Кліматична криза у Центральній Азії — чи є надія?

Озеро Іссик-Куль у Киргизстані. Центральна Азія була завалена економічними катастрофами, які посилюються кліматичною кризою. Фото через (CC BY-NC-SA 2.0)

Перекладачка: Яна Давиденко

Держави Центральної Азії — Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан — стикаються з важкими екологічними викликами, які ще більше загострюються зміною клімату. Ці складні питання переплітаються між собою і часто вкорінені в їх спільній радянській спадщині.

2 грудня відбулася зустріч на вищому рівні країн Центральної Азії щодо зміни клімату у Ташкенті, столиці Узбекистану. Представники урядів усіх країн регіону разом із дипломатичним співтовариством і міжнародними організаціями, громадянським суспільством і представниками приватного сектору зустрілися, щоб налагодити багатосторонній діалог і «розробити довгострокове бачення стратегії пристосування до кліматичних змін та стихійних лих, вживаючи цілісних кліматичних заходів». Такі екстрені, багатосторонні зустрічі між країнами цього регіону проводяться вкрай рідко.

Під час зустрічі обговорювали цілий список проблем, пов’язаних з кліматичною кризою у Центральній Азії та спричиненими екологічними катастрофами: сильне забруднення повітря, вирубка лісів, радіоактивне забруднення та висихання Аральського моря, що є справжньою катастрофою. За даними IQAir, швейцарської компанії систем очищення повітря, країни Центральної Азії очолюють список з найгіршою якістю повітря у світі. Згідно з дослідженнями, головне джерело забруднення повітря — старі радянські вугільні електростанції, які опалюють міста під час суворих зим. Вирубка лісових насаджень — ще одна серйозна проблема. Міжнародний союз охорони природи (МСОП) прийшов до висновку, що причиною вирубки лісів у Центральній Азії став економічний спад 1990 років, що змусило населення цих регіонів вирощувати зернові культури в дуже великих кількостях та займатися скотарством і, як наслідок вирубувати місцеві ліси.

Вид на Аральське море з висоти пташиного польоту у 1989 році, ліворуч, і у 2014 році, на якому видно надзвичайний рівень втрати води. Композитне фото: NASA, публічне надбання.

Радіоактивне забруднення продовжує загрожувати життю мешканців регіону. Семипалатинський полігон (м. Семей), на північному сході Казахстану, використовувався Радянським Союзом для ядерних випробувань. Хоча полігон було закрито понад 30 років тому, вчені стверджують, що населення у місті та прилеглих до нього регіонах досі потерпає від генетичних хвороб та різноманітних форм раку. У Киргизстані видобуток урану також завдає серйозної шкоди здоров'ю жителів прилеглих сіл. І, зрештою, у цьому поміркованому списку зникнення Аральського моря є, мабуть, найвідомішою екологічною катастрофою в регіоні: інтенсивне зрошення для виробництва бавовни в радянську епоху осушило те, що колись було одним із найбільших у світі внутрішніх морів. Невтішні публікації НАСА шокують темпами зниження рівня води в морі.

Ефективному та спільному вирішенню вищезазначених питань можуть перешкоджати внутрішні проблеми в регіоні, включаючи авторитарні уряди, корупцію, порушення прав людини та перешкоджання основним свободам слова асоціацій і організацій, а також гендерну нерівність. На сьогодні досвід центральноазіатських держав у перешкоджанні громадянському суспільству та активістам не викликає оптимізму. Оновлення моніторингу організації Міжнародне партнерство за права людини (МППЛ) за системою CIVICUS Monitor відстежують ситуацію з громадянськими свободами та класифікують Узбекистан і Туркменістан як «закриті країни», Казахстан і Таджикистан як «країни, де вдаються до репресій» (Казахстану було знижено рейтинг після протестів у січні 2022 року), а Киргизстан як «країна, яка перешкоджає свободі слова». Правозахисна організація Freedom House також класифікує всі країни Центральної Азії як «невільні», за винятком Киргизстану, який є «частково вільним». Інакше кажучи, активісти громадянського суспільства у Центральній Азії перебувають під постійним тиском, а недержавні організації та активісти рідко можуть ефективно працювати над делікатними справами, пов’язаними з навколишнім середовищем. Це означає, що громадськість включаючи некомерційні організації, які працюють над проблемами, пов’язаними з екологією та кліматом часто стикаються з серйозними труднощами в умовах своєї роботи.

У звіті МППЛ 2022 року, написаному професором Себастьєном Пейроуз з Університету Джорджа (Вашингтон) йдеться про те, як відсутність безпечного простору для громадянського суспільства, в якому можна було б порушувати та вирішувати екологічні проблеми, значно перешкоджає ефективності заходів щодо пом’якшення зміни клімату та захисту навколишнього середовища.

Країни Центральної Азії, як і інші авторитарні країни, вирізняються своїм централізованим управлінням екологічною політикою, де все вирішує «верхівка», що підриває підзвітність уряду та перешкоджає залученню суспільства, необхідного для підвищення екологічної свідомості та пошуку нових підходів до вирішення екологічних проблем. Авторитарне перешкоджання незалежним екологічним дослідженням громадських організацій, а також серйозна відсутність діалогу між суспільством і політичною владою становлять серйозну загрозу екологічному майбутньому регіону та, відповідно, економічному, та соціальному майбутньому населення.

Карта, на якій помітно зменшення льодовика Федченко на Памірі у Таджикистані. Безкоштовне використання Flickr через (CC BY-NC-SA 2.0)

Над Центральною Азією нависає проблема кліматичних змін. Танення льодовиків, збільшення опадів, що спричиняє смертельні зсуви, повені, підвищення температури завдають непоправної шкоди екосистемі у всьому регіоні. За оцінками Азійського банку розвитку, за останні 50-60 років танення льодовиків у регіоні склали 30%. Казахстан, наприклад, втратив шокуючих 45% гірських льодовиків за останні 60 років.  У Киргизcтані розтали 16% льодовиків за останні 70 років. Ситуація у Таджикистані також залишає бажати кращого. Таджицькі вчені пояснюють це підвищенням температури на 15% за останні 70 років. Зсуви ґрунту є наслідком танення льодовиків, а також викликані зміною кількості опадів, що пов’язано зі зміною клімату, а гірський рельєф у значній частині Центральної Азії посилює цей ризик. Все це неминуче призводить до знищення місцевого біорізноманіття.

Чи може держава втрутитись?

Ці питання, на жаль, не розглядаються систематично урядами країн цього регіону. У звіті МППЛ 2022 року Себастьєн Пейруз помітив, що урядам у Центральній Азії бракує політичної волі вирішувати кліматичні проблеми, а деякі їх дії, часто є державними PR-стратегіями. Пейруз виявив, що хоча всі уряди Центральної Азії впровадили законодавство та стратегії захисту навколишнього середовища та боротьби зі зміною клімату, вони були менш успішними в інтеграції цих стратегій в економічну політику. Країни Центральної Азії зобов’язалися скоротити викиди парникових газів у рамках Паризької угоди. Дивлячись на щільний коричневий смог, який вкриває Алмати цими днями, це те, чого ми в Центральній Азії чекаємо з нетерпінням.

Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) вважає, що Центральна Азія має потенціал стати вирішальним фактором у боротьбі з глобальним потеплінням:

Цей регіон має значний потенціал, щоб зробити значний внесок у глобальні зусилля щодо утримання підвищення температури нижче двох градусів за Цельсієм шляхом зменшення викиду парникових газів, модернізації виробництва на фермах, побудови кліматично розумних міст та інфраструктури, захисту вразливих екосистем і створення трансформаційних змін, необхідних для переходу від економіки, заснованої на виробництві, яка сильно залежить від природних ресурсів, до економіки, заснованої на сфері послуг, яка надає більше значення захисту природних ресурсів та економічній стійкості.

Але цього не станеться, поки уряди країн Центральної Азії не дозволять громадськості та активістам бути почутими під час обговорення цих питань.

Приклад того, як це можна зробити, ми бачили у Казахстані кілька років тому. Дивовижну гірську місцевість національного парку Кок Жайлау (каз. Зелене пасовище) поблизу міста Алмати мали продати для побудови гірськолижного курорту. Багатомільйонний проект пов’язаний з одним із найбагатших людей Казахстану Сержаном Жумашовим, який також працював у міській раді Алмати. Залучення великих грошей і багатого місцевого політика призвело до скандальної справи, а активістів протесту періодично заарештовували. Тим не менш, громадські організації, відомі місцеві активісти, художники та письменники організували протести та зібрали понад 30 000 підписів проти проекту. У 2019 році, після восьмирічної боротьби, президент Касим-Жомарт Токаєв заборонив будівництво курорту в Кок Жайлау.

Прикро, що подібні приклади, коли влада прислухається до екоактивістів у Середній Азії – рідкість. У Киргизстані, наприклад, місцева медіа-неурядова організація Kloop намагалася вирішити проблему доступу до чистої води у селах і віддалених регіонах. За даними Kloop, незважаючи на те, що в Киргизстан було «влито» мільйони з усього світу для вирішення проблем з водою, лише 123 села отримали доступ до безпечної питної води за останні два роки, а 300 сіл взагалі залишились без питної води. У своєму новому проекті, Kloop допомагає людям у сільських місцевостях відстежувати проблеми з водою та притягувати місцевих чиновників до відповідальності за незабезпечення чистою та безпечною питною водою. На жаль, організація, разом з іншими незалежними медіа в Киргизстані, зараз перебуває під тиском через свою журналістську діяльність, а це означає, що їх громадська робота також знаходиться під загрозою.

Себастьян Пейруз зробив висновок у звіті МППЛ про клімат у регіоні за 2022 рік:

Екологічна ситуація не покращиться без серйозних дій влади в регіоні, таких як, дозвіл екоорганізаціям, науковцям і експертам вільно проводити дослідження та піднімати гострі питання. Експерти з інститутів, аналітичних центрів та університетів, які займаються екологічним сектором, повинні мати можливість працювати без тиску чи страху розправи.

Громадянське суспільство є наріжним каменем будь-якої квітучої держави. Тому ми сподіваємося, що країни Центральної Азії дозволять своїм громадянам бути почутим нарівні з державними посадовцями, іншими експертами та міжнародним співтовариством, і їх залучать до роботи, спрямованої на створення регіону, більш стійкого до змін клімату.

Колонка Мії Тарп Нурмагамбетової, консультантки з питань Центральної Азії Міжнародного партнерства з прав людини (МППЛ).

Перекладачка: Яна Давиденко

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.