Парадокс Гондурасу: більшість населення не вважає наркоторгівлю головною проблемою
Ілюстрація ContraCorriente із зображенням колишнього президента Хуана Орландо Ернандеса, якого судять у Нью-Йорку за торгівлю наркотиками. Використано з дозволу.
[Усі посилання в тексті – іспанською мовою, якщо не вказано інше].
Ця стаття була написана Селією Пуссе для ContraCorriente 29 травня 2024 року. Відредагована версія публікується на сайті Global Voices за угодою про медіапартнерство.
“Цікаво, що наркоторгівля не виглядає головною проблемою для країни в рік суду над Хуаном Орландо Ернандесом [укр.], і навіть тоді, коли населення ідентифікує його як наркоторговця”, – сказав священик-єзуїт Ісмаель Морено, член Групи з роздумів, досліджень і комунікації (ERIC-SJ), інтерпретуючи результати останнього опитування громадської думки в Гондурасі.
Через майже три місяці після засудження колишнього президента за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, публікація опитування проливає світло на великий парадокс у гондураському суспільстві: хоча наркоторгівля все ще сприймається як “сильна складова” в державних установах (про це заявили 48% з 1 522 опитаних), лише 1% вважає її найбільшою проблемою, з якою наразі стикається країна.
Найбільше населення продовжує турбувати безробіття, економічна криза та злочинність або відсутність безпеки, але “більше асоціюється з бандами, ніж з наркоторгівлею”, пояснює цю розбіжність Елвін Ернандес з ERIC-SJ. “Мара [англ.] і банди представляються як велика проблема, у той час як наркоторгівля не викликає такого занепокоєння, тому що вона є економічною підтримкою багатьох громад в країні”, – додав він.
Ісмаель Морено звернув увагу на низький рівень шкільної освіти, довіри до церкви та слабкі інституції в Гондурасі: “Люди стурбовані вирішенням своїх нагальних потреб, таких як працевлаштування, економічна ситуація та безпека громадян. Це їх турбує найбільше”.
Хто і як вирішує цю проблему – не головне.Чи буде це апокаліптичний євангельський пастор, чи наркоторговець, популіст чи демократичний політик – це не є головною проблемою. Це свідчить про низький рівень освіти і свідомості, який не дозволяє їм визначити, що є кращим для них як для особистостей і членів суспільства.
Однак люди, яких громадяни вважають відповідальними за існування наркоторгівлі в державі, мають і найнижчий рівень довіри. Наприклад, найчастіше згадуються депутати (17,5%), а понад 70% опитаного населення “не довіряють” або “мало довіряють” Національному конгресу. Понад 84 відсотки не довіряють політичним партіям.
Ці дані свідчать про розчарування в державних інституціях. Суд над Хуаном Орландо Ернандесом – це не просто суд над людиною, це суд над державою, у якій конгресмени, мери, бізнесмени, поліцейські та військові співпрацювали і використовували державні ресурси для збагачення за рахунок контрабанди кокаїну до Сполучених Штатів.
Громадяни також називають поліцію, військових, суддів, магістратів, бізнесменів і прокурорів серед тих, хто несе відповідальність за те, що наркоторгівля продовжує існувати в державних установах. Дві силові структури належать до інституцій, які сприймаються як найбільш вразливі для організованої злочинності, тому не дивно, що на запитання “До якої з силових структур держави ви більше довіряєте?” 33% населення відповіли “жодному”.
На противагу цьому найбільшою довірою користуються релігійні та соціальні інституції. Згідно з опитуванням перше місце посідає Євангельська церква, за нею йде Міністерство освіти, а потім Католицька церква. Державні школи пропонують щоденне шкільне харчування, а церкви часто є єдиним місцем спілкування і підтримки в громадах, покинутих державою.
У регіонах, контрольованих наркоторговцями, капо (наркобарони) також проводять соціальну роботу, щоб привернути на свій бік населення. Це може пояснити, чому, незважаючи на те, що опитування ERIC проводилося під час судового процесу над Хуаном Орландо Ернандесом у лютому-березні 2024 року, 21,4% опитаних вважають, що колишній президент не завдав жодної шкоди країні.
“Суд над Хуаном Орландо розкрив механізми державної корупції і те, як діє організована злочинність на всіх рівнях влади. Це попередження, яке, на думку людей, усе ще існує”, – сказала дослідниця ERIC-SJ Мерсі Айяла.
Відсутність роботи та можливостей є основними проблемами, що турбують населення, а також причинами, через які майже половина опитаних думали про виїзд з країни або хотіли б її покинути. 55,9% згадують про відсутність роботи для отримання доходу, а 29,6% вказують на економічну ситуацію в країні.
Такі проблеми, які не були вирішені нинішнім урядом, призводять до низького рівня задоволеності адміністрацією президента Сьомари Кастро [укр.]. Майже 46% вважають, що справи в країні йдуть гірше, і цього року цей показник був навіть нижчим, ніж минулого року. За рейтинговою шкалою від 0 до 10, уряд Кастро у 2024 році отримав 4,23 бали, на відміну від 4,46 балів у 2023 році.
Національне опитування ERIC, яке публікується вже 13-й рік поспіль й охоплює 16 з 18 провінцій Гондурасу, показує масштабні тенденції, такі як посилення євангельської церкви та втрата віри в державні інституції. На думку Ісмаеля Морено, результати свідчать про “тривожне, крихке й поляризоване суспільство”, у якому може знайтися місце для антидемократичних політичних процесів, якщо тільки вони представляють політичні пропозиції, що відповідають потребам людей.
“У такому нестабільному суспільстві, як Гондурас, можлива небезпека появи таких проповідників, як Мілей [укр.] (нинішній президент Аргентини)”, – прогнозує Морено.
