Зображення Арзу Гейбуллаєвої

Після того, як було втрачено кілька можливостей підписати мирну угоду спочатку в Брюсселі, потім в Іспанії на саміті європейських лідерів 5 жовтня, а пізніше в Киргизстані на саміті Співдружності незалежних держав, керівництво Вірменії та Азербайджану, можливо, нарешті погодило документ про мирну угоду, який буде підписано “в найближчі місяці”, заявив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.

Документ базується на мирній угоді від травня 2022 року, запропонованій Азербайджаном, яка складається з п'яти принципів, що включають визнання територіальної цілісності один одного, відсутність територіальних претензій, утримання від погроз, демаркацію кордону та відкриття транспортного сполучення. У той час не було жодної згадки про остаточний статус Карабаху або про етнічне вірменське населення, що проживає в Карабаху. Після військового наступу Азербайджану на раніше спірний регіон Нагірного Карабаху 19 вересня 2023 року статус цих двох останніх пунктів змінився. 28 вересня уряд Нагірного Карабаху оголосив, що саморозпуститься до 2024 року, і майже всі етнічні вірмени, які проживають у Карабаху, покинули регіон, побоюючись жити під владою Азербайджану. Кілька колишніх і нинішніх чиновників Нагірного Карабаху були затримані після військової операції 19 вересня.

Територія Нагірного Карабаху перебуває під контролем його етнічного вірменського населення як самопроголошена держава з часів війни на початку 1990-х років, яка завершилася припиненням вогню й військовою перемогою Вірменії у 1994 році. Після першої війни була створена нова, міжнародно невизнана, де-факто Нагірно-Карабахська Республіка. Сім прилеглих районів були окуповані вірменськими військами. У результаті цієї війни “понад мільйон людей були змушені покинути свої домівки: азербайджанці втекли з Вірменії, Нагірного Карабаху та прилеглих територій, а вірмени залишили свої домівки в Азербайджані”, – повідомляє Міжнародна кризова група.

Напруженість зберігалася протягом наступних десятиліть. У 2020 році Вірменія та Азербайджан розпочали другу війну, яка тривала 44 дні. Ця війна змінила статус регіону. Азербайджан відновив контроль над більшою частиною раніше окупованих семи районів і захопив третину самого Карабаху.

10 листопада 2020 року Вірменія та Азербайджан підписали угоду про припинення вогню за посередництва Росії. Серед кількох пунктів угоди Вірменія та Азербайджан погодилися, що 1 960 російських миротворців залишаться в тих частинах Карабаху, які “не були відвойовані Азербайджаном, і у вузькому коридорі, що з'єднує їх з Вірменією через азербайджанський район Лачин”.

Після підписання угоди в листопаді 2020 року були взаємні звинувачення в порушенні режиму припинення вогню. Так само як і взаємна ворожа риторика на урядовому та місцевому рівнях, що зменшує будь-які перспективи миру.

У зв'язку з цим постало питання: чи буде нова війна? Останні події 19 вересня 2023 року дали відповідь на це питання.

Мирна угода

30 жовтня 2023 року прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що “три [з п'яти] головних принципів миру й нормалізації відносин” були узгоджені, і якщо обидві сторони залишаться вірними цим принципам, “підписання мирного договору стає реалістичним”, повідомляє OC Media.

Але мова йде не тільки про мирну угоду. За словами журналіста газети “Комерсант” Кирила Кривошеєва, “якщо вірменська присутність в регіоні більше не є політичним фактором, то про що тут сперечатися?”. У будь-якому випадку, угода буде просто рамковою, зазначає він. Крім того, на порядку денному залишається ще кілька питань, серед яких “доля російських миротворців у Карабасі і восьми азербайджанських анклавів у Вірменії, плани Азербайджану з'єднати Нахічевань, що межує з Вірменією, Туреччиною та Іраном, з рештою Азербайджану, і хто буде керувати цим маршрутом”, а також “чи буде дозволено в'їзд до Азербайджану переміщеним вірменам з Карабаху”.

“Вирішення цих питань займе роки й залежатиме від зміни динаміки сили в регіоні. Наразі підписання елементарного мирного договору, який би стримував Азербайджан від подальшої ескалації, було б хорошим результатом для Вірменії. Баку це знає, і тому намагатиметься витиснути із ситуації все, що можна, перш ніж підписувати будь-який такий документ”, – стверджує Кривошеєв.

Вирішення транспортних маршрутів – зокрема, через Вірменію до азербайджанського ексклаву Нахічевань – залишається спірним. Цей конкретний маршрут відомий як “Зангезурський коридор” – так Баку називає шлях до Нахічевані – віддаленого анклаву Азербайджану, затиснутого між Вірменією, Туреччиною та Іраном. Цей маршрут – хоча він і не згадується в назві – був частиною угоди про припинення вогню, підписаної між Вірменією та Азербайджаном після 44-денної війни, яку ці дві країни вели у 2020 році. В угоді йшлося:

Республіка Вірменія гарантує безпеку транспортного сполучення між західними регіонами Азербайджанської Республіки та Нагірно-Карабахською Автономною Республікою з метою організації безперешкодного пересування осіб, транспортних засобів та вантажів в обох напрямках. Контроль за транспортним сполученням покладається на Прикордонну службу Федеральної служби безпеки Російської Федерації. За погодженням між Сторонами буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, які з'єднають Нахічеванську Автономну Республіку із західними регіонами Азербайджану.

У нещодавньому інтерв'ю місцевим ЗМІ президент Азербайджану Ільхам Алієв назвав цей маршрут “стратегічним проєктом”:

Щоправда, у ньому немає слова “Зангезурський коридор”, оскільки термін “Зангезурський коридор” я включив до геополітичного лексикону пізніше. Однак там чітко сказано, що між західними регіонами Азербайджану й Нахічеванською Автономною Республікою має бути транспортне сполучення, і Вірменія повинна його забезпечити.

Коридор також важливий для іншого регіонального гравця і союзника Азербайджану – Туреччини.

Зараз Азербайджан заявляє, що він більше не зацікавлений в коридорі, принаймні, в його нинішньому вигляді. 25 жовтня в інтерв'ю Reuters Хікмет Гаджієв, головний помічник Алієва, заявив, що “Азербайджан не планує захоплювати Зангезур”. Гаджиєв додав, що замість цього країна співпрацює з Іраном.

Тим часом прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян представив регіональну транспортну пропозицію – “Перехрестя миру”, яка з'єднає Туреччину, Азербайджан, Іран і Грузію через Вірменію, назвавши її “важливою частиною мирного порядку денного на Південному Кавказі”, згідно з повідомленням OC Media.

І Баку, і Єреван раніше офіційно заявляли про мир, але, незважаючи на обіцянки, напруженість зберігалася. Чи буде підписана угода до кінця року, покаже, чи є прихильність до миру настільки щирою, як про це говорять лідери.