Гаудський вітропарк в поселенні Гауда, що в Західній Капській провінції Південно-Африканської Республіки. Зображення з вебсайту Wikipedia за ліцензією CC BY-SA 4.0

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше]

Під час подорожей у деяких країнах Східної Африки, наприклад, у Бурунді, Уганді, Піденному Судані та в інших, часто можна натрапити на сільські школи, міські дороги, лікарні, будинки та багато інших місць без електрики. Учням доводиться переглядати навчальний матеріал при світлі ліхтарика, деякі лікарні та клініки докладають величезних зусиль для збереження чутливих до температури медикаментів, включно з вакцинами, а громадяни ведуть свої буденні справи без надійного джерела електрики.

Ця проблема — звична річ для всієї Східної Африки, де недостатнє електропостачання сповільнює розвиток, а також впливає на якість освіти й охорони здоров'я. На сьогодні в Східній Африці немає жодної країни, яка б досягла повного покриття потреб в електроенергії, й існують істотні відмінності між країнами в електрозабезпеченні. Найвищий рівень покриття потреб в електроенергії (відношення показника доступу до показника попиту) має Кенія, яка в 2018 р. сягала рівня у 75%, тоді як у Бурунді покриття потреб в електроенергії становило лише 10% у тому ж році.

Водночас Африка володіє величезними геотермальними й сонячними ресурсами, що дає їй природну перевагу для енергетичного переходу. Очікується, що за допомогою відновлюваної енергії багаті відповідними ресурсами країни, такі як Кенія й Руанда, досягнуть загального покриття потреб в електроенергії до 2030 року.

Кенія отримала найбільше вигоди від китайських проєктів з відновлюваної енергетики серед країн Східної Африки. Природозахисник і поборник зеленої енергетики, чия громада отримала вигоду від китайсько-кенійської співпраці, Стів Омонді розповів у інтерв'ю Global Voices: “Китай профінансував і збудував великі сонячні й вітрові парки по всій Кенії, допомігши розширити доступ до відновлюваної енергії, особливо у сільській місцевості”. Він додав, що на відновлювану енергетику в Кенії у 2022 році припало майже 90% виробленої електрики.

Роль Китаю в підтримці Африки на шляху до відновлюваної енергетики

За останні кілька десятиліть Китай став найбільшим інвестором в африканський ринок нової енергетики, намагаючись втілити в реальність потенціал цього континенту в “чистій” енергетиці шляхом реалізації проєктів з гідроелектричної, сонячної та вітрової генерації, вартість яких вимірюється в мільярдах доларів.

Поле сонячних панелей у Руанді. Зображення з вебсайту Flickr. Ліцензія CC-BY-SA 2.0

За даними доповіді Африканського кліматичного фонду за 2010-2020 роки, в інвестиціях Китаю у сектор відновлюваної енергетики Африки спостерігався середній щорічний темп зростання у 26%, насамперед завдяки сонячним, гідроелектричним і вітровим технологіям. Як сказано у звіті китайського уряду стосовно його ініціативи [кит.] “Один пояс, один шлях” [укр.], у 2022 р. Китай виділив 3,4 млрд дол. на додаткові прямі інвестиції в Африку. Станом на кінець 2022 року Китай заснував понад 3300 закордонних підприємств в Африці із загальною сумою прямих інвестицій у понад 40 млрд дол.

Лей Біан, член товариства політичних наук при Лондонській школі економіки та політичних наук, прокоментував службі новин телерадіокомпанії “Голос Америки”: “Інвестиції Китаю у відновлювану енергетику за кордоном спрямовані на виконання Китаєм міжнародних кліматичних зобов'язань із прискорення енергетичного переходу від викопного палива в Африці, яка є найбільшим торговельним партнером Китаю”. Водночас Китай також отримав вигоду від співпраці в плані економічного розвитку й енергетичної безпеки.

Більшість прямих іноземних інвестицій (ПІІ) Китаю в Африку проводиться через Експортно-імпортний банк Китаю (Ексімбанк Китаю, кит. 中国进出口银行, англ. The Export-Import Bank of China, CHEXIM) та Китайський банк розвитку (кит. 国家开发银行, англ. China Development Bank, CDB). Але ці інвестиції не без сумнівних моментів. Дослідження показали негативну кореляцію між прямими інвестиціями Китаю в Африку за кілька останніх десятиліть і місцевим сталим розвитком. Так відбувається головним чином тому, що китайські розширені інвестиції збільшили забруднення через такі проєкти, як будівництво доріг і видобуток природних ресурсів.

Для багатьох проєктів у рамках ініціативи “Пояс і шлях” пріоритетним став енергетичний сектор Африки. Китайське державне підприємство Цзянсійська компанія з міжнародної економічної та технічної співпраці (англ. Jiangxi International Economic and Technical Cooperation Co., Ltd., кит. 中国江西国际经济技术合作有限公司) та Орган з питань сільської енергетики Кенії (англ. Rural Energy Authority, REA) спільно збудували одну з найбільших фотоелектричних станцій у місті Гарісса в Кенії. Цей проєкт проводився за підтримки частини Фонду “Пояс і шлях”, заснованого 2018 р. в Китаї, який виділив 6 трильйонів кенійських шилінгів (KES 6 × 10¹² ≈ 1,9 × 10¹² грн) на допомогу в розширенні потужностей для будівництва інфраструктури в Африці.

China has helped to build over 80 big power facilities for Africa. Most are hydro, wind or solar power plants, like the Noor Ouarzazate Solar Complex, the world’s biggest solar power station, and the Garissa solar power plant, East Africa’s largest photovoltaic power station. https://t.co/g3Muj1knjy

— Chinese Embassy in Kenya (@ChineseEmbKenya) January 7, 2021

Китай допомагав у будівництві більше ніж 80 великих енергетичних об'єктів в Африці. Більшість із них — це гідроенергетичні, вітрові або сонячні електростанції, наприклад, Варзазатська СЕС — найбільша у світі сонячна електростанція [прим. перекл.: приблизно за 10 км від м. Варзазат у Марокко] і Гарісська сонячна електростанція — найбільша фотоелектрична станція у Східній Африці. https://t.co/g3Muj1knjy
— Посольство Китаю в Кенії (@ChineseEmbKenya) January 7, 2021
[Вбудований нижче текст:
#China [Китай] та #Africa [Африка] активно підтримують сталий розвиток. Західні ЗМІ, такі як @CNN, акцентують увагу лише на деяких проєктах вугільної енергетики за участю Китаю, але свідомо ігнорують багато побудованих Китаєм електростанцій, які працюють на чистій енергії.]

На додачу до фінансового забезпечення, останніми роками Китай надавав усе більше технічної підтримки [кит.]. Гарісська фотоелектична станція отримала фінансування через позики від Експортно-імпортного банку Китаю, тоді як китайська компанія, котра взялася за проєкт, була відповідальною за весь процес, включно з проєктуванням, постачанням обладнання, будівельними й монтажними роботами та навчанням персоналу. Електростанція має встановлені потужності у 54,66 мегават [кит.] і може задовольняти електроенергетичні потреби 70.000 домогосподарств, тобто загалом більше ніж 380.000 мешканців Кенії.

Парадокс надлишкових енергопотужностей в африканських країнах

Численні незалежні дослідження показали, що Китай стикається з надлишковими виробничими потужностями у своєму енергетичному секторі. У секторі виробляється більше товару, ніж може бути оплачено на ринку, у результаті вироблене експортується на інші ринки за нижчими цінами. Китай вклав десятки років і мільярди доларів у будівництво виробничих ліній і технології сонячної, вітрової й гідроелектричної промисловості. Африка постала як начебто ідеальний ринок для цих продуктів.

У той час коли Китай експортує свої технології зеленої енергетики по всьому світу. Попит на них стрімко зростає в Африці,  а деякі конкуренти у США та ЄС занепокоєні домінуванням Китаю в цій галузі. Міністр фінансів США Джанет Єллен зазначила, що надлишкові виробничі потужності Китаю загрожують галузям, що тільки починають розвиватися у США, і застерегла, що “наплив дешевих товарів на ринок” може підірвати конкуренцію. Тим часом, починаючи з червня 2024 року, ЄС наклав додаткові тарифи до 38% на електромобілі, які експортуються з Китаю до країн ЄС.

Китайський уряд послідовно заперечує заяви про “надлишкові виробничі потужності” [кит.] й цитує звіт Міжнародного енергетичного агентства “Глобальні перспективи розвитку електромобілів (2023)” (англ. “Global Electric Vehicle Outlook 2023″), за оцінками якого, світовий попит на автомобілі на нових джерелах енергії до 2030 року сягне 45 млн одиниць. Якщо Китай збереже темп щорічного зростання виробництва на рівні 20%, то до 2030 року виробить 34,352 млн таких автомобілів, що все ще нижче світового попиту.

Згідно з аналізом консультаційної фірми Oxford Economics існують попередні ознаки на макрорівні на підтримку нинішнього геополітичного викладу ситуації з надлишковими виробничими потужностями в Китаї. Проте немає явних ознак, що Китай шляхом нечесного ціноутворення підриває конкуренцію серед виробників на глобальному ринку.

Подібним чином і сама Африка бореться з власними проблемами надлишкових виробничих потужностей, а дослідження показують їх серйозний надлишок в Ефіопії, Гані, Кенії й Руанді. Ці країни встановили потужності, що перевищують пік попиту на 50%, але багато домогосподарств усе одно залишаються без електрики. Головні причини цього парадоксу різняться від країни до країни, але в основному випливають з надмірно оптимістичних прогнозів міністерств енергетики цих країн щодо реального попиту, а також із поганого управління в рамках енергетичної бюрократії.

Витоки іншої причини надмірних виробничих потужностей в Африці простежуються в залученні приватних інвесторів. Наприклад, Kenya Power, відкрита розподільна компанія, купує електроенергію у приватних компаній за високими цінами, котрі значно перевищують суми, за які вона сама може продавати, і призводять до високих цін на електроенергію для громадян. Ситуація загострюється значним залученням приватного сектору й підписаними договорами про купівлю-продаж електроенергії (англ. Power Purchase Agreements, PPAs) з китайськими компаніями.

Можливість для Африки

Багато африканських лідерів розглядають спекуляції щодо надлишкових енергопотужностей Китаю як можливість, що, ймовірно, спонукатиме Китай перемістити свій виробничий ланцюг постачання до Африки.

Хоча Китай і розширює інвестиції в африканські країни в рамках ініціативи “Один пояс, один шлях”, велику частину експорту з Африки до Китаю все ще складає сировина, зокрема неочищена нафта, мідь, кобальт і залізна руда. Ці продукти становили більше половини загальної вартості імпорту в 2022 р. Нині інвестиції в новий сектор виробництва енергії, насамперед в електромобільну галузь, усе ще великою мірою зосереджується у відносно багатих африканських країнах, таких як Єгипет, Марокко й Південна Африка.

Деякі африканські фінансові експерти пропонують Китаю розглянути перенесення частини ланцюга постачань цієї галузі промисловості до Африки замість того, щоб бачити в континенті лише сировинну базу.

Схоже, китайський й африканський ринки досягли рівноваги, доповнюючи один одного в симбіотичному партнерстві, проте залишаються деякі бар'єри. У той час як затоварення енергетичного ринку Африки можна вирішити зниженням вартості доступу, забезпечення прозорості й справедливості у закупівельних відношеннях між приватними компаніями й державами та уникнення шкоди для первісної екосистеми від енергетичного переходу все ще залишаються викликами.