Головний біль. Фото Хосе Наварро через Flickr. CC BY 2.0.

Ця стаття Аміра Барлечі була спочатку опублікована на сайті Balkan Diskurs, що є проєктом Центру постконфліктних досліджень (PCRC). Відредагована версія перевидана Global Voices відповідно до угоди про обмін контентом.

Саме так почав свою історію 58-річний працівник (який побажав не називатись) з Сараєво. Він розповів “Balkan Diskurs”, як змінив роботу через професійне вигорання і був змушений звернутися за медичною допомогою.

“Я виконував багато завдань, починаючи з роботи у відділі, який спочатку був моїм головним пріоритетом у кар'єрі, до подальшої обробки замовлень, роботи на складі, понаднормових годин і так далі, і за все це я отримував однакову заробітну плату. Я зіткнувся з поганим ставленням з боку мого керівника, тому що він не розумів, що я не можу впоратися з таким обсягом роботи”, – пояснив працівник.

Він також отримав офіційне попередження за покупки в іншому торговому центрі у вільний час. Стресове середовище призвело до вигорання та відсутності мотивації до роботи.

Хронічний вплив стресу на робочому місці відомий як вигорання, і його основні характеристики включають втому, відсутність мотивації, апатію, загальну млявість, втрату інтересу і сили волі, а також соціальну замкнутість. Хоча вигорання проявляється індивідуально, його причини пов'язані з умовами робочого середовища. Експерти в Боснії і Герцеговині (БіГ) вивчають це явищем протягом останнього десятиліття.

Джана Лончаріца, психолог і психотерапевт, пояснює, що вигорання – це, як правило, виснаження, пов'язане з роботою, яке також впливає на інші аспекти життя і функціонування людини. У деяких випадках, як вона підкреслює, необхідна медична допомога.

Вигорання – це стан втоми і виснаження, що виникає внаслідок постійного стресу і перевтоми в професійній або іншій діяльності. У Боснії і Герцеговині його можна діагностувати лише в Тузлі. Фотографія Джани Лончаріци, психолога і психотерапевта, приватний архів, використано з дозволу Balkan Diskurs.

Вона пояснює, що особливо чутливими до синдрому професійного вигорання є люди, які працюють на роботах, що вимагають значних зусиль і понаднормової роботи. Крім того, важливу роль відіграють особистісні риси, оскільки деякі люди можуть бути перфекціоністами за своєю природою, а отже, мати високі очікування від себе. Лончаріца каже, що до вигорання однаково схильні ті, кому важко встановити чіткі межі і збалансувати особисті та професійні зобов'язання.

“Важливо усвідомлювати, що вигорання може статися з кожним, особливо в ситуаціях, коли ми не дбаємо про своє психічне та фізичне здоров'я”, – додає вона, підкреслюючи, що результати нейронаукових досліджень показують, що мозок людини потребує відпочинку та участі у розважальних заходах у вільний час.

Професійне вигорання у двадцять років

Коли наш 58-річний працівник у Сараєво побачив, що ситуація виходить з-під контролю, він вирішив, порадившись із сім'єю, змінити робоче середовище і звернутися за психологічною підтримкою.

“Робота з психотерапевтом допомогла мені отримати нові знання та встановити чіткі межі, коли справа доходить до виконання робочих завдань”, – сказав він.

Однак у групі ризику перебувають не лише працівники, яким за п'ятдесят. Розмірковуючи про психотерапевтичний досвід роботи з клієнтами, доктор Лончаріца каже, що сьогодні все більше людей у віці від двадцяти до тридцяти років звертаються до неї з проблемою вигорання.

“Проблема професійного вигорання відображається і на особистому житті, а іноді зачіпає і базові потреби. Найчастіше клієнти мають проблеми з безсонням, а це може негативно впливати на їхній настрій, що слід відрізняти від депресії”, – каже вона.

Вона зазначила, що іноді доводиться звертатися до психіатричної допомоги саме через це безсоння, яке стає дуже вираженим; у деяких клієнтів воно тривало місяць і довше, що, безумовно, несприятливо впливало як на їхнє особисте, так і на професійне життя.

Різниця між вигоранням і стресом, як вона пояснює, полягає в тому, що стрес є частиною повсякденного життя і не завжди є негативним явищем, а може бути використаний у корисних цілях.

“При вигоранні спостерігається відсутність мотивації, зниження енергії, а також загальна втома, яка негативно впливає на інші аспекти життя”, – додає Лончаріца.

Кілька стадій вигорання

Існує кілька стадій вигорання. Доктор Лончаріца каже, що все починається з так званої фази медового місяця, під час якої люди відчувають радість від нових завдань і викликів. Після цього настає фаза реальності, коли люди починають помічати погані умови праці та напружені міжособистісні стосунки, в тому числі погані стосунки з керівництвом, що є основним чинником, який сприяє виникненню вигорання. Фаза розчарування настає тоді, коли люди усвідомлюють, що не мають того, чого хочуть, або коли умови праці та стосунки повністю погіршуються.

Нарешті, настає фаза тривоги, під час якої симптоми проявляються в повсякденному житті, а також змінюється якість як професійного, так і особистого життя.

“Важливо, щоб ми розпізнавали свої потреби, втому, виснаження чи смуток і вміли їх вербалізувати, а якщо не можемо, то варто звертатися за професійною допомогою”, – підкреслює Лончаріца, наголошуючи, що основою зцілення є чесність щодо своїх емоцій та потреб.

Хоча 58-річний працівник з Сараєво був змушений змінити роботодавця і звернутися за допомогою, є дані, що свідчать про те, що не кожен роботодавець у Боснії становить загрозу для своїх працівників.

Численні дослідження визнали роботодавця Dm-drogerie market (dm) одним з найбажаніших роботодавців у БіГ. Інес Байріч, керівник відділу розвитку людських ресурсів dm, каже, що менеджери та керівники команд зосереджені на індивідуальному розвитку, який відповідає цілям та потребам компанії.

Інес Байріч, менеджер відділу розвитку людських ресурсів DM. Фото: приватний архів, використано з дозволу Balkan Diskurs.

Вона підкреслила, що як менеджери вони повинні будувати довіру і плекати прозорість, надійність і послідовність, оскільки це відіграє дуже важливу роль у стійкості команди до раптових змін.

“Менеджери повинні забезпечувати підтримку, розуміння та заохочення для індивідуального та командного зростання. Ми вважаємо, що це має вирішальне значення для того, щоб кожен в команді був більш незалежним і відповідальним, і все це з метою розвитку підприємницького мислення в рамках колективного духу”, – говорить Байріч.

Чотиригодинний тиждень: нова робоча модель?

Розмірковуючи над темою чотириденного робочого тижня за зразком західноєвропейських компаній, Байріч вважає, що завдяки процесам автоматизації та діджиталізації люди повинні мати більше часу на особисте життя. Вона каже:

У dm ми маємо міжнародні ініціативи, в рамках яких працюємо над новою моделлю роботи. Гібридна модель роботи або віддалена робота не завжди означає роботу з дому; вона також може охоплювати інші робочі контексти, наприклад, перебування на пляжі та встановлення власного робочого темпу, іноді працюючи по чотири години, а іноді й більше. Надзвичайно важливо довіряти нашим колегам і мати можливість покладатися на них у виконанні своєї частини роботи.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) включила синдром професійного вигорання до своєї Міжнародної класифікації хвороб, що означає, що медичні працівники можуть діагностувати його як медичний розлад. Станом на 1 січня 2022 року синдром професійного вигорання є визнаним професійним захворюванням у Боснії і Герцеговині. За словами експертів, діагностика вигорання є складною, і тут є ще багато можливостей для вдосконалення, особливо в освіті фахівців. У БіГ діагностика можлива лише в Тузлі в Клінічному відділенні професійних захворювань.