Паркан з колючого дроту. Фото Еда Хінчліффа на Unsplash

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив увечері 22 червня, що влада країни розглядає можливість закриття двох чинних КПП на кордоні з Білоруссю, пише незалежне білоруське видання “Белсат”. “З огляду на дії Білорусі, ми розглядаємо можливість закриття всіх прикордонних переходів”, – сказав Сікорський, як повідомляє Business Insider.

За словами Сікорського, наразі уряд визначає, “чи не завдасть це шкоди економіці”. “Фіни закрили прикордонні переходи з Росією, і проблеми закінчилися”, – додав міністр. Він не надав жодних інших подробиць.

Як повідомляла DW, наприкінці 2023 року через пункти пропуску на кордоні з Росією до Фінляндії прибуло близько 1300 мігрантів. У відповідь у квітні 2024 року країна на невизначений термін закрила весь свій кордон з Росією.

Доктор Стівен Філліпс з Інституту прав людини в Академії Або, Фінляндія, написав в електронному листі до Global Voices:

I've been following the developments on the Poland–Belarus border. On that border we are seeing now a clear clash between ideas of security and asylum, with the security voices by far the louder. When this security driven approach dominates there is a very real risk that safety of migrants and international law becomes less of a focus, or is sidelined entirely. Like in Finland, the talk in Poland is of instrumentalized migration driven by a hostile foreign state, not of the humanitarian needs of those on the move. This sets a potentially dangerous path away from protection and respect for fundamental rights.

Я стежу за розвитком подій на польсько-білоруському кордоні. На цьому кордоні ми спостерігаємо чітке зіткнення між ідеями безпеки та надання притулку, причому голоси безпеки звучать набагато гучніше. Коли домінує підхід, заснований на безпеці, існує дуже реальний ризик того, що безпека мігрантів і міжнародне право стануть менш важливими або взагалі будуть відсунуті на другий план. Як і у Фінляндії, у Польщі говорять про використання міграції вороже налаштованою іноземною державою, а не про гуманітарні потреби тих, хто мігрує. Це створює потенційно небезпечний відхід від принципів захисту й дотримання фундаментальних прав.

Після санкцій Європейського Союзу проти Білорусі через спірні президентські вибори влітку 2021 року до кордону Білорусі з Литвою почали прибувати тисячі мігрантів з Близького Сходу та Африки.

Як повідомляє DW, Польща та країни Балтії звинувачують білоруського лідера олександра лукашенка та росію в координації цього напливу, який переріс у затяжну прикордонну кризу. Прикордонники Польщі та її сусідів зупинили близько 150 000 спроб нелегального перетину кордону, переважно до Польщі. Речник польської прикордонної служби Анджей Юзвяк заявив в інтерв'ю DW, що криза виникла через дії Білорусі, яка створила штучний міграційний маршрут. Чиновники ЄС вважають, що росія й Білорусь намагаються дестабілізувати ЄС, оскільки 90 відсотків мігрантів на польському кордоні мають російські візи.

Тим часом, як повідомляло видання Global Issues у квітні 2024 року, міграційна криза на кордоні Білорусі та ЄС залишається гострою, а правозахисні групи засуджують жорстокі дії прикордонників з обох боків з моменту її початку влітку 2021 року. Репресії проти НУО в Білорусі змусили багатьох з них припинити допомогу мігрантам, залишивши їх з обмеженою гуманітарною допомогою. Незважаючи на те, що деякі міжнародні організації надають послуги, активісти побоюються, що їх недостатньо. Еніра Броницька з білоруської НУО “Human Constanta”, яка зараз працює з Польщі, відзначила зростання насильства й брак підтримки біженців через криміналізацію активізму в Білорусі.

Крім того, прикордонників ЄС у Польщі, Латвії та Литві звинувачують у насильницьких і негуманних методах щодо мігрантів, систематичному порушенні їхніх прав на отримання притулку. Бартек Руменчик із польської неурядової організації “Ми спостерігаємо” (WAM) повідомив про численні випадки фізичного насильства та ігнорування прохань про надання притулку, внаслідок чого мігранти опиняються в жахливих умовах між кордонами. Йоанна Ладомирська з “Лікарів без кордонів” (MSF) описала цю територію як “зону смерті”, де біженці опинилися в пастці між парканами ЄС і білоруським колючим дротом, без доступу неурядових організацій для надання необхідної допомоги.