Ван Цзисянь перетворив свою квартиру в Одесі у студію для відеозйомок. Світлина Філіпа Нубеля, використовується з дозволу.

Ван Цзісянь – ІТ-бізнесмен, який родом із Пекіна, але восени 2021 року переїхав назавжди до Одеси. Після того, як Росія напала на Україну 24 лютого 2022 року, він відновив свій канал на YouTube і почав публікувати відео, щоб показати життя у новому для себе місті. В інтерв’ю Global Voices, він поділився власним досвідом життя в Україні, де уже вісім місяців триває війна.

Ван ніколи не був активістом і немає досвіду роботи у мас-медіа, але коли він почав публікувати свої відео у китайських соціальних мережах і на YouTube, то став моментально популярним. Майже всі громадяни Китаю, і, зокрема, журналісти, покинули Україну після другого російського вторгнення. Тому відео Вана з України одразу стали помітними і його забанили в китайських соціальних мережах за розповіді, які суперечать офіційному наративу Пекіна про те, що в Україні «повзають нацисти». Йому також погрожували вбивством тролі та націоналісти з Китаю, стверджуючи, що він «продався Заходу».

З іншого боку, він став світовою медіа-знаменитістю та знявся у документальному серіалі, який номінували на премію Fernsehpreiss у Німеччині. Сьогодні його короткі відео на YouTube часто набирають до 50 000 переглядів, а також велику кількість коментарів китайською мовою з КНР, Гонконгу, Тайваню та інших країн світу.

У своїх відео він описує, як санкції китайських соціальних мереж вплинули на його стосунки з Китаєм, сім’єю та друзями. Він також розповідає про те, як одесити, не зважаючи на щоденні ракетні атаки, зберігають традиційний спосіб життя у курортному й торгівельному центрі на Чорному морі. Нещодавно Ван почав розповідати і про своє особисте життя, адже покохав дівчину на ім'я Дарина з окупованого Луганська.

Global Voices поспілкувались з Ваном китайською мовою в його одеській квартирі. Перше питання стосувалося найбільших змін у його житті за вісім місяців війни. Ван відповів:

很多事情发生了改变，也许最重要的是： 我找到了我饿爱情，她让我的生命更加有意义。

经过了这么多的时间我已经开始适应和习惯了hater，并开始了解了他们的方法，也了解到这是他们的职业工作。也许我内心变得更成熟了，战争还在继续，现在每天听到空袭警报，导弹，情绪平静很多，面对生死更加坦然了，当我每天面对死亡的时候才更理解活着的意义。

Відбулось чимало змін, можливо, найголовніша: я знайшов своє кохання, і це зробило моє життя більш значущим.

Через стільки часу я почав звикати й пристосовуватись до [онлайн] ненависників, і зрозумів їхні методи роботи. Можливо, моє серце стало дорослішим: війна ще триває, і я щодня чую сирени повітряної тривоги, але мої емоції вгамувалися, я спокійніший перед обличчям життя та смерті. Коли я щодня бачу смерть, то краще розумію сенс життя.

Global Voices запитали його, як це – стати знаменитістю у соціальних мережах:

感谢您的评价，我之前真的从来没有想过我会成为中文的Youtuber，我之前也和很多中国人一样，刻意回避政治性的问题，尽量分享一些吃喝玩乐，但我现在认识到政治是生活分不开的一部分。

对于暴政和谎言选择回避，这感觉就像是当你看当一个受伤的人向你求救 而你却转身离开一样，这不是我在欧洲体会到的生活方式。

在Youtube和推特上人们的言论明显自由的很多，我可以同时听到赞成和反对的声音，也可以听到人们分享自己的不同观点，而不是国内平台那种只有政治正确的统一性的声音。相比之下，那些反对的声音更加专注于人身攻击，心理打击，而很少是关于事情本身的。

Дякую за вашу оцінку, я, насправді, ніколи раніше не думав, що стану китайським ютубером! Як і багато китайців, я навмисне уникав політичних тем, натомість намагався ділитися контентом про їжу, напої та розваги. Але тепер я розумію, що політику не відокремиш від життя.

Моя позиція — сказати «ні» тиранії та брехні. Якщо поранений кличе тебе на допомогу, а ти відвертаєшся, то таке ставлення не практикується у Європі.

Вочевидь, кожен набагато вільніше себе почуває на YouTube і у Twitter. Я чую різні думки людей, а не єдиний голос політкоректності, як у китайських соцмережах, де суперечки здебільшого виникають під час особистих нападок й психологічного переслідування, а не реального обговорення актуальних тем.

Успіх Вана, безумовно, пов’язаний з темною стороною соціальних мереж: мовою ненависті в Інтернеті, особистими погрозами, образами та перевтіленнями. Ось його аналіз:

不得不说，死亡威胁确实减少一些，或者也许是我看淡了。这么久的时间过去了，确实还有少部分坚持不懈的每天追着骂我，我觉得作为工作来说，他们还是很敬业的，我只是希望他们把宝贵的生命用去做更有意义的事情。

我的内容和表达方式更多是希望唤醒人们独立思考的能力，我不想只传达一个不同观点的结果给大家，那样和共产党的教育并无两样，例如：我不去说“打倒共产党”，我会把这些党员，领导人做的事情展示给大家，好坏自己去思考，让大家去想这些事情是不是真实发生的，他们为什么这样去处理对待，在别的国家，别人是如何应对这样的事情的……， 我不想让我的内容过于枯燥，枯燥的大学讲座一样的内容是不利于传播的，所以我尽量以我的幽默、讽刺的方式来表达我的观点，这样内容增加了一些传播力度。

他们为什么生气？因为他们害怕。 我认为“他们”最害怕的并不是无脑反对他的人，每天喊着“打到共产党”的人，他们并不害怕，他们最害怕的是能够唤醒人们独立思考的声音，这与他们言论控制，愚民政策的施政方针所冲突了。

威胁我的人有几种情况。他们希望通过反对我来得到关注度，当然他们不只是反对我，似乎任何对共产党有不同意见的人都会被他们所反对，他们通常不会发出死亡威胁，而是用各种方式抹黑，贬低，歪曲理解等。真正被这些内容惹怒的人和发出威胁，骚扰的人不是同一群人，那些“网络打手”他们只是在完成自己的工作，他们并不认识我也不是了解我。

 

Варто підкреслити, що смертельних погроз трохи поменшало, чи, може, я вже звик до цього. Залишається невелика кількість людей, які наполегливо переслідують і лають мене щодня. Гадаю, їм варто витрачати свій дорогоцінний час на більш корисні справи.

Власним контентом я намагаюсь пробудити у людей здатність мислити самостійно. Я не хочу просто донести до кожного різну точку зору; це не відрізнятиметься від моделі освіти Комуністичної партії Китаю (КПК). Наприклад, я не кажу «Геть КПК», а показую всім, що зробили члени та лідери КПК, аналізую, добре це чи погано, і нехай кожен думає, чи справді такі речі відбувалися, чому вони ставляться до цього таким чином і як до цього ставляться в інших країнах. Я не хочу, щоб мій контент був надто нудним. Контент у форматі нудних університетських лекцій не користується популярністю, тому я намагаюся висловлювати свою точку зору у жартівливій та іронічній формі.

Чому вони роздратовані? Бо бояться. Я думаю, що «вони» найбільше бояться не людей, які їм протистоять і щодня безглуздо кричать «Геть КПК». Найбільше вони бояться голосів, які можуть пробудити у людей потяг до самостійного мислення, адже це суперечить їхній політиці контролю за висловлюваннями.

Є кілька причин, чому мені погрожують. Вони хочуть привернути до себе увагу, виступаючи проти мене. Звичайно, вони виступають не тільки проти мене, а, здається, проти всіх, хто не згоден з КПК. Зазвичай, вони не погрожують вбивством, а дискредитують, применшують, перекручують сенс мого контенту різними способами. Люди, яких, справді, дратує мій контент не займаються погрозами та переслідуваннями. Ці «кібербандити» просто виконують свою роботу, вони мене не знають і не розуміють.

Global Voices також запитали Вана про те, як це впливає на життя в Одесі, яка не знаходиться на лінії фронту і не зазнала значних руйнувань (за винятком деяких обстрілів):

是的，敖德萨并不是战斗的最前线，虽然这里也偶尔会有导弹落下来，我看到这个城市的人们在顽强努力的生活着，“导弹有没有杀死我们，生活总还要继续，我们不应该被恐惧所支配”，到现在为止最大的生活改变是宵禁吧，

这里本来是夜生活很丰富的城市的旅游城市，大概是从上个月开始这里的脱衣舞俱乐部也已经开始营业了，白天营业估计这也是世界首例。所以旅游相关的经济产业收到了重创。

交通有影响，因为有很多桥梁公路被摧毁了。

另外物价随着因战争原因造成的货币贬值也有等比上涨，不过这是个普遍现象，这里的房租下降了很多，我住的房子打仗之前是500美元，现在是300美元。

现在乌克兰国内的物流系统已经恢复很让人意外，从基辅到敖德萨的物流只需要不到1天，即便从我们这里到前线城市3日内也会到达。

Так, Одеса не є містом на передовій, хоча сюди час від часу прилітають ракети. Я бачу, як люди в цьому місті живуть за принципом: «Навіть якщо ракети вбили нас, життя продовжується, нами не повинен керувати страх». Ось таке ставлення. Загалом, найбільшою зміною в нашому житті є щоденна комендантська година [з 23:00 до 5:00].

Спочатку це було туристичне місто з багатим нічним життям. Ймовірно, з вересня почав працювати стриптиз-клуб, і вважається, що це перший випадок у світі, коли він працює вдень. Тому економічні галузі, пов’язані з туризмом, сильно постраждали. Дорожній рух ускладнено, оскільки багато мостів зруйновано.

Крім того, ціни також пропорційно зростали, внаслідок девальвації гривні, але це звичайне явище. Втім, орендна плата тут значно впала. Орендна плата за квартиру, в якій я живу, перед війною становила 500 доларів США, а зараз – 300 доларів США.

Дивно, що судноплавство в Україні відновлено. З Києва до Одеси добираються менше доби, а з Одеси до прифронтових міст – три дні.

Тож чого сьогодні найбільше потрібно людям в Україні?

需要机会！乌克兰的军队需要武器支持，但是乌克兰的人民，我想更多需要的是信心和机会，就业的机会（工作），创业的机会（投资），我看到的乌克兰的人是顽强的自救的，给他们机会他们可以开回复自己的生活

同样是记者的提问，我非常欣赏您提出问题的角度，您的问题更加客观的关注战争对人们的生活，有的记者会借此机会采访我问我，“我怎么看乌东地区宣布独立后，乌克兰的军队袭击了乌东地区的问题”。好像这场战争从来不是俄罗斯的侵略战争。

我只想表达一个真实的人的生活，似乎在某些地方真实的活着是不被接受的。

Можливостей – ось чого найбільше потрібно! Українська армія потребує зброї, а український народ потребує впевненості та можливостей для працевлаштування й підприємництва, таких як інвестиції. Український народ, який я бачу, не здається і покладається на себе. Дайте їм шанс побудувати своє життя з нуля.

Я ціную ракурс вашого журналістського запитання. Ваше запитання об’єктивно стосується впливу війни на життя людей. Деякі репортери користуються цією нагодою, щоб взяти в мене інтерв’ю та запитати: «Що ви думаєте про ситуацію на сході України після проголошення незалежності?», «Українські війська атакували Східну Україну?». Начебто ця війна, яку веде Росія, не була загарбницькою війною.

Я просто хочу показати життя реальної людини, але здається, інколи відвертість не вітається.