Гуманітарний проєкт з розмінування MASAM в Ємені. Фото MASAM [1], CC BY-SA 4.0 [2]. Сумлінне використання
Ламіс Омар було всього дев'ять, коли вона втратила обидві ноги від вибуху міни, граючися с друзями в Адені [3], тимчасовій столиці Ємену. Всупереч цій трагедії, вона показала неабияку стійкість, коли заснувала в Ємені Аденську філію “Асоціації постраждалих від мін” [4], щоб боротися з саме з тим, що позбавило її мобільності. Зараз Ламіс є директоркою організації.
Хоча можна подумати, що бути жінкою на інвалідному візку в Ємені означає депресію і зламане життя, на Ламіс трагедія мала протилежний вплив. Зараз вона проводить час, підтримуючи тих, хто постраждали від мін, особливо жінок, наданням тренінгів з заробітку, щоб підтримати їх економічно і допомогти в запуску їх власних проєктів.
На додаток до збройного конфлікту [5], який мучить країну з 2014 року і вже створив в ній найгіршу за століття гуманітарну кризу [6], є інші аспекти конфлікту, які також потребують уваги.
Протягом січня цього року в дев'яти провінціях Ємену стався 41 інцидент з нерозірваними наземними мінами [7], який призвів до загибелі 32 мирних жителів, в тому числі 14 жінок і дітей, і поранення ще 42, в тому числі 15 жінок і дітей. Ці інциденти призвели до пожиттєвих інвалідностей у багатьох з тих, хто їх пережили.
З 2014 року повстанці-хусити [8] встановили понад мільйон наземних мін [9] по всій країні, за даними Проєкту MASAM [10] – багатостороннього гуманітарного проєкту, який ініціювала Саудівська Аравія і який скерований на очищення Ємену від мін [11]. 18 з 23 провінцій країни загрожені наземними мінами. З середини 2018 року проєкт успішно знешкодив майже 400 тисяч мін по всьому Ємену.
Спустошливий вплив наземних мін на єменських жінок і дівчат
Широко поширене встановлення мін в Ємені має непропорційно більший вплив на жінок і дівчат, ніж на чоловіків. Це висуває на передній план нагальну потребу в діях для забезпечення захисту і добробуту єменських жінок.
При тому, що єменські чоловіки часто або на фронті, або за кордоном в пошуках роботи, головна відповідальність за турботу про сім'ї часто покладається на жінок. Це особливо складно для тих, хто живуть на збіднілих сільських територіях з обмеженим доступом до освіти і медицини і хто також більше ризикує стикнутися з наземною міною або нерозірваним снарядом.
Їхні регулярні виходи за водою, дровами і на пасовиська, а також за заробітками, коли вони змушені залишити безпечні двлянки, щоб, наприклад, зібрати матеріали, придатні для повторного використання, надалі підвищують ризик наштовхнутися на наземну міну.
В культурі Ємену на жінок з інвалідністю часто дивляться як на тягар, їх часто ігнорують як потенційних дружин, і це додає їм труднощів. Тож для таких жінок інвалідність може означати не тільки фізичні ушкодження, але й емоційну травму на все життя.
Як наземні міни і зміна клімату складаються в гуманітарні кризи
Наземні міни загрожують не тільки людям, але й тваринам і навколишньому середовищу, оскільки роблять сільськогосподарські землі непридатними до використання і відрізають доступ до ресурсів у віддалених районах. Мінні поля часто блокують найзручніші шляхи до угідь, сусідніх сіл, морського узбережжя або інших частин спільноти.
Ризики, які становлять міни, надалі підвищуються повенями або поодинокими сильними зливами [12], які виникають в Ємені внаслідок зміни клімату, коли повенева вода може вимити міни з-під землі і понести їх у населені території.
Шкода, якої завдають міни навколишньому середовищу, водним джерелам і сільському господарству, загрожує прискорити катастрофічну тенденцію повної втрати чистої води в Ємені. Human Rights Watch [13] повідомляла, що хусити використовували наземні міни, щоб позбавити людей джерел води і їжі.
Хоча жертвами наземних мін бували спеціалісти з розмінування – люди, завданням яких є знешкодження мін, – більшість жертв – цивільні. Згідно з дослідженням [14] “Американського центру правосуддя” (American Center for Justice [15]), між червнем 2014 і лютим 2022 від вибухів наземних мін в Ємені загинули 2526 мирних жителів.
Місцеві організації в Ємені, проте, твердять [16], що назване число є дуже стриманим і що справжня кількість загиблих є значно вищою. За даними єменської організації “Облік мін” (Landmine Records) [17], в Таїзі, найбільш населеній провінції Ємену, з 2015 року було вбито 3263 мирних мешканці, 47 відсотків жертв становили жінки і діти.
Несміливі спроби змін і кроки вперед
Мінна криза в Ємені триває всупереч зусиллям міжнародних і місцевих організацій як “Служба протимінної діяльності” (Mine Action Service) ООН [18], єменські “Виконавчий центр протимінної діяльності” (Executive Mine Action Center [19]) і “Мережа постраждалих від наземних мін” (Landmine Survivors Network [20]). Прогрес стримує неспроможність хуситів надати мапи для розмінування.
За словами Ганса Грюндберга [21], посланця генерального секретаря Об'єднаних Націй в Ємені, хоча перемир'я мало результатом значне зменшення кількості жертв збройного конфлікту, “цивільні стають жертвами конфлікту сьогодні переважно через наземні міни і нерозірвані снаряди”.
У вересні 2022 року 30 гуманітарних організацій зробили спільну заяву [22] на Генеральній асамблеї ООН, закликавши до негайних дій з вирішення цієї кризи і виділення більших коштів на усунення мін і реабілітацію постраждалих.
“Фонд Карнегі за міжнародний мир” (Carnegie Endowment for International Peace) зазначив у статті у вересні 2022 року [23], що Ємен, який є стороною Договору про заборону протипіхотних мін, має запобігти забороненим діям, пов'язаним з використанням наземних мін, і подати мапи замінувань.
Мирна угода має залучати [24] жінок і підтримувати жінок з числа постраждалих. Місцеві ініціативи як “Феміністська дорожня карта миру” (Feminist Peace Roadmap [25]) можуть допомогти інтеграції жінок в мирні процеси і звернути увагу на знешкодження наземних мін як на важливий захід з побудови довіри для здобуття сталого миру.
На додаток до цього, проти тих, хто встановлює міни, мають бути введені санкції згідно з Оттавською конвенцією [26], який підписав Ємен. Без таких заходів люди Ємену будуть надалі страждати від наслідків цієї війни у наступні десятиліття [27].