- Global Voices по-українськи - https://uk.globalvoices.org -

«Чорний лютий» розповідає історії про російських антивоєнних політв’язнів

Категорії: Росія, війна і конфлікти, громадські медіа, ЗМІ та журналістика, права людини, свобода слова, цензура, цифровий активізм, RuNet Echo, Russia invades Ukraine

Скріншот сайту Black February [1]. Добросовісне використання.

Чорний лютий – це веб-сайт [2], присвячений політичним в’язням у Росії, чиї злочини випливають із їхньої позиції проти війни, яку Росія розпочала 24 лютого 2022 року проти України [3]. У березні 2022 року [4] російський парламент ухвалив поправки до Кримінального кодексу РФ, які передбачають реальне ув'язнення за антивоєнну позицію. Дві пов’язані поправки – статті 207.3 і 280: обидві передбачають покарання за «публічне поширення завідомо неправдивої інформації про дії Збройних Сил Російської Федерації». Згідно з останньою поправкою, фігурантам загрожує до 10 років позбавлення волі.

Люди, які створили проект «Чорний лютий» — це художники та антивоєнні активісти; Як повідомляє видання «Проект» [5], одна з них — Саша Старост, активістка та художниця.

Є окремі історії тих, хто відважився протестувати проти дій президента Путіна, його наближених і країни, яка під чарами всеохоплюючої пропаганди та позиції «невтручання», закрила очі, вуха та роти. Це країна, де телебачення перемогло холодильник — метафора, яку часто використовують у Росії, щоб показати, як промивання мізків телевізійною пропагандою змушує людей не помічати всього, включно з економічними умовами — і досі перемагає морозильна камера, де зберігаються тіла нещодавно мобілізованих солдатів.

Окрім відомих історій останніх опозиційних політиків [6], які відсиділи «за всіх нас», є й історії випадкових репресій. Є справді відомі особи, наприклад Ілля Яшин, який висловився [7] проти війни на своїх популярних каналах у YouTube [8] і Telegram [9]. Раніше його затримували за акцію протесту, але він відмовився виїжджати з Росії, хоча знав, яка його доля спіткає. Зараз він перебуває у СІЗО, очікуючи на рішення суду про покарання у вигляді 10 років позбавлення волі за «розповсюдження фейкової інформації про російську армію». Ще один відомий випадок місцевого московського депутата Олексія Горінова [10]. Його засудили до 7 років за «розповсюдження неправдивої інформації». «Чорний лютий» повідомляє [10], що у березні 2022 року під час засідання місцевих депутатів у Підмосков’ї, Горінов різко висловився [11] про «спецоперацію» і запропонував вшанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих на війні українців. Він став першим обвинуваченим за «антивоєнними правилами», якого засудили до реального терміну.

Є й інші випадки простих людей. Петербурзького художника Сашу Сколіченка [12] затримали під час заміни написів на цінниках супермаркетів на антивоєнні гасла. Колишній священик Російської православної церкви [13] Іоанн Курмояров, який сказав, що ті, хто воює, потраплять у пекло. Шкільна вчителька [14] Ірина Ген з Пензи, про чию антивоєнну позицію повідомили її учні. Археолог [15] з Омська Євген Круглов, який зробив репост відео з Бучі у ВКонтакте [16]. Старшокласник [17] Євген Фокон з Новосибірська за репост, але цього разу у Telegram. Список можна продовжувати.

Ірина Бистрова [18] – художниця та вчитель образотворчого мистецтва для дітей з Петрозаводська. Вперше її звинуватили у «розповсюдженні фейкової інформації про російську армію», коли вона опублікувала [19] на власній сторінці «ВКонтакте» фотографію Путіна, який сказав, що горітиме в пеклі (за вторгнення в Україну). Але згодом прокуратура порушила проти неї іншу справу на підставі її допису – «розверни зброю!» і класифікувала це, як заклик до тероризму, що передбачало можливість до 10 років ув'язнення. В інтерв'ю MediaZona [19] Ірина розповіла, що лише вона піклується про свою 83-річну матір, і не знає, що буде з нею, коли її заарештують. Суд у Петрозаводську у червні 2022 року відправив її на примусову стаціонарну психіатричну експертизу.  Тепер їй загрожує до 7 років позбавлення волі [18] або примусове психіатричне лікування.

Допомогти цим (та іншим) ув’язненим можна, написавши листа, підписавши петицію [20] або підтримавши правозахисні організації, які ще працюють у Росії: наприклад, «ОВД-інфо» [21], та, власне, інтернет-сайт «Чорний лютий».