Вознесенський собор в Алмати, Казахстан. Скриншот з відео «Мистецтво будувати на століття. Вознесенський кафедральний собор» з YouTube-каналу Арманжан Байтасов. Добросовісне використання.

Найвідомішим християнським священником у Центральній Азії, який засудив вторгнення Росії в Україну, є колишній казахстанський ієромонах Російської православної церкви (РПЦ) Яків Воронцов. На початку вторгнення він публічно говорив про необхідність виходу Казахстану з очолюваної Росією Організації договору про колективну безпеку, щоб “всіляко відмежуватися від агресора”. Цей військовий блок є спадкоємцем радянського Варшавського договору й одним із зовнішньополітичних проєктів Кремля, який об'єднав кілька пострадянських країн, з Казахстаном включно.

Близько 17 відсотків населення Казахстану – православні християни, згідно з останнім переписом населення від 2021 року. Вони перебувають під управлінням Казахстанського митрополичого округу, який перебуває під контролем РПЦ, що відіграє важливу роль у виправданні вторгнення та підтримці загальних військових зусиль Кремля.

У відповідь на публічну критику РПЦ Воронцов був поступово “усунутий” з церкви своїми колегами, які звинуватили його у “зраді росіян”. Після звільнення він опублікував на своїй сторінці у Facebook скан Указу керівника Астанайської та Алматинської єпархії РПЦ. Цим документом йому було заборонено служити в священстві – “без права носіння наперсного хреста, священицького облачення і без права викладати благословення”. Відтоді він намагається створити першу в Казахстані незалежну від РПЦ православну церкву або відкрити представництво Константинопольського Патріархату.

Незважаючи на те, що його президент декларує повагу до територіальної цілісності України, Казахстан критикують за часті випадки “сірого імпорту” санкційних товарів до Росії. Тому не можна виключати бажання влади і надалі зберігати лояльність до “головного стратегічного партнера і союзника” країни – Росії. Цим також можна пояснити труднощі, з якими зіткнувся Воронцов у процесі відкриття нового храму.

Фото Якова Воронцова. Використано з дозволу.

Global Voices взяв письмове інтерв'ю у Воронцова про його основні претензії до РПЦ, необхідність немосковської автокефальної (незалежної) церкви для казахстанських православних християн, а також про боротьбу, з якою він зіткнувся у своїх спробах створити її. Інтерв'ю було відредаговано для ясності та стислості.

Раміль Ніязов-Адильджан (РНА): Які Ваші основні претензії до Російської православної церкви?

Иаков Воронцов (ИВ): У меня как христианина, который продолжает быть священником, но является бывшим клириком РПЦ, к религиозной организации Московский Патриархат (даже не к организации в целом, а к её руководству и медийно активным членам) следующие претензии:

1) Предали Христа, извратили Евангелие, исказили православную веру;

2) Лицемерно лгут, будто «Церковь вне политики», при этом активно поддерживают несправедливую жестокую и неспровоцированную агрессию российского государства против Украины и продвигают нарративы российской политической пропаганды, в том числе за пределами Российской Федерации. РПЦ, наряду с российским TV, стала рупором пропаганды;

3) Превратили Церковь в тоталитарную организацию с феодальным укладом.

Претензий больше, это лишь самые значимые.

Яків Воронцов (ЯВ): У мене як християнина, який продовжує бути священиком, але є колишнім кліриком РПЦ, до релігійної організації «Московський патріархат» (навіть не до організації загалом, а до її керівництва та медійно активних членів) такі претензії:

1) Зрадили Христа, перекрутили Євангеліє, спотворили православну віру;

2) Лицемірно брешуть, ніби «Церква поза політикою», водночас активно підтримують несправедливу жорстоку і неспровоковану агресію російської держави проти України та просувають наративи російської політичної пропаганди, зокрема й за межами Російської Федерації. РПЦ, поряд із російським TВ, стала рупором пропаганди;

3) Перетворили Церкву на тоталітарну організацію з феодальним укладом.

Претензій більше, це лише найбільш значущі.

РНА: Зараз ви просите благословення у Константинопольського Патріарха на відкриття філії іншої православної церкви в Казахстані. Наскільки в Казахстані дотримуються свободи релігійної діяльності?

ИВ: К сожалению, получить совет Константинопольского Патриарха, как правильно поступить в сложившейся ситуации, и его благословение дистанционно (посредством почты) невозможно, а на поездку в Стамбул у меня пока нет ресурсов. Я и несколько моих единоверцев написали письмо президенту Казахстана К-Ж. Токаеву с просьбой поддержать нашу инициативу о создании в Казахстане представительства Константинопольского Патриархата и обратиться к Патриарху Варфоломею.

Мы получили ответ от руководства Комитета по делам религий, что государство в нашем обращении к Патриарху участия принимать не будет. В письме нас заверили, что по Закону каждый гражданин вправе инициировать создание религиозного объединения, если имеется достаточное количество сторонников. Нам предложили, согласно требованиям ст. 15 Закона «О религиозной деятельности и религиозных объединениях» РК, подготовить учредительные документы и провести Учредительное собрание.

После некоторые из моих единомышленников сообщили мне, что с одними из них беседовали по телефону, а других приглашали на беседу в акимат. В ходе таких бесед их убеждали отказаться от участия в регистрации нашей религиозной общины и внушали, будто я преследую «неблаговидные цели». Кроме этого, со стороны государственных органов возникли другие препятствия, о которых я пока не могу рассказать.

ЯВ: На жаль, отримати пораду Константинопольського Патріарха, як правильно вчинити в ситуації, що склалася, і його благословення дистанційно (за допомогою пошти) неможливо, а на поїздку до Стамбула в мене поки що немає ресурсів. Я і кілька моїх одновірців написали листа президенту Казахстану К-Ж. Токаєву з проханням підтримати нашу ініціативу щодо створення в Казахстані представництва Константинопольського Патріархату і звернутися до Патріарха Варфоломія.

Ми отримали відповідь від керівництва Комітету у справах релігій, що держава в нашому зверненні до Патріарха участі не братиме. У листі нас запевнили, що за Законом кожен громадянин має право ініціювати створення релігійного об'єднання, якщо є достатня кількість прихильників. Нам запропонували, згідно з вимогами ст. 15 Закону “Про релігійну діяльність та релігійні об'єднання” РК, підготувати установчі документи і провести установчі збори.

Після цього деякі з моїх однодумців повідомили мені, що з одними з них розмовляли телефоном, а інших запрошували на бесіду в акімат. Під час таких бесід їх переконували відмовитися від участі в реєстрації нашої релігійної громади і переконували, що нібито я переслідую “непорядні цілі”. Крім цього, з боку державних органів виникли інші перешкоди, про які я поки не можу розповісти.

РНА: На якому етапі ви перебуваєте у процесі відкриття автокефальної православної церкви?

ИВ: Церковь не может быть создана по инициативе одного человека, потому что Церковь – это семья, община. Поэтому, хоть я и высказывал публично желание создать в Казахстане православное религиозное объединение, независимое от Москвы и свободное от российской политики, я самостоятельно не решался предпринимать в этом направлении никаких действий.

Ко мне стали обращаться православные христиане, которые утратили доверие к иерархии РПЦ, с просьбами совершать богослужения и таинства. По ряду независящих от меня причин я как священник не могу удовлетворить их религиозные потребности. Мы стали молиться и думать, как нам быть.

Совместно решили подать документы на регистрацию религиозного объединения и в случае положительного ответа ехать в Стамбул и просить Константинопольского Патриарха дать нам совет, к кому из епископов мы можем обратиться, чтобы либо благословил меня служить, либо прислал священника, поскольку мой канонический статус неопределённый.

Приняв такое решение, мы приступили к написанию Устава. Два месяца ушло. К настоящему моменту все документы готовы, кроме одного.

ЯВ: Церква не може бути створена з ініціативи однієї людини, тому що Церква – це сім'я, громада. Тому, хоч я і висловлював публічно бажання створити в Казахстані православне релігійне об'єднання, незалежне від Москви і вільне від російської політики, я самостійно не наважувався вживати в цьому напрямку жодних дій.

До мене почали звертатися православні християни, які втратили довіру до ієрархії РПЦ, з проханнями звершувати богослужіння і таїнства. З низки незалежних від мене причин я як священник не можу задовольнити їхні релігійні потреби. Ми стали молитися і думати, як нам бути.

Спільно вирішили подати документи на реєстрацію релігійного об'єднання і в разі позитивної відповіді їхати до Стамбула і просити Константинопольського Патріарха дати нам пораду, до кого з єпископів ми можемо звернутися, щоб або благословив мене служити, або надіслав священника, оскільки мій канонічний статус невизначений.

Прийнявши таке рішення, ми приступили до написання Статуту. Два місяці пішло. До теперішнього моменту всі документи готові, крім одного.

РНА: З якими труднощами ви зіткнулися в процесі заснування нової церкви?

ИВ: Среди прочего, мы должны подать для регистрации список граждан-инициаторов религиозного объединения. Это должен быть список не менее 50 граждан Казахстана, являющихся нашими единоверцами, проживающими в том регионе, где подаются документы (Алматы) и имеющими регистрацию в данном населённом пункте.

Это требование Закона значительно затрудняет регистрацию. Общину Иисуса Христа с Его 12 апостолами в Казахстане не признали бы религиозным объединением. Значительная часть наших единоверцев, поддерживающих данную инициативу, являются проживающими в Казахстане гражданами других государств – Украины и России, их мы не можем включить в данный список. Пока 50 алматинцев мы не собрали.

Трудность в том, что по Закону в Казахстане проповедь и миссионерская деятельность без регистрации запрещены. А собрать 50 единоверцев, не проводя миссионерской проповеди, очень затруднительно (берём в расчёт тот факт, что моих единомышленников мягко запугивают и пытаются настроить против). До настоящего момента ни я, ни мои единомышленники, не решались открыто выступить через социальные сети с призывом к нашим единоверцам объединяться.

Во-первых, мы не знаем, не будет ли это противозаконным. Во-вторых, мы православные и мы приучены к подчинению.

Инициатива в РПЦ не приветствуется и даже считается греховной. Мы привыкли ждать указаний и распоряжений епископа. Кто-то из нас утратил доверие к иерархии РПЦ, а кто-то, как я, вовсе порвал с ней связь, но преодолеть сформированные данной религиозной организацией стереотипы, а именно инертность и безынициативность, не смогли.

ЯВ: Позатим ми повинні подати для реєстрації список громадян-ініціаторів релігійного об'єднання. Це має бути список щонайменше 50 громадян Казахстану, які є нашими одновірцями, проживають у тому регіоні, де подаються документи (Алмати) і мають реєстрацію в цьому населеному пункті.

Ця вимога Закону значно ускладнює реєстрацію. Громаду Ісуса Христа з Його 12 апостолами в Казахстані не визнали б релігійним об'єднанням. Значна частина наших одновірців, які підтримують цю ініціативу, є громадянами інших держав, які проживають у Казахстані, – України та Росії, їх ми не можемо включити до цього списку. Поки 50 алматинців ми не зібрали.

Труднощі в тому, що за Законом у Казахстані проповідь і місіонерська діяльність без реєстрації заборонені. А зібрати 50 одновірців, не проводячи місіонерської проповіді, дуже важко (беремо до уваги той факт, що моїх однодумців м'яко залякують і намагаються налаштувати проти). До теперішнього моменту ні я, ні мої однодумці, не наважувалися відкрито виступити через соціальні мережі із закликом до наших одновірців об'єднуватися.

По-перше, ми не знаємо, чи не буде це протизаконним. По-друге, ми православні і ми привчені до підпорядкування.

Ініціатива в РПЦ не вітається і навіть вважається гріховною. Ми звикли чекати вказівок і розпоряджень єпископа. Хтось із нас втратив довіру до ієрархії РПЦ, а хтось, як я, зовсім порвав із нею зв'язок, але подолати сформовані цією релігійною організацією стереотипи, а саме інертність і безініціативність, не змогли.