Херардо дела Пенья (праворуч) та його син Мельхор; перший тримає наказ про звільнення з в’язниці. Зображення взяте у Kapatid, використано з дозволу.

Ця стаття, написана Нуелем М. Бакаррою, вперше була опублікована на Kodao, незалежному сайті новин у Філіппінах. На Global Voices опубліковано його відредаговану версію в рамках угоди про обмін контентом.

30 червня 2024 р. найстаріший політичний в’язень Філіппін — 85-річний Херардо дела Пенья, вийшов з національної в’язниці Білібід у місті Мунтінлупа після більш як десятирічного ув’язнення.

Дела Пенья — колишній голова філії у Північному Камарінесі Samahan ng mga Ex-Detainees Laban sa Detensiyon at Aresto (SELDA), правозахисної групи, що бореться за справедливість для колишніх політичних в’язнів. 21 березня 2013 р. його арештували військовослужбовці та засудили у віці 75 років за сфабрикованим звинуваченням у вбивстві.

Мережа з захисту прав людини Karapatan підкреслила активізм Дела Пеньї під час диктатури Маркоса впродовж 1970-х та 1980-х рр:

Виходець з родини землеробів, Дела Пенья був сільським організатором у Біколі. У молоді роки, будучи активістом, він був затриманий та підданий тортурам поліцією і військовими за часів диктатури Маркоса в 1982 році. Після звільнення він очолив філію SELDA у Північному Камарінесі. Попри загрозу життю та свободі, він продовжував займатись активізмом, співпрацюючи з багатьма організаціями інших людей у цьому регіоні.

Група підтримки політичних в’язнів Kapatid наполягає на тому, що засудження Дела Пеньї за нібито вбивство свого племінника неправомірне, оскільки озброєна комуністична група Нова Народна Армія попередньо зізналась у скоєнні цього злочину.

Худий та кволий, він ніс маленький пакет зі своїми скудними речами та довідку про звільнення з в’язниці, видану Бюро виправних установ 29 червня.

У супроводі представниці Kapatid Фідес Лім, син Дела Пеньї Мельхор забрав свого батька з Білібід після 12 годин подорожі з рідної провінції.

У своїй заяві Лім сказала:

Шлях Татай [Батька] Джеррі до свободи був дуже складним через систематичні виклики та бюрократичні затримки. Маючи понад 80 років та будучи хворим, Татай Джеррі більш ніж мав право скористатися гуманітарними підставами для звільнення

Також Лім хвилює, що Комісія з питань помилування та умовно-дострокового звільнення не відразу виконала власні політичні резолюції, що передбачають помилування для в’язнів, які досягли 70-річного віку та відбули 10 років покарання.

«Справа в тому, що Татай Джеррі вже перевищив термін свого пом’якшеного покарання, відсидівши рівно 12 років та два місяці станом на 12 червня, не враховуючи нарахованої йому компенсації за сумлінну поведінку. Кожна додаткова хвилина за ґратами це жахлива несправедливість для цього невинного чоловіка», — сказала Лім.

До цього, 24 травня, Комісія ООН з прав людини нагадала уряду про його зобов’язаність впровадити Правила Нельсона Мандели — міжнародні правила поводження з ув’язненими (що передбачають помилування для хворих та старих в’язнів).

Татай Джеррі, що й так погано чув, також страждає від погіршення зору, діабету та гіпертонії. Перебуваючи у в’язниці, він також переніс інсульт.

НА  ЗОБРАЖЕННЯХ: групи з захисту прав людини та адвокати сьогодні зустрічають Херардо Дела Пенью та його сина, Мельхора Дела Пенью. Дела Пенью звільнили минулої ночі, 30 червня о 21:30, після багаторічної кампанії за його звільнення з гуманітарних міркувань.

— Bulatlat (@bulatlat)

НА  ЗОБРАЖЕННЯХ: групи з захисту прав людини та адвокати сьогодні зустрічають Херардо Дела Пенью та його сина, Мельхора Дела Пенью. Дела Пенью звільнили минулої ночі, 30 червня о 21:30, після багаторічної кампанії за його звільнення з гуманітарних міркувань. pic.twitter.com/UiKdHehSrs

— Bulatlat (@bulatlat) July 1, 2024

Недосконала судова система

Національна спілка народних адвокатів (НСНА) сказала, що арешт Дела Пеньї, його засудження та десятирічне ув’язнення були результатом недосконалої судової системи країни. Ефраїм Кортез, голова НСНА, стверджував, що під час судового процесу було виявлено обґрунтований сумнів:

Якщо якісь докази були, я не думаю, що вони були достатніми, бо цей злочин скоїли інші люди, і вони зізнались у цьому. Варто було б подивитися на це під таким кутом. Те, що хтось інший стверджує, що скоїв цей злочин, вже є обґрунтованим сумнівом.

На святковому зібранні для Дела Пеньї 1 липня, він сказав, що дуже радий повернутись додому до своєї сім’ї та знову почати працювати на їхній фермі в Північному Камарінесі.

Ay, masaya syempre. Hindi na kayang sabihin ang kasayahan ko. Ang kasayahan ko ay pantay Langit na.

Звісно, щасливий. Словами не передати моє щастя. Моє щастя захмарне.

Він додав, що не може дочекатись, коли побачить свою дружину Пілар, коли поцілує її.

Дела Пенья сказав, що він вдячний Лім та Kapatid, своїм адвокатам, SELDA, Karapatan та іншим організаціям, що добились його звільнення.

Він також сказав, що сподівається на звільнення всіх інших політичних в’язнів, особливо хворих та старих.

У свою чергу, син Дела Пеньї Мельхор сказав наступне:

Pakiramdam naming, may nadagdag sa buhay namin. Masaya kami dahil ‘yung pamilya namin ay nag-aabang doon. Hindi kami nag-i-expect na makalabas pa siya. Sabi naming, wala na. Buti na lang may tumulong sa amin.

Ми відчули, що наші життя покращились. Ми радіємо, поки наша сім’я чекає нашого приїзду. Ми не очікували, що його звільнять. Ми здались. На щастя, були ті, хто допоміг нам.

Уряд наполягав, що Дела Пенья не має вважатись політичним в’язнем. «Його засудили не за політичний злочин, спрямований проти політичного ладу, а також не за загальнокримінальні злочини, які можуть бути вчинені для досягнення політичної мети», — сказало Міністерство юстиції.

Але Kapatid швидко знайшли відповідь на це твердження:

…очевидно, що їхнє заперечення має на меті затьмарити реальність політичних в’язнів та прикрити несправедливі практики апарату безпеки, який фабрикує справи, що не підлягають розгляду, щоб стигматизувати активістів та політичні цілі як звичайних злочинців.