Перекладачка: Яна Давиденко
В Азербайджані, активістки феміністичного руху протистоять тиску з боку влади, утискам та ненависті від незнайомців, оскільки вони виступають на захист незліченної кількості жінок по всій країні, які протестують проти домашнього насильства та вбивств жінок.
За словами ґендерної активістки, Ґульнари Мехдієвої, бути активістом в Азербайджані все одно, що наклеїти на спину знак мішені, оскільки люди, які вирішили відстоювати прогресивні ідеали, регулярно стикаються з перевірками, утисками та переслідуваннями. З 2014 року пані Махідієва взяла участь у різноманітних проектах, спрямованих на захист прав жінок в Азербайджані. Вона особисто стикалася з переслідуваннями з 2019 року, коли разом з іншими жінками долучилася до організованого феміністичного маршу. Незабаром після цього пані Махідієва стала мішенню противників феміністичного руху. Спершу зламали її сторінки в соціальних мережах та електронну пошту. Лише згодом активістка зрозуміла наскільки це було серйозно. Хакери вкрали її особисту інформацію, зокрема фотографії, відео та приватні аудіо-повідомлення, які згодом були оприлюднені. Метою було залякати Ґульнару Мехдієву, підірвати до неї довіру та покласти край її громадській діяльності. Але це не спрацювало.
Три роки по тому, сповнена рішучості, пані Мехдієва продовжує боротьбу – і вона не одна.
Хто такі феміністки Азербайджану
Мехдієва є частиною більш широкого феміністичного колективу, які називають себе ґендерними активістками.
Частина їхньої роботи зосереджена на підвищенні обізнаності про високий рівень вбивств жінок, домашнього насильства, сексизму та гомофобії в Азербайджані. Вони роблять це, відвідуючи та стежачи за судовими справами, збираючи підтримку та підвищуючи обізнаність про жінок, які зазнали насильства, часто з боку членів їхніх родин. Це допомагає забезпечити справедливий судовий процес, пояснила пані Мехдієва в інтерв’ю журналістці Mikroskop Media Фатімі Карімовій. Колектив інформує жінок про їхні права, допомагає їм знайти правову допомогу, коли це необхідно, і супроводжує справи до тих пір, поки справедливість не восторжествує.
Активістки озвучують свої вимоги через такі проекти, як Fem-utopia, медіа-кампанії та інтерв'ю. Поінформованість та обізнаність громадськості щодо питань прав жінок та гендерної рівності в Азербайджані є мінімальною. Таким чином, через ці інтерв’ю та роз’яснювальні статті феміністки намагаються підвищити обізнаність широкої громадськості.
Але це не так просто. Азербайджан не підписав Стамбульську конвенцію. Чинне законодавство країни не забезпечує належного механізму захисту жертвам насилля та утисків.
Працівники правоохоронних органів, які часто першими реагують на випадки насильства та домагань щодо жінок, часто є необізнаними. Ті, хто пережив насильство, повідомляють про випадки, коли поліцейські відхиляли їхні скарги, стверджуючи, що їхні чоловіки мають право їх бити. Також немає єдиної бази даних про випадки насильства та жорстокого поводження. Натомість, ці дані часто збирають окремі ініціативні групи та ЗМІ. У 2020 році Mikroskop Media опублікував матеріал, зібравши дані з новин, пов’язаних зі злочинністю. Згідно з якими, 184 жінки зазнали насильства у 2019 році. З них 54 було вбито членами їх родин, а 130 отримали травми різної тяжкості.
Інші матеріали Mikroskop Media, які опубліковані у 2022 році, містять інформацію за 2021 рік про кількість жінок, яких було вбито, вони зазнали насилля та вчинили самогубство.
Як і пані Мехдієва, Нармін Шахмарзаде також зазнала онлайн-переслідувань. Її особисті розмови та фотографії були викладені в мережу, а її акаунт у Фейсбуці було зламано. Її фотографії та скріншоти особистих розмов були розіслані по численних групах у Telegram.
Тролі, що діють в Інтернеті, регулярно атакують феміністок в соціальних мережах, звинувачуючи їх в тому, що вони є іноземними агентами, насамперед через джерела фінансування, значна частина яких надходить від різних феміністичних організацій та фондів в Європейському Союзі.
Законодавство Азербайджану не містить жодних каральних заходів щодо фізичного або онлайн-насильства та домагань щодо жінок.
За словами пані Мехдієвої, суспільний тиск погіршує і без того складне робоче середовище.
«Іноді я забуваю, що за мною стежить і влада, і активісти, і люди, які мене недолюблюють. Ти хочеш написати щось напівжартівливе, напівсерйозне, як звичайна людина, але бачиш, що пост, який, як ти думаєш, пройде повз, копіюють і поширюють скрізь. Якби я була звичайною людиною, цей пост ніхто б не помітив, але через те, що я активістка, він створює додаткову увагу».
Потім починається дискредитація у ЗМІ. За словами пані Мехдієвої, учасники активістського руху часто стають мішенями медіа-платформ, що фінансуються урядом держави або афілійовані з ним, щоб дискредитувати та завдати шкоди їхній репутації. Активістів представляють як загрозу традиціям і цінностям країни, що породжує громадський гнів проти них.
У минулому поліція сприяла нападам на феміністок, повідомляючи їх домашні адреси.
За словами азербайджанської дослідниці Ніси Гаджієвої, проблему також загострює відсутність освіти. Більшість наукових ресурсів на цю тему доступні лише англійською мовою. Таким чином, важливо, щоб люди мали доступ до академічних знань і дискурсу рідною мовою. Однією з ініціатив Ґульнари Мехдієвої є створення бібліотеки, яка містить відповідні матеріали азербайджанською, турецькою та російською мовами.
Досі всі спроби змусити активісток замовкнути були марними. З 2019 року, коли представники феміністичного руху організували перший марш до Міжнародного жіночого дня 8 березня, активістки проводили мітинги та протести, закликаючи до відповідальності, справедливості та кращого захисту жінок. Інші кампанії, організовані цим колективом, вимагають ретельного розслідування злочинів, скоєних проти жінок. У лютому 2021 року кілька феміністок організували акцію протесту під назвою «вбивства жінок – це політика». Під будівлею уряду відбулась акція протесту із закликом розслідувати справи жорстоко вбитих жінок і засудженням бездіяльності Державного комітету Азербайджану у справах сім'ї, жінок і дітей. Поліція втрутилася, не даючи феміністкам навіть зібратися.
Короткий огляд феміністичного руху в Азербайджані
У своєму аналізі вчена Нурлана Джаліл з Азербайджану зазначає, що деякі попередні дослідження, які вказують на те, що «фемінізм в Азербайджані вкоренився та був політизований між 1990-ми та 2010-ми роками», не є коректними. Пані Джаліл посилається на те, що в Азербайджані не було справжнього феміністичного руху до 2019 року. Усе, що існувало раніше, здебільшого зосереджувалося навколо «націоналістичного» погляду на «створення слухняної, сучасної жінки» в рамках «бачення національної буржуазії та просвітителів щодо модернізації жінки».
Робота з питань прав жінок набула особливого розмаху після здобуття Азербайджаном незалежності, коли були створені десятки організацій та об'єднань, які займаються питаннями прав жінок та гендерної рівності. Наразі в Азербайджані зареєстровано понад 3 000 неурядових організацій, з яких понад 100 працюють у сфері захисту прав жінок.
Однак, ці організації та ініціативи ухилялися від приєднання до феміністичної ідеології. Значна частина їхньої роботи зводилася до проведення тренінгів, круглих столів, пропагандою діяльності з питань селективного переривання вагітності та рівного доступу до освіти. Чи тому, що жінки, які стоять за цими організаціями та ініціативами, вважають фемінізм «суперечливим» і «розкритикованим», як зазначає автор Вахід Алієв у своїй статті, чи внаслідок домінуючого наративу у мейнстрімових ЗМІ та державну пропаганду, згідно з яким «фемінізм, це не про права та боротьбу жінок, це про «бути лесбійкою», «бути безсоромною», «ненавидіти чоловіків» або «бути аморальною».
На відміну від своїх попередниць, цей підхід змінився з новим поколінням жінок-активісток, які не бояться публічно підтримувати феміністичний рух і відвертіше ідентифікувати себе як феміністки.
Майбутнє феміністичного руху в Азербайджані залишається невідомим. Однак те, чого вони досягли як колектив, не підлягає сумніву.
Більше немає трепетного мовчання навколо вбивств жінок чи будь-яких інших злочинів. Більше немає трепетного мовчання навколо вбивств чи будь-якої іншої несправедливості, яка стосується жінок – феміністки змогли підняти ці теми і домогтися, щоб люди звернули на них увагу, а держава вжила відповідних заходів. І незважаючи на опір, як з боку держави, так і з боку суспільства, ясно одне – в Азербайджані з’явився власний феміністичний рух, і не схоже, що він зникне, поки їхні вимоги не будуть виконані.
Перекладачка: Яна Давиденко