Колесо – один із головних символів ромів, що уособлює рух та мандрівну традицію народу. Золотий у ромській культурі – колір багатства, процвітання та удачі. Зображення створено Valeo Kopysov спеціально для Global Voices.

Роми — одна з найвразливіших етнічних меншин України: їм часто відмовляють у працевлаштуванні, видачі гуманітарної допомоги або поселенні для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 

Дослідження 2023 року показало, що українці краще ставляться до ромів, порівняно з минулим роком. Але вони залишаються на останніх місцях у списку, вище лише за білорусів та росіян, що живуть у росії. 

Ромки ж стикаються з мультидискримінацією не лише з боку українців, а й всередині власної спільноти. Наприклад, Мерседес Кузнецовій довелося виборювати право на роботу не лише у працедавців, а й у власних батьків.

Global Voices розповідає докладніше про становище ромок під час повномасштабної війни в Україні.

«Ромський закон» 

Напад росії на Україну 24 лютого 2022 року згуртував українське суспільство: будь-яка перемога цивільних над ворогом отримувала соціальне схвалення. Один із таких прикладів — захоплення ромами російського танку. 

27 лютого 2022 року у соцмережах зʼявилося відео під назвою «Цигани вкрали російський танк». Роми вивозили трактором танк з російською позначкою Z у вже окупованому селі Любимівка Херсонської області. Відео отримало схвальні, хоч і стереотипізовані коментарі. Здебільшого вони були повʼязані з тим, що всі роми начебто крадуть та обманюють. 

Володимир Яковенко, виконавчий директор молодіжної агенції з адвокації ромської культури «Арка», називає це «позитивною дискримінацією». «Самі роми гарно сприйняли звістку про танк, — розповідає він Global Voices. — Але якщо заглибитися, постає питання, чому використали слово “вкрали”? Люди ж ризикували життям». 

До повномасштабної війни в Україні проживало від двохсот до чотирьохсот тисяч (з них близько ста тисяч виїхали за кордон через бойові дії) ромів. Така неточність повʼязана з відсутністю перепису населення: повний останній  — відбувся 2001 року. «Під час попереднього перепису не проводилася інформаційна кампанія, де людям інших етнічних меншин пояснювали б, що це безпечно —  вказувати своє етнічне походження. Тому до офіційної цифри в 48 тисяч також є питання», — пояснює Володимир. 

За словами Володимира, вони діляться на 14 етнічних підгруп із власними «ромськими законами», тобто наборами правил, і відрізняються діалектом, релігією, походженням та культурою. Володимир пояснює: «У деяких підгрупах ромські жінки мають більше свобод та прав, ніж в інших, більш традиційних — але ми маємо розуміти, що в різних родинах це по-різному, інтереси і права дівчат можуть обмежуватися». 

Посилення економічної спроможності ромок

2019 року невідомий чоловік з ножем напав на ромську активістку Анжеліку Бєлову, яка тоді очолювала запорізьку ромську організацію. Вчасно надана медична допомога врятувала їй життя. 

Спочатку вона повʼязала напад з активізмом, бо напередодні висвітлювала справу підпалу перукарні однієї ромської жінки. Але розслідування встановило: чоловік раніше був ув'язнений за напади на жінок. 

Розуміння, що напад був актом феміциду (Крайня форма насильства над особою жіночої статі, навмисне вбивство — Прим. Ред.), спонукало Анжеліку до заснування громадської організації «Голос Ромні» 2020 року: «Після 8-годинної операції я прокинулась з думкою про свою доньку, якій тільки виповнилося чотири місяці, і розмірковувала, що я можу зробити для того, щоб цей світ став безпечніший для моєї дитини, а також для інших дівчат та жінок?». 

Спочатку одним із напрямків діяльності «Голосу Ромні», який актуальний і нині, був посилення економічної спроможності ромок. Тобто дати можливість жінкам опанувати «швидкі спеціальності», які не потребують попередньої освіти. Завдяки «Голосу Ромні» нову спеціальність здобули 74 ромки за перші два роки роботи, а під час повномасштабної війни вони допомогли більше 200 жінкам, серед яких і 21-річна Мерседес Кузнецова. 

Від прифронтового міста до європейського прикордоння

Коли почалася повномасштабна війна, родина Мерседес місяць залишалися під обстрілами у прифронтовому Харкові. «Коли вже добряче “бахнуло” затряслися стіни, вирішили кудись виїжджати», — згадує дівчина в інтервʼю Global Voices.

Вона з батьками, бабусею, братом та його дружиною, племінниками та сестрами евакуювалися до Ужгорода. Перші два дні велика родина жила на вокзалі — волонтери не знали куди поселити 12 людей.

Після скарги керівнику вокзалу щодо відсутності розселення, їх поселили до місцевої школи, згодом родина змінила ще два прихистки для ВПО, нині вони живуть у поселенні від благодійного фонду «Благо». Сама Мерседес почала шукати роботу: «Я більше не хотіла сидіти на пʼятій точці та просто існувати». Вона пройшла багато співбесід, але її нікуди не брали. Мерседес припускає, що відмови повʼязані з її ромським походженням. Це стало для неї шоком, адже в Харкові вона ніколи не стикалася з упередженим ставленням. 

Врешті-решт дівчина влаштувалася у кафе касиркою, згодом її підвищили до адміністраторки. Паралельно вона проходила курси від ромських організацій: «Більшість ромських дівчат і хлопчиків навіть не знають, що таке існує, бо не цікавляться цим. І чесно кажучи, я теж не цікавилася, доки мені не розповіла знайома». 

Мерседес пройшла курси майстрині манікюру та бровистки, SMM (маркетинг у соціальних мережах. — Прим. Ред.), ділової української та бізнес-планування від організації «Голос Ромні». Проте батьки скептично ставилися до її діяльності. Вони не розуміли, чому їхня донька обрала роботу, а не можливість знайти чоловіка і створити сімʼю, як заведено в їхній громаді. Вони казали: «Куди ти ходиш, навіщо це тобі треба? Тебе не видно ні вдень, ні вночі. Ти ж дівчина». 

Але коли мати разом з нею пройшла курс самоадвокації (Тобто вчилася відстоювати власні інтереси та права. — Прим. Ред.) у Варшаві від «Благо», почала ставитися з більшим розумінням до діяльності доньки. 

Мерседес працювала без вихідних й іноді відпрошувалася на пару годин, щоб послухати лекцію у сусідньому закладі з ноутбука. Через рік і декілька місяців вона звільнилася: «Мене не хотіли відпускати з роботи, але я отримала мінігрант на відкриття студії. І мені потрібно було вкладати у свою справу час та ресурси». 

Наразі до неї приходять знайомі через сарафанне радіо. Дівчина планує розвивати свої навички майстра манікюру та бровистки та веде інстаграм-сторінку, щоб залучати нових клієнток. 

Кольори ромського прапора (синій, зелений і червоний) поєднані з кольорами українського прапора (жовтий і блакитний), що демонструє згуртованість двох етнічних груп. Книга як символ жаги до знань. Зображення створено  Valeo Kopysov спеціально для Global Voices.

Гендерно зумовлене насильство 

2023 року «Голос Ромні» разом із міжнародною неурядовою організацією Mercy Corps та соціологічною агенцією Vox Populi Agency провели дослідження гендерних практик та досвіду гендерно зумовленого насильства (ГНЗ) в ромських громадах. 70% із 60 ромських респондентів(-ок) сказали, що стикалися з різними проявами гендерно зумовленого насильства у ромських громадах. 

«Є дуже серйозний поділ у практиках ромської громади щодо виховання дівчат, коли їм надається не такий пріоритет в отриманні освіти, ніж хлопцям, — розповідає Анжеліка. — Через те, що їхня доля заздалегідь зрозуміла всім: дівчина має стати матір'ю, домогосподаркою, і обов'язково вийти заміж за рома». 

Часто отримувачі/ки допомоги та учасники/ці фокус-груп «Голосу Ромні» не знають що таке ГЗН. Тому, за словами Анжеліки, «важливо пояснювати його прояви та ознаки, аби зрозуміти чи стикалася людина з тим чи іншим видом ГЗН». 

«Більшість ГО мають недостатньо каналів комунікації з ромською громадою. На жаль, є серйозний цифровий розрив, особливо з представницями найвразливіших ромських громад. Є люди, які мають на три родини кнопковий телефон, тобто вони не мають ресурсів, щоб отримувати інформацію, зокрема і про ГЗН. Ми намагаємо змінювати це, комунікуючи із громадою напряму», — каже Анжеліка. 

За її словами, важливо зрозуміти, яким чином залучати такі категорії людей. Засновниця «Голосу Ромні» наводить приклад жінки, яку вона зустріла у компактних поселеннях, яка годує дитину водою з цукром, адже та не має коштів на дитячу суміш або кашу. Або жінок, які живуть з не підведеною водою до будинку, бо цих будинків немає на мапі. Такі проблеми представники громадської організації виявили, зокрема в Кривому Розі та Закарпатській області. 

«Ти розповідаєш про ромське походження, а у відповідь чуєш “Де твій кінь?”» 

За словами Анжеліки, після 24 лютого 2022 року, закрилися деякі програми від міжнародних організацій, які працювали з ромською громадою. «Часто ромські організації мають недостатній рівень організаційної спроможності, людського та інших ресурсів. Саме тому зараз так важливо інвестувати в лідерство й підсилювати голоси ромських лідерів та лідерок, а також організаційну й технічну спроможність ромських організацій. Ми проводимо навчальні програми для ромських лідерів та лідерок, намагаючись змінити це та плануємо проєкти із надання грантів для локальних ромських ГО». 

Сама Анжеліка регулярно виступає на міжнародних майданчиках, де розповідає про становище ромських жінок в Україні. Наприклад, у березні 2024 року вона взяла участь у 68-й Комісії ООН зі становища жінок, щоб «звернути увагу на потреби ромських жінок та дівчат в Україні, чия вразливість посилилась після повномасштабного вторгнення».

Але навіть це не рятує її від прямої дискримінації у житті. «Ти розповідаєш про своє ромське походження, а у відповідь чуєш “Де твій кінь? А погадай мені! Чи правда, що у всіх ромів золоті зуби?” Настільки багато стереотипів засіло у свідомості людей, які це ніяк не рефлексують і не аналізують, що здається, треба ще дуже довго і багато працювати з суспільством, щоб викорінити їх».

«Я би хотіла, щоб під час інтервʼю мені більше ніколи не ставили запитання про ромських військовослужбовців, бо це має бути очевидним. Україну зараз захищають усі: роми, вірмени, і будь-яка інша національна меншина», — додає вона. 

Але позитивні зміни є. Володимир розповідає, що рівень ромофобії в українському суспільстві впав приблизно на 10%. Цьому сприяє зокрема висвітлення ромів-військових іноземними медіа (наприклад, The Brussel Times писали, що кожний четвертий ром в Україні долучився до війська. — Прим. Ред.), а також місцеві медіа, які активно працюють з ромськими інфоприводами, як-от Міжнародний день ромів 8 квітня. Окремими інфоприводами стають мистецькі події: та ж «Арка» проводить виставки сучасного ромського мистецтва. 2023 року відкрилася експозиція «Ме Українатар» українського художника Олександра Максимова в Івано-Франківську, яку курувала команда «Арки»: співзасновниця Наталія Томенко та контент-менеджерка Єва Райська.

З 2022 року в Україні також запустили інформаційно-політичний портал Roma Ua, й окремий інстаграм від «Арки» — «Жянес медіа», що спростовує головні стереотипи щодо ромів. Підвищують видимість ромських жінок і «Голос Ромні», розповідаючи  в соціальних мережах позитивні кейси ромок, які здобули нову професію. А завдяки окремим активістам, як-от Янушу Панченку, суспільство дізнається про те, що росіяни викрадають цивільних ромів, а не лише етнічних українців. 

«Коли ми говоримо про права ромів, деякі люди ставлять запитання: “А чого ми маємо виділяти ромів?”, — підсумовує Володимир Яковенко. — Колишній президент Чехії, Вацлав Гавел, казав, що ставлення до ромів — то лакмусовий папірець ставлення європейського суспільства до прав людини загалом. Якщо ми розв'язуємо проблему з медициною, то це не лише для ромів, а й для всього суспільства. Тому хотілося б, щоб люди розуміли: коли ми говоримо про права ромів в Україні, це означає що ми говоримо про права всіх жителів України».