Ердоган у Туреччині править у лицемірстві та лукавстві

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган на засіданні російсько-турецької Ради співробітництва високого рівня. Фото із сайту президента Російської Федерації (CC ATTRIBUTION 4.0 INTERNATIONAL).

Хоча лицемірство не є чимось новим у світовій політиці, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вивів цю практику на нові висоти. Він є досвідченим лицеміром, який завдає непоправної шкоди своїй репутації та інтересам Туреччини.

Позиція Ердогана щодо війни в Газі називає речі своїми іменами. Він хоче, щоб світ повірив у те, що він є захисником і заступником палестинців. На його думку, жителів Гази вбиває ” розбещена” “агресивна” ізраїльська військова машина, яку підтримують західні держави, зокрема, США. Його нібито принципова позиція, спрямована на те, щоб перешкодити Єрусалиму вести війну проти ХАМАСу, ґрунтується на трьох китах: відмова Анкари визнати ХАМАС терористичною організацією і надавати йому матеріальну підтримку, а також на ставленні до його керівництва. З точки зору Ердогана, ХАМАС – це рух опору, який бореться за звільнення земель, вкрадених у палестинців єврейськими окупантами. Анкара також надає найбільшу допомогу жителям Гази, посідаючи перше місце серед усіх країн, що постачають життєво необхідні товари цивільному населенню, яке опинилося втягнутим у війну проти ХАМАСу. Нарешті Туреччина долучилася до судових процесів проти Ізраїлю, заявивши про свій намір приєднатися до позову, поданого Південною Африкою до Міжнародного суду ООН, у якому вона звинувачує Ізраїль у вчиненні геноциду в Газі.

Враховуючи, що Ердоган є президентом країни з мусульманською більшістю, яка в переважній більшості критично ставиться до дій Ізраїлю проти ХАМАСу в Газі, можна було б припустити, що Ердоган просто віддзеркалює настрої свого народу. Особливо в мусульманському світі Ердоган хоче, щоб люди знали, що Туреччина найгучніше засуджує дії Ізраїлю, тоді як багато арабських держав – особливо ті, що підписали Абрахамські угоди, – вирішили зберігати мовчання. Він застосував подібну тактику проти повалення Абдель Фаттахом ас-Сісі єгипетського президента Мухаммеда Мурсі у 2013 році, закликавши світову громадськість не допустити насильницького усунення від влади демократично обраного лідера.
Але позиція Ердогана побудована на брехні і лицемірстві. Якби Ердоган вважав Ізраїль “терористичною” державою, яка чинить геноцид, якому “позаздрив би навіть Гітлер”, чому Анкара продовжує ділові зв'язки з ним? З 7 жовтня торгівля з Ізраїлем стала головним питанням, яке загострило критику на адресу Ердогана на батьківщині. Із загальним обсягом двосторонньої торгівлі в 5,7 мільярда доларів США у 2023 році Туреччина була найбільшим експортером товарів до Ізраїлю. Ця цифра стає ще більш значущою, якщо врахувати, що Анкара є одним з найбільших постачальників стратегічних товарів, життєво важливих для оборонної промисловості Ізраїлю. Експорт включає сталь на суму 1,2 мільярда доларів США і транспортні засоби на суму 563 мільйони доларів США. Крім того, Туреччина продовжує продавати інші життєво важливі матеріали – від вибухових речовин і бетону до термобілизни, яку носять військовослужбовці Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛу). Багато представників політичної еліти, які мають бізнес-інтереси в Ізраїлі й наближені до Ердогана, включаючи колишнього прем'єр-міністра Біналі Йилдирима і власного сина Ердогана, отримують вигоду від продовження бізнесу з Ізраїлем.

Ескалація війни проти ХАМАСу збіглася з місцевими виборами в Туреччині 31 березня. Політична опозиція країни виявила слабке місце Ердогана й використала його з руйнівною силою. Ісламістська Партія нового добробуту (Yeniden Refah-WP) на чолі з Фатіхом Ербаканом апелювала до консервативних виборців, які зазвичай голосували за Партію справедливості і розвитку (ПСР) Ердогана. Ербакан загнав Ердогана в кут, розкривши його ділові зв'язки з Ізраїлем. Підтриманий полум'яними промовами і розкриттям журналістами торгової статистики, Ербакан не здобув великих перемог, але він, можливо, допоміг відвернути від ПСР 7 відсотків голосів, тоді як головна опозиційна Республіканська народна партія (CHP) розгромила ПСР по всій країні. Багато незадоволених виборців, ймовірно, покарали Ердогана за його погане управління економікою, яка страждає від високої інфляції та високих споживчих цін. Однак мало хто сумнівається, що побожні виборці серйозно незадоволені ПСР.

Ердогану знадобився програш на березневих місцевих виборах, щоб серйозно поставитися до питання про розрив торговельних зв'язків з Ізраєлем, хоча існують припущення, що товари з Туреччини до Ізраїлю все ще постачаються через треті країни. Щоб відновити довіру виборців, 9 квітня Анкара оголосила про торговельні обмеження проти Ізраїлю, які охоплюють 54 категорії товарів, зокрема залізо, сталь, цемент, алюміній і будівельне обладнання. 2 травня Ердоган оголосив про повне призупинення торгівлі з Ізраїлем, “поки ізраїльський уряд не забезпечить безперебійний і достатній потік гуманітарної допомоги в Газу”.

Ці кроки Ердогана свідчать про дві речі: Ердоган і його оточення керуються більше жадобою наживи, ніж принципами; його поворот у бік санкцій проти Ізраїлю може призвести до зворотних наслідків. Ізраїльський уряд, швидше за все, звернеться до суду з позовом проти Туреччини за порушення чинних договірних зобов'язань. Члени Конгресу США вже запустили процес, підписавши та надіславши листа до адміністрації Байдена, закликавши Білий дім “застосувати антибойкотні положення Закону про реформування експортного контролю”. Якщо турецькі торгові обмеження будуть застосовані, то багато турецьких фірм, які ведуть бізнес з Ізраїлем, ймовірно, зазнають значних втрат.

Уся ця епопея лише посилює збитки, які лицемірство Ердогана, підживлюване його жадібністю, завдає міжнародній репутації Туреччини. Європейські союзники Туреччини спостерігають за цим з подивом. Під час двох нещодавніх зустрічей – з канцлером Німеччини Олафом Шольцем (листопад 2023 року) і прем'єр-міністром Греції Кіріакосом Міцотакісом (травень 2024 року) – Ердоган публічно зробив зауваження двом союзникам, які вважають ХАМАС терористичною організацією. Під час прес-конференції в прямому ефірі Ердоган дорікнув Німеччині за підтримку Ізраїлю, зазначивши: “Ми [Туреччина] нічого не винні Ізраїлю” – чіткий натяк на нацистське минуле Німеччини. З огляду на відносини Анкари з Ізраїлем, публічні заяви, що імітують моральне обурення щодо інших держав, ніхто не сприймає Туреччину всерйоз.

Хоча рішення підтримати ХАМАС може бути особистим вибором Ердогана, який широко репрезентує погляди мусульман усього світу, він не враховує один важливий момент. Туреччина – не просто мусульманська країна. Це член НАТО і країна-кандидат на вступ до Європейського Союзу (ЄС). Туреччина – єдина країна в НАТО і кандидат на вступ до ЄС, яка відкрито підтримує ХАМАС. Це відрізняється від критики Ізраїлю. Є набагато кращі способи критикувати політику країни, не будучи при цьому відверто лицемірним. Схоже, що це не спадало на думку Ердогану.

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.