненої російської опозиції.  Онлайн-голосування, на їхню думку, робить фальсифікацію занадто легкою і використовується в поєднанні з дискваліфікаціями, кандидатами-спойлерами та залякуванням. Це, ймовірно, ще більше підігріє апатію і недовіру серед широкої громадськості.

Незважаючи на внутрішню недовіру, онлайн-голосування нікуди не зникне. Проте, Росія вирішила не використовувати онлайн-бюлетені для голосування на “референдумах” на окупованих територіях України, незважаючи на неправдиві повідомлення про зворотнє. Офіційно це було пов'язано з “низьким рівнем діджиталізації” — незвичайний спосіб заявити, що громадяни України на цих територіях не мають рахунків в російських “Госуслугах”.

Утримання від використання онлайн-бюлетенів в даному випадку демонструє, принаймні, деяке бажання зберегти видимість чесності системи для внутрішнього споживача. Проблема ускладнюється тим, що замість того, аби ставитися до результатів з підвищеним скептицизмом, деякі іноземні ЗМІ представили їх як схвалення всередині країни дедалі авторитарнішого режиму.