
Приготування чаю у горах Сар Хулла, в пакистанському місті Кветта. Фото взяте з вікіпедії, автор Izharkasi(CC BY-SA 4.0 DEED).
У Пакістані немає особливої пори року для чаю, там люди п'ють гарячий напій просто для того, щоб згаяти час. За останні кілька років ятки з чаєм кветта з'явились в багатьох міських центрах, приваблюючи молодь та більш поважних клієнтів і пропонуючи їм насолодитися чашкою напою в будь-який час дня. Перевагу їм надають чоловіки та хлопці, що засиджуються біля яток до пізньої години, проводячи час з друзями та родиною. А найкращим у цих ятках є те, що чай кветта набагато дешевший за той, що пропонує більшість кав'ярень та ресторанів.
Історія яток із чаєм кветта
За останні кілька років чай кветта став популярним завдячи своїх багатій чайній культурі та гостинності мешканців Белуджистану. Ці ятки часто провідують молоді чоловіки, там є окрема частина, призначена для сімей, але одну чи кілька жінок без супроводу чоловіків там можна побачити дуже рідко. Через особливості місцевої культури, якщо до закладу приходить жінка, старші чоловіки не розмовляють з нею, замість цього відсилаючи дітей, які приймають її замовлення. Чоловіки збираються там, щоб обговорити деякі технічні питання, провести нараду в неформальній обстановці або просто для того, щоб розслабитись та спокійно видихнути після важкого робочого дня. Існує міська легенда, згідно якої у складі чаю кветта є опіум, що робить смак та аромат такими багатими, додає солодкий присмак і заворожує вас назавжди.
Белуджистан – найбільша провінція Пакистану та, згідно з докладу Census 2023 року, його населення складає 14,894,402 людей. В ньому уживаються представники різних національностей, таких як хазарейці , пуштуни, белуджі, кожна з яких має свою культуру. Напротязі багатьох років Белуджистан страждав від різних економічних та політичних чинників, засухи, був жертвою терроризму, що спричинило міграцію місцевого населення до інших провінцій країни. Згідно з робочою доповіддю Пакістанського Інституту Економіки Розвитку (PIDE), люди почали перебиратись з провійнції до інших міських центрів у інших частинах країни, здебільшого до Равалпінді та Ісламабаду, колишньої та нинішньої столиці. Там вони почали встановлювати чайні лавки поруч з дхабами та кав'ярнями.
Не дивлячись на описані вище проблеми, кількість чайних лавок на ринку досягла межі, через що у пуштунів не залишилось іншого виходу, окрім переїзду. З часом, до них приєднались родичі та друзі. Вони працюють в умовах циклічної економіки, чергуючись влітку і взимку по шесть місяців так, що кожен має змогу присвятити час сім'ї.
Цікаве те, як розташовуються ці лавки по маленьких містечках та людних міських центрах в провінціях Пенджаб та Сінд, кожна з яких має свою унікальну культурну динаміку. В Пенджабі, не дивлячись на поодинокі випадки расової дискрімінації, між людьми відчувається неабиякий дух підтримки та взаємодопомоги, коли мова заходить про бізнес. Підприємці з Пенджабу не розділяють один одного за расовими ознаками, зосереджуючись замість цього на взаємній економічний вигоді та розвитку.
Ситуація в провінції Сінд разюче відрізняється. Тут наявність лавок спричинила значне невдоволення, особливо в центральних регіонах. Місцеві націоналісти вороже поставились до них, вважаючи, що наплив таких бізнесменів здатен похитнути етнічний баланс у суспільстві. Це призвело до постійної напруги, через що місцеві мешканці часто намагаються завадити новоприбулим та витіснити їх. Причини цього конфлікту криються в старому страху перед культурними та демографічними змінами, що виливається в постійні заворушення і опір, які метафорично можна описати як бурю в склянці води. Цей опір наглядно демонструє, як взаємодіють різні етнічні та культурні аспекти, що впливають на бізнес та соціальні відносини в регіоні.
В провінції Хайбер-Пахтунхва не так багато лавок з чаєм кветта, бо місцеві мешканці мають чайні лавки, що пропонують чай з пакистанського округу Сват.
Заварний чай та чай кветта
В дитинстві я пила міцний заварний чай з молоком, а пізніше перейшла на чай з пакетиків, щоб економити час. Чай кветта, що подають в невеличких чашках чи склянках, ніколи не приваблював мене, бо я не вважала гігієнічним те, що посуд ополискується у одній ємності та зберігається на відкритому повітрі. Та, як кажуть люди, що його варто спробувати хоча б раз, щоб зрозуміти, що ти втрачаєш. Цей молочний, та в той же час насичений чай, насичений ароматом кардамону, робить дива наприкінці довгого та складного дня. У цих лавках також можна придбати кахву, відому як “зелений чай”, що готується з різних трав та спецій і подається з джаггері. Ще однією цікавою особливістю є піч для приготуванню чаю. Це пласка плита з отворами, під якою розміщуються пальники. На неї ставиться глечик для приготування чаю.
Кожна фірма лавок з чаєм кветта має свою назву, а та, яку відвідала я, мала офіційну зареєстровану назву “Quetta Chai Paratha”, написану на зеленій дошці, щоб ніхто інший не міг скористатись нею. Власник має безліч магазинів в місті Лахор, що обслуговують клієнтів цілодобово та без вихідних.
Як приготувати чай кветта
Скип'ятіть воду з кардамоном відповідно до кількості порцій. Коли вода закипить, додайте заварку та прокип'ятіть ще дві хвилини. Потім додайте молоко та коричневий цукор, і залиште напій на слабкому вогну ще на п'ять хвилин. Після цього чай можна процідити і пити.
Примітка: Черговість додавання інгридієнтів може змінюватись в залежності від уподобань людини. Дехто спочатку додає молоко, а вже потім чайний лист, або використовує їх одночасно.
На цьому відео з YouTube каналу Kun Foods можна дізнатись про процес приготування чаю (відео на мові урду):
Ці чайні лавки відомі також тим, що в них можна замовити найкращі паратху (коржики, що готуються в легкій олії). Іноді в них є начинка з картоплі чи м'яса.
Життя людей стрімко змінюються, а робота займає велику кількість часу, тож їжа має бути доступною в будь-який час доби. Коли всі інші заклади закриті вночі, чи ви подорожуєте по сільській місцевості або невеличкому місту, лавки з чаєм кветта стануть вашим спасінням – вам не прийдеться лягати спати голодним, чи подорожувати з пустим шлунком!