Збереження пам’яті на Тайвані про різанину на площі Тяньаньмень 1989 році в Пекіні
Картина Lumli Lumlong виставлена на меморіалі Чан Кайші у Тайбеї з нагоди 35 роковин різанини на площі Тяньаньмень 1989 р. у Пекіні. Зображення взято у Filip Noubel, використано з дозволу.
Цей рік знаменує 35 річницю подій 4 червня 1989 р. — розправи над працівниками та студентами на площі Тяньаньмень. Протестувальники добивались більш демократичного та рівного суспільства, але жорстокість, що послідувала за цим, стряхнула не лише Пекін, а й увесь Китай. На сьогодні Тайвань залишається єдиним китайськомовним суспільством, де люди можуть відкрито відзначити подію, адже Гонконг заборонив усі публічні заходи, пов’язані з інцидентом.
Події 1989 р., що завершились захопленням площі Тяньаньмень у центрі Пекіну робітниками, студентами, науковцями та інтелектуалами, серед китайськомовного населення по всьому світу відомі як «4 червня» (六四 — що буквально означає 6.4., тобто 4 червня). Саме тоді Ден Сяопін прийняв рішення придушити продемократичний рух, відправивши на його розгін війська та танки, що призвело до сотень смертей. Точна кількість жертв невідома, оскільки Пекін наклав повну заборону на обговорення цього дня і відмовляється визнавати насильство з боку держави та вбивство, каліцтво, ув’язнення та затримання своїх громадян. Сьогодні у Китаї будь-кого, хто згадує 6.4 — в тому числі під творчо замаскованими натяками, такими як 5.35 (тобто, 35 травня = 4 червня) публічно або в соцмережах, затримують, допитують і можуть відправити до в’язниці, в той час як будь-які онлайн-згадки одразу ж видаляють, а власники акаунтів також підлягають розслідуванню та покаранню.
До 2020 р. Гонконг міг продовжувати масштабні вшанування пам’яті у парку Вікторія, де збиралися десятки тисяч людей.
Щоб дізнатись більше, читайте: Битва Гонконгу за пам'ять 4 червня, присвячена арешту Цзоу Хан-Тун та її прибічників
Тож Тайвань став останньою китайськомовною країною та суспільством, що може вшанувати пам’ять 4 червня. У Тайбеї захід зазвичай проводять перед меморіалом Чана Кайші в центрі міста, де кожного 4 червня люди збираються на вшанування, що включає мистецькі вистави та свідчення учасників руху 4 червня, що тепер живуть у вигнанні. Китайські та міжнародні активісти зберігають пам’ять про цей день та проводять архівну та дослідницьку роботу, щоб надати докази про застосування Китаєм насильства з боку держави.
Щоб дізнатись більше, читайте: Вшанування пам'яті Тяньаньмень: незручна правда для Пекіну, суворе попередження для Гонконгу та Тайваню
Цього року близько 2000 людей зібралось у Тайбеї ввечері 4 червня, серед них було чимало гонконгців — деякі з них переїхали до Тайваню в пошуках захисту для своєї політичної та правозахисної діяльності, а інші належать до світової діаспори гонконгців.
Виставка на вшануванні пам’яті 4 червня у Тайбеї. Цифри означають 4 червня, 1989 р. Зображення взято у Filip Noubel, використано з дозволу.
4 червня це не лише день вшанування прав людини та свободи слова, а й рідкісний емоційний та інтелектуальний простір, де знаходять спільну мову китайськомовні люди різних ідентичностей: гонконгці, жителі материкової частини країни, тайванці, китайці з Південно-Східної Азії та світова китайська діаспора, оскільки вони поділяють одні й ті ж цінності та хочуть, щоб всі китайськомовні суспільства стали вільними та демократичними.
Global Voices поговорили з трьома учасниками вшанування пам’яті 4 червня у Тайбеї.
Лоретта Лау — художниця з Гонконгу, яка практикує артивізм і яка створила свій некомерційний NGO DEL після переїзду до Праги в 2018 р.. Вона сказала Global Voices:
Щоб краще зберегти пам’ять про трагедію на площі Тяньаньмень для майбутніх поколінь серед усіх китайськомовних спільнот, включаючи ті, що знаходяться у вигнанні або за кордоном, ми маємо всіма зусиллями підтримувати демократію Тайваню.
Зараз Тайвань — останнє китайськомовне суспільство, де ми можемо публічно відзначити цю важливу, дуже важливу подію, що робить його критичним притулком для історичної правди та вшанування пам’яті. Необхідно підтримувати автономію Тайваню. Якщо ми втратимо його, то втратимо останнє місце, де можна відкрито говорити про справжню історію пригноблених. Цього року, коли нова школа демократії попросила мене організувати виставку та фотосесію, я одразу ж погодилась. Я запросила гонконгських художників, що живуть за кордоном, приєднатись до виставки.
Для багатьох з нас участь у цьому заході неймовірно важлива. Наше мистецтво та наші голоси, що більше не можуть бути побаченими та почутими в Гонконзі, знайшли тут підтримку. Деякі гонконгці змогли взяти участь минулої ночі, незважаючи на те, що живуть в двох годинах польоту. Це дуже важливо для гонконзької діаспори. Встановлення справжніх, особистих зв’язків з людьми, які все ще перебувають у Гонконгу, безцінне. Це показує, що навіть в умовах жорстоких режимів люди все ще небайдужі і пам’ятають, навіть якщо не можуть відкрито висловлюватись. Підтримуючи демократію Тайваню та зміцнюючи ці зв’язки, ми забезпечуємо збереження пам’яті про трагедію на площі Тяньаньмень та те, що голоси пригноблених будуть почуті.
Photo by Filip Noubel, used with permission.Знамените фото 4 червня, виставлене на заході у Тайбеї. Організатори дозволили людям залишити квіти та свічки, щоб вшанувати пам’ять про подію. Зображення взято у Filip Noubel, використано з дозволу.
Щоб дізнатись більше, читайте: Від Гонконгу до Центральної Європи та назад: інтерв'ю з активісткою Лореттою Лау, що мешкає у Празі
Інша важлива людина, що виступила співмодератором заходу — Кейсі Вонг (黃國才), сучасний художник з Гонконгу, що тимчасово переїхав до Тайваню у 2021 р. та є одним з головних учасників протестів. Вонг розмовляв кантонською, щоб вшанувати присутність багатьох гонконгців на заході, деякі з яких були вдягнені у маски, щоб захистити свою анонімність, навіть у Тайвані. Вонг ділиться своїми поглядами з Global Voices:
Думаю, найкращий спосіб сприймати різанину 4 червня 1989 р. це розуміти, що вона не закінчилась 4 червня, а досі продовжується. У 1989 багато невинних людей, що прагнули свободи та демократії, були жорстоко вбиті авторитарною владою КПК. КПК продовжує переслідувати інші місця: спочатку Тибет, потім Східний Туркестан, Гонконг, а тепер рухається до Тайваню. Правильний шлях до розуміння геополітичної ситуації полягає в усвідомленні того, що це війна свободи та демократії проти авторитарного терору. Замість того, щоб займатись своїми справами та закопувати голови в пісок, сліпо прикидаючись, що вони не прийдуть на наші землі, якщо ми добре поводитимемось, варто усвідомити, що це війна між Давидом та Східним Ґоліятом, тільки в цьому випадку Давидів буде багато, і разом ми переможемо.
Щоб дізнатись більше, читайте: Гонконзький художник у вигнанні на Тайвані використовує протестне мистецтво для опору нападам Пекіну на свободу в регіоні
Ще одна присутня журналістка та публічна інтелектуалка — Вів’єн Ву, редакторка з 20-річним досвідом роботи на BBC, South China Morning Post, Initium (端傳媒), яка нещодавно заснувала всесвітню китайськомовну медіа платформу Dasheng Media (大聲) у Нью-Йорку, де вона зараз мешкає. Вона каже:
Сумно бачити, що Тайвань став останнім місцем, де китайці за кордоном можуть відкрито виступати за демократію, вшанувати пам’ять 4 червня і зібратись разом, щоб обговорити свій біль та гіркі спогади. Оскільки я роками висвітлювала вшанування пам’яті у парку Вікторія в Гонконгу, мені прикро розуміти, що після прийняття закону про національну безпеку подібні вшанування криміналізували. Спільні спогади будуються завдяки відкритим та чесним розмовам — тому, чого китайцям зараз дуже бракує. Тайвань має власний погляд на кожне соціальне питання, і я рада бачити, що він стає більш непохитною фортецею, що захищає такі цінності як демократія, гуманізм та свобода.
У цій серії відеороликів (доступний автоматичний переклад субтитрів) вона бере інтерв’є у Ву Женьхуа (吴仁华) — ключового промовця та дослідника пам’яті 4 червня, що також був присутній на заході у Тайбеї:
Сі Джей Андерсон-Ву — поет, перекладач та редактор з Тайваню, який також написав збірку оповідань про роки диктатури самого Тайваню — «Білий терор», дає коротку відповідь:
因為香港的問題，六四對台灣人而言更嚴重。現在兩岸三地只剩台灣可以公開祭弔六四。我曾寫過一首關於周幸彤的詩。
Вірш, який вона написала англійською «Не буває незаконних вшанувань пам’яті», містить наступні рядки:
No one is free to express
even lighting a candle for the deceased
even trying to remind the authorities that
June Fourth is still on the calendar every yearI plead not guilty because I guard the memory
I have no intention to subvert your power
If your power is shaken by what people
are still able to remember
it is your fault, not my guilt
Для того, щоб дізнатись більше про її твір, читайте також: Завдання досягнення правосуддя перехідного періоду у Тайвані все ще не завершене: інтерв’ю з письменником Сі Джей Андерсоном-Ву.
Ось ще одна картина, виставлена на меморіалі Чана Кайші.
Картина Missy Hyper вшановує пам’ять 4 червня на меморіалі Чана Кайші у Тайбеї. Зображення взяте у Filip Noubel, використано з дозволу.
Ця стаття є частиною Advox — проекту Global Voices, присвяченого захисту свободи слова в Інтернеті. · Усі публікації
