Плакати кандидатів у депутати розвішані в столиці Монголії Улан-Баторі. Скриншот із відео “Монголія йде на вибори на тлі слабкої опозиції, корупційних скандалів і суспільного розчарування” з англомовного ютуб-каналу Al Jazeera. Добросовісне використання.

28 червня в Монголії відбулися парламентські вибори, на яких перемогла Монгольська народна партія (МНП), отримавши 68 зі 126 місць у Великому державному хуралі, однопалатному парламенті Монголії. Ця перемога продовжить її восьмирічне правління ще на чотири роки.

Явка виборців склала 69,4%, а решта місць була розподілена між чотирма партіями. Демократична партія (ДП) отримала 42 місця, партія “Хун” – вісім, а Національна коаліція і партія “Зелені” – по чотири місця, що стало важливою віхою в монгольській політиці. Це був перший випадок в історії країни, коли аж п'ять політичних партій отримали місця в парламенті.

Ось відео з результатами виборів на ютубі.

Протягом десятиліть у політичному житті Монголії домінували дві основні партії: МНП і ДП. МНП є спадкоємицею Монгольської народно-революційної партії, заснованої у 1920 році. Протягом майже 70-річної комуністичної ери Монголії МНП була єдиною партією в країні.

У 1990 році Монголія перейшла до демократії та вільної ринкової економіки, що змінило політичний ландшафт і породило багато політичних партій, п'ять з яких з часом об'єдналися і утворили ДП у 2000 році. Із того часу Монголія є парламентською республікою, що підкреслює важливість парламентських виборів у формуванні законодавчої та виконавчої гілок влади.

Загалом за останні 34 роки відбулося дев'ять парламентських виборів, які більшість спостерігачів визнали вільними і чесними. Протягом цього періоду МНП була провідною силою, вигравши шість виборчих перегонів завдяки сильній партійній структурі та організації, великій членській базі та усталеним позиціям у сільській місцевості.

Двічі перемагали коаліції на чолі з ДП, а на виборах 2004 року було сформовано коаліційний уряд. Помітною і тривожною тенденцією цих виборів стало зниження явки виборців. На останніх виборах явка склала 69,5%, що є найнижчим показником з часів піку явки у 1990 році, коли вона становила приголомшливі 96%. Вона знижується з 1990 року.

Основним фактором, що сприяв цьому зниженню, були постійні зміни до виборчого законодавства, які створювали плутанину й підозри серед виборців. Монголія змінювала мажоритарну, плюралістичну (мажоритарно-пропорційну) та змішану паралельну виборчу систему на восьми з дев'яти виборів.

Той факт, що ці зміни були прийняті керівними партіями в роки, що передували виборам, натякав на те, що вони були зроблені з корисливою метою, щоб збільшити свої шанси на переобрання, що підірвало довіру громадян до виборчого процесу. Яскравим прикладом цього стала нещодавно прийнята система блокового голосування на виборах 2020 року, яка допомогла МНП здобути 61 з 76 місць, хоча вона отримала менше половини голосів виборців.

Остання зміна виборчої системи відбулася в травні 2023 року, коли кількість депутатів парламенту збільшилася з 76 до 126 і була прийнята змішана виборча система для забезпечення пропорційності та представництва.

Ось відео на ютубі про нову виборчу систему.

Результати нової системи були значними. Переважна більшість МНП перетворилася на незначну більшість, яка має лише 54 відсотки місць, а чотири інші партії або зміцнили свої позиції, або забезпечили свою присутність у парламенті. Наприклад, партія “Хун” отримала вісім місць на противагу лише одному на попередніх виборах 2020 року.

Послаблення позицій МНП також було спричинене кількома великими корупційними справами, зокрема скандалами щодо експорту вугілля у 2022 році, освітнього фонду у 2023 році та закупівлі автобусів у 2024 році. Як керівна партія, МНП взяла на себе відповідальність за ці грубі порушення, що підірвало її репутацію.

Наступні чотири роки стануть перевіркою здатності Монголії долати виклики й використовувати можливості, що відкриваються завдяки більшому політичному розмаїттю і представництву. Вони також допоможуть з'ясувати, чи знайшла країна оптимальну виборчу систему, яка відповідає інтересам усієї нації, а не лише однієї партії.