Фото з особистого архіву Ганни Любакової. Використовується з дозволу.
Сьогодні гасло білоруської опозиції «Живе Білорусь!» було оголошено «забороненим нацистським символом» [1]. Нинішній білоруський режим вважається підтримуваною Кремлем диктатурою [2], яка жорстоко придушує будь-яке політичне інакодумство. У 2020 році країну сколихнули протести, коли її лідер Олександр Лукашенко заявив, що переміг [3] на загальнонаціональних виборах вшосте поспіль. Світлана Ціхановська [4], колишня вчителька англійської мови та дружина ув'язненого блогера та активіста Сергія Ціхановського [5], була головним опонентом Лукашенка на виборах, і на її підтримку пройшли протести [6]. Вони були жорстоко розігнані білоруською поліцією, при цьому щонайменше одна людина загинула, а тисячі були ув'язнені. Ціхановська покинула країну [7] і з тих пір офіційно представляє [8] білоруський уряд у вигнанні.
Нещодавно Global Voices опублікував статтю [9] про безперервний антивоєнний та антидиктаторський опір у Білорусі. Стаття ґрунтувалася на повідомленнях у Твіттері [10] Ганни Любакової, яка використовує свій акаунт у цій соцмережі для публікації новин про Білорусь англійською мовою, які важко знайти в інших джерелах. Любакова також раніше писала для Global Voices [11] і погодилася розповісти про свою нещодавню роботу з білоруськими ЗМІ та активізмом.
Global Voices (GV): Розкажіть, будь ласка, трохи про себе, як ви пов'язані з активізмом і журналістикою в Білорусі?
Ганна Любакова (ГЛ): Я журналістка з Білорусі. Я виїхала з країни у 2020 році, оскільки ще до виборів і протестів за мною стежили. Я знала, що мені потрібно буде виїхати. Я приєдналася до Атлантичної ради [12], коли ще була у Білорусі, але потім отримала такий сигнал, що мені краще виїхати з країни. Тепер я повідомляю про протестувальників із заслання. Наразі я працюю позаштатною науковою співробітницею в Атлантичній раді, яка є аналітичним центром у Вашингтоні, округ Колумбія. Я також працюю в кількох організаціях, які займаються розвитком засобів масової інформації. І ми працюємо з білоруськими ЗМІ. Деякі з них ще знаходяться всередині країни, але є й ті, хто втік з країни. Наш основний фокус зараз, і один з наших пріоритетів – як досягти цієї нейтральної аудиторії всередині Білорусі, як донести до них новини, як зацікавити їх політичними новинами. Наразі вони споживають переважно неполітичні новини. Тому ми зосереджуємося на тому, як зацікавити їх політикою, правами людини, поточними справами загалом. Іншим моїм пріоритетом як експерта є надання інформації про Білорусь іноземним ЗМІ. Я публікую її через Твіттер [13], Атлантичну раду або виступаю на конференціях.
GV: Нещодавно Ви проводили тренінг для білоруських журналістів на теми, які можуть зацікавити міжнародні ЗМІ. Чи не могли б Ви розповісти нам трохи більше про це? Зокрема, які теми, на Вашу думку, можуть бути цікавими для того, щоб знову привернути увагу міжнародних ЗМІ до Білорусі?
ГЛ: Перед тренінгом я поставила запитання у Твіттері, щоб отримати відповідь від іноземних і білоруських журналістів і редакторів, які за мною стежать, про те, які теми привертають увагу міжнародних ЗМІ до Білорусі. Я отримала кілька чудових відповідей від редакторів, які були дійсно цікавими. Я думаю, що найбільш важливим і дійсно актуальним для нас є те, що опір не закінчився, і я думаю, що Global Voices також підкреслив це у нещодавній публікації [9]. Дуже важливо те, що відбувається всередині країни. Ми повинні показати, що справа не тільки в тому, що білоруси стали на бік Росії, Кремля і підтримують його. Тому що так багато хто думає, і на Заході є такий стереотип. Я припускаю, що дійсно важко побачити опір, коли немає протестів, коли ми не бачимо тих фотографій сотень тисяч людей на вулицях. І звичайно, я розумію, чому люди думають, що революція закінчилася, але це не так. Ми бачимо опір, і є дуже багато цікавих подій та ініціатив всередині країни. Є багато людей, які намагалися зупинити рух російських військ або протестували в інший спосіб. Їх ув'язнюють, і наслідки цього дуже суворі. Але це відбувається. Крім того, багато людей діляться інформацією. Вони знаходяться всередині країни. І вони стали для нас громадянськими журналістами, і вони діляться цією інформацією з нами. Таким чином, ми можемо стежити за тим, що відбувається всередині. Це також показує їхню зацікавленість, це показує, що вони проти режиму, вони проти введення білоруських військ, проти використання територіальних вод для вторгнення. Настрої всередині країни, опозиція, опір – це дуже важливо. Це також те, що цікавить іноземних редакторів, і ми повинні їм це максимально показувати.
GV: Чи були ще якісь інші теми, які вони згадували?
ГЛ: Інша, справді, важлива річ, що цікавить редакторів, які відповіли на мій твіт, – це зосередження уваги на економічній ситуації. Причиною цього є те, що Білорусь перебуває під санкціями, тому багато інвесторів та бізнесу покинули країну. Багато людей цікавляться тим, що відбувалося в Білорусі, тому що там були страйки, багато хто цікавиться, чи повернуться ці страйки. Нещодавно ми бачили, що були страйки приватних підприємців через цю заборону на інфляцію, яку запровадив режим. Тому ще одним важливим питанням є те, що відбувається з економікою через цю заборону? Тому що економіка – це одна з точок тиску на режим. Тому багато хто цим цікавиться. Інший аспект – це інформація про олігархів і людей, наближених до [білоруського лідера] Лукашенка, що з ними відбувається?
Ще одне питання, про яке потрібно писати білоруським ЗМІ, і що буде актуальним для міжнародних ЗМІ, – це настрої серед військових і те, як країна використовується Росією. Наприклад, нещодавно британська розвідка підтвердила, що російські солдати зараз проходять підготовку в Білорусі. Я сподіваюся, що від білоруських журналістів буде більше інформації про це.
GV: Чи могли б Ви порекомендувати якісь незалежні джерела, до яких читачі могли б звертатися, шукаючи інформацію про Білорусь, англійською чи будь-якою іншою мовою?
ГЛ: Чесно кажучи, таких джерел не так вже й багато. Думаю, що англомовні версії білоруських ЗМІ були б дійсно актуальними і важливими.
Наприклад, телеканал «Белсат» або Радіо Свобода, Радіо Вільна Європа – це дійсно чудове джерело перевіреної достовірної інформації. Звичайно, є також акаунти у Твіттері, за якими можна стежити. Я не кажу тут про самопіар, є багато інших джерел.
Наприклад, акаунт Ганни Любакової у Твіттері [13] надає щоденну перевірену інформацію з різних джерел про те, що відбувається в Білорусі, у неї понад 145 000 підписників.