Ілюстрація Global Voices
Перекладачка: Дарина Гловацька
Історично так склалося, що коли РФ і США мають суперечки, Росія намагається підібратися ближче до сусідів США в Латинській Америці. І допоки РФ не має значного економічного впливу для збільшення своєї присутності в регіоні, її інформаційні канали швидко і ефективно розвиваються в Латинській Америці.
Згідно з нашим дослідженням [1], проведеним у Вільнюському університеті, Russia Today (RT) Español, Sputnik Mundo [2], російська мережа дипломатичних представництв і союзників з політиками, науковцями, впливовими особами та фейковими користувачами Інтернету значною мірою сприяють тому, як латиноамериканці бачать глобальну політику.
«RT Espanol», створений російським керівництвом у 2009 році, хоча і заборонений у Європі, але залишається одним із найпопулярніших джерел новин про Україну в Латинській Америці. Facebook-сторінка [3] телеканалу налічує близько 18 млн фолловерів, що майже в п’ять разів більше, ніж в англомовної версії сайту. Західні медіа відстають від «RT Espanol» в Іспанії. До прикладу, «CNN» (американська телерадіокомпанія «Сі-Ен-Ен») має близько 15 млн підписників на сторінці, «BBC» (британська компанія суспільного телерадіомовлення «Бі-Бі-Сі») – 7 млн, а «Deutche Welle» (німецька державна радіостанція і телеканал «Німецька хвиля») тільки 3 млн.
Тепер акаунти RT і «Спутніка» у «Твіттері» вже не хизуються великою кількістю прихильників, але користувачі мережі і деякі підставні фірми публікували їх контент. Інші сторінки, такі як іспаномовний твіттер-акаунт «Донбас медіа» [4], який було створено у лютому 2022 року і він спонсорувався «Іспанським комітетом невідкладної допомоги і підтримки Донбасу» [5], відкрили для «викриття справжньої ситуації на Донбасі». Профіль активно звинувачував Україну у військових злочинах проти цивільних осіб і підриві російської гуманітарної діяльності. «Донбас медіа», який начебто висвітлюється з волонтерського боку, опублікував понад 800 постів і налічує 33 000 підписників. Проте, ще невідомо який відсоток із цих підписників є справжніми людьми, адже кількість лайків, коментарів і репостів є низькою.
Оскільки Захід вирішив заблокувати російські медіа, мережа уповноважених служб РФ стала практично важливою у цій інформаційній війні. Посольства поширюють інформацію «RT», подають оригінальний матеріал або поширюють пости інших посольств. Вони мають велику кількість підписників. Наприклад, Посольство Росії у Мексиці [6] має 62 000 підписників. Інформація, яка отримана дипломатичними місіями, масово поширюється. До прикладу, новини про те, що РФ не розпочинала ніякої війни в Україні, публікували задовго до 24 лютого. Пост про українських націоналістів, які спалили живцем 48 людей в Одесі у 2014 році і залишилися безкарними, користувачі лайкнули 7 000 разів і 4000 разів поширили.
Також з’явилася величезна кількість несправжніх акаунтів у соціальних мережах. Наприклад, Youtube-канал з ніком «Рікардо Меруано» [7], який використовує фото відомого чилійського коміка Рікардо Меруане [8], до квітня 2022 року поширював тільки музичні відео, але згодом перейшов на цілодобову трансляцію проросійської інформації про Україну.
«Усі винні, окрім Росії»
Усі вищезазначені інформаційні джерела діляться постами, які самі ж і створили, або передруковують офіційні твердження російських політиків. І хоча таких ідей безліч, проте можна виділити кілька масових наративів, які Росія прагне поширити в латиноамериканському суспільстві: провина Заходу і України, заяви про русофобію і західне лицемірство. Вони додатково створюють недовіру до України та її партнерів, а також зображають Росію – жертвою Заходу.
Одним із пояснень, яке застосовувалося, щоб виправдати «спеціальну військову операцію» в Україні, був наратив стосовно «провини Заходу». Використовувалися повідомлення про так звану «агресивну експансію» НАТО та виставляння України «маріонеткою Заходу». Розширення НАТО стало одним із початкових виправдань для російського вторгнення в Україну. Одна із найпопулярніших політично-сатиричних програм на телеканалі «RT» активно пояснювала «червоні лінії» Росії ще за місяць до вторгнення.
На початку війни, Посольство Росії у Мексиці поширило пост Сергія Лаврова, міністра закордонних справ Росії, в якому йшлося про те, що Росія намагалася вести переговори із Заходом, але у відповідь отримала «брехню та лукавство». Коли війна розпочалася, різноманітні посольства РФ у Латинській Америці періодично ділилися короткими повідомленнями, переважно цитатами Лаврова про те, що мета війни – запобігти створенню однополярного світу і зупинити панування США.
Інший історичний елемент, який часто використовують російські медіа – це образ нацистів. Захід часто звинувачували і в ТікТок-відео, і на офіційних дипломатичних сторінках у сприянні нацизму і ультраправих поглядів, які проникли у політичну і безпекову системи України. Обвинувачення сипались і за створення біологічної зброї у таємних лабораторіях, за співпрацю з українськими націоналістами, щоб зробити Україну платформою для боротьби з Росією. Наратив про «поганий Захід» переплетений із іншими звинуваченнями в бік України у цій війні.
Обмеження мовлення російських каналів – це «русофобія»
«Історична русофобія» – це ще одне переконання, яке стало важливим після рішення західних парламентів заборонити діяльність російських телеканалів, щоб стримати дезінформацію. Російські дипломатичні місії і створені Росією інформаційні видання дуже активно поширювали повідомлення про утиски російськомовних жителів закордоном і знищення російської культури. Вони наголошують, що заборона на російські медіа позбавляє глядачів на Заході можливості почути їх версію подій.
Інна Афіногенова, колишня представниця редакції «RT Espanol» і гість популярного політично-сатиричного шоу в Латинській Америці, є особливо цікавим випадком поширення цього переконання. Як тільки почалася війна, вона суворо засуджувала обмеження мовлення телеканалу «RT» та інших російських медіаканалів. Пізніше вона зникла з поля зору і з’явилася тільки через місяць на власному Youtube-каналі [9]. Перебуваючи в Іспанії, Афіногенова сказала, що вона не хотіла підтримувати цивільні жертви, і тому пішла з «RT». Водночас вона закликала людей не вірити, що Україна є невинною жертвою, зазначивши, що не може сказати, публікує RT пропаганду чи ні, але запевняє, що пропаганда – це те, що поширюють усі західні ЗМІ.
Останній очевидний наратив – це «Західне лицемірство», що міцно пов’язане з «якщодоїзмом». Згадки про Україну одразу ж наштовхують і на спогади про Західні вторгнення, особливо в Іран та Афганістан, і європейську відповідь на міграційну кризу. Проте, ці аргументи створені не з метою, щоб зрозуміти конфлікти, а виставити США у світлі завойовника світу і показати російські дії як спротив їх військовій перевазі.
Приклад бомбардування Югославії [10], поширений сербським режисером Еміром Кусторіцею, також часто згадується. Кустуріца сперечався, що поточний конфлікт з Україною – це практично наслідок подій в Югославії у 1999 році. Його ідея ґрунтується на позиції Кремля, що бомбардування Сербії зі сторони НАТО є первородним гріхом і приниженням Заходу, за яке Росія повинна помститися. Ця історія ще більше загострилася, коли посольства Росії в Латинській Америці поділилися історією журналістки, яка пережила бомбардування, порівнявши свій досвід із досвідом жителів Донбасу.
Російські наративи перегукуються з болями Латинської Америки. Напружені відносини із США, спроба вийти з їх тіні, прагнення побудувати міжнародну систему, в якій роль США та інших колишніх колоніальних держав обмежена, спонукають до пошуку альтернатив. Коли йдеться про Латинську Америку, Росія прагне пом’якшити свою імперіалістичну тональність, підкреслити лицемірство західних держав і згадати найтемніші епізоди своїх відносин із США. Таким чином Росія маніпулює громадською думкою Латинської Америки на свою користь.
Опитування проводилося у червні 2022 року, доктором Євою Гідрайтіте і Бенасом Бутрімасом в Інституті міжнародних відносин і політичних наук, Вільнюський університет, Литва. З того часу інформація могла змінитись.
Перекладачка: Дарина Гловацька