Ламіс Омар було всього дев'ять, коли вона втратила обидві ноги від вибуху міни, граючися с друзями в Адені, тимчасовій столиці Ємену. Всупереч цій трагедії, вона показала неабияку стійкість, коли заснувала в Ємені Аденську філію “Асоціації постраждалих від мін”, щоб боротися з саме з тим, що позбавило її мобільності. Зараз Ламіс є директоркою організації.
Хоча можна подумати, що бути жінкою на інвалідному візку в Ємені означає депресію і зламане життя, на Ламіс трагедія мала протилежний вплив. Зараз вона проводить час, підтримуючи тих, хто постраждали від мін, особливо жінок, наданням тренінгів з заробітку, щоб підтримати їх економічно і допомогти в запуску їх власних проєктів.
На додаток до збройного конфлікту, який мучить країну з 2014 року і вже створив в ній найгіршу за століття гуманітарну кризу, є інші аспекти конфлікту, які також потребують уваги.
Протягом січня цього року в дев'яти провінціях Ємену стався 41 інцидент з нерозірваними наземними мінами, який призвів до загибелі 32 мирних жителів, в тому числі 14 жінок і дітей, і поранення ще 42, в тому числі 15 жінок і дітей. Ці інциденти призвели до пожиттєвих інвалідностей у багатьох з тих, хто їх пережили.
З 2014 року повстанці-хусити встановили понад мільйон наземних мін по всій країні, за даними Проєкту MASAM – багатостороннього гуманітарного проєкту, який ініціювала Саудівська Аравія і який скерований на очищення Ємену від мін. 18 з 23 провінцій країни загрожені наземними мінами. З середини 2018 року проєкт успішно знешкодив майже 400 тисяч мін по всьому Ємену.
Спустошливий вплив наземних мін на єменських жінок і дівчат
Широко поширене встановлення мін в Ємені має непропорційно більший вплив на жінок і дівчат, ніж на чоловіків. Це висуває на передній план нагальну потребу в діях для забезпечення захисту і добробуту єменських жінок.
При тому, що єменські чоловіки часто або на фронті, або за кордоном в пошуках роботи, головна відповідальність за турботу про сім'ї часто покладається на жінок. Це особливо складно для тих, хто живуть на збіднілих сільських територіях з обмеженим доступом до освіти і медицини і хто також більше ризикує стикнутися з наземною міною або нерозірваним снарядом.
Їхні регулярні виходи за водою, дровами і на пасовиська, а також за заробітками, коли вони змушені залишити безпечні двлянки, щоб, наприклад, зібрати матеріали, придатні для повторного використання, надалі підвищують ризик наштовхнутися на наземну міну.
В культурі Ємену на жінок з інвалідністю часто дивляться як на тягар, їх часто ігнорують як потенційних дружин, і це додає їм труднощів. Тож для таких жінок інвалідність може означати не тільки фізичні ушкодження, але й емоційну травму на все життя.
Як наземні міни і зміна клімату складаються в гуманітарні кризи
Наземні міни загрожують не тільки людям, але й тваринам і навколишньому середовищу, оскільки роблять сільськогосподарські землі непридатними до використання і відрізають доступ до ресурсів у віддалених районах. Мінні поля часто блокують найзручніші шляхи до угідь, сусідніх сіл, морського узбережжя або інших частин спільноти.
Ризики, які становлять міни, надалі підвищуються повенями або поодинокими сильними зливами, які виникають в Ємені внаслідок зміни клімату, коли повенева вода може вимити міни з-під землі і понести їх у населені території.
Шкода, якої завдають міни навколишньому середовищу, водним джерелам і сільському господарству, загрожує прискорити катастрофічну тенденцію повної втрати чистої води в Ємені. Human Rights Watch повідомляла, що хусити використовували наземні міни, щоб позбавити людей джерел води і їжі.
Хоча жертвами наземних мін бували спеціалісти з розмінування – люди, завданням яких є знешкодження мін, – більшість жертв – цивільні. Згідно з дослідженням “Американського центру правосуддя” (American Center for Justice), між червнем 2014 і лютим 2022 від вибухів наземних мін в Ємені загинули 2526 мирних жителів.
Місцеві організації в Ємені, проте, твердять, що назване число є дуже стриманим і що справжня кількість загиблих є значно вищою. За даними єменської організації “Облік мін” (Landmine Records), в Таїзі, найбільш населеній провінції Ємену, з 2015 року було вбито 3263 мирних мешканці, 47 відсотків жертв становили жінки і діти.
Несміливі спроби змін і кроки вперед
Мінна криза в Ємені триває всупереч зусиллям міжнародних і місцевих організацій як “Служба протимінної діяльності” (Mine Action Service) ООН, єменські “Виконавчий центр протимінної діяльності” (Executive Mine Action Center) і “Мережа постраждалих від наземних мін” (Landmine Survivors Network). Прогрес стримує неспроможність хуситів надати мапи для розмінування.
За словами Ганса Грюндберга, посланця генерального секретаря Об'єднаних Націй в Ємені, хоча перемир'я мало результатом значне зменшення кількості жертв збройного конфлікту, “цивільні стають жертвами конфлікту сьогодні переважно через наземні міни і нерозірвані снаряди”.
У вересні 2022 року 30 гуманітарних організацій зробили спільну заяву на Генеральній асамблеї ООН, закликавши до негайних дій з вирішення цієї кризи і виділення більших коштів на усунення мін і реабілітацію постраждалих.
“Фонд Карнегі за міжнародний мир” (Carnegie Endowment for International Peace) зазначив у статті у вересні 2022 року, що Ємен, який є стороною Договору про заборону протипіхотних мін, має запобігти забороненим діям, пов'язаним з використанням наземних мін, і подати мапи замінувань.
Мирна угода має залучати жінок і підтримувати жінок з числа постраждалих. Місцеві ініціативи як “Феміністська дорожня карта миру” (Feminist Peace Roadmap) можуть допомогти інтеграції жінок в мирні процеси і звернути увагу на знешкодження наземних мін як на важливий захід з побудови довіри для здобуття сталого миру.
На додаток до цього, проти тих, хто встановлює міни, мають бути введені санкції згідно з Оттавською конвенцією, який підписав Ємен. Без таких заходів люди Ємену будуть надалі страждати від наслідків цієї війни у наступні десятиліття.