Чоловік з жіночним обличчям у селі на півночі Нігерії. Ілюстрація Minority Africa, використана з дозволу.

[Усі посилання в тексті – англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця історія була спочатку опублікована Minority Africa у співпраці з FairPlanet, а скорочена версія перевидана на Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

Після багатьох років відкритого представлення себе як жінки 32-річний Адаму прийшов до переломного моменту одруження з жінкою.

“Я вважаю, що це правильно як для чоловіка”, – говорить він про своє майбутнє весілля.

Адаму вперше почав відчувати себе жінкою ще в підлітковому віці. Його ранній досвід перевдягання в жіночий одяг розпочався в Туре, селі його бабусі в штаті Кано [укр.] на півночі Нігерії, куди його сім'я переїхала після смерті батька.

Як і в багатьох общинних домогосподарствах, будинок бабусі Адаму був переповнений родичами, більшість з яких були жінками з дітьми, яким не вистачало підтримки з боку чоловіків і батьків.

Спочатку Адаму просто спокійно спостерігав за тим, як жінки в його родині займаються традиційними жіночими справами. Коли він подорослішав, його захоплення поглибилося, перейшовши від простого спостереження до щирого задоволення, оскільки він проводив більше часу зі своїми тітками, укладаючи волосся та готуючи їжу.

Із часом він опанував ці навички і почав переймати манери поведінки своїх тіток, каже він. Навіть у соціальних колах Адаму природно тяжів до жінок. Більшість його друзів були жінками, і завдяки їхньому товариству та підтримці Адаму відчував себе досить комфортно, щоб вперше відкрито висловити себе.

“Коли моїх друзів запрошували на весілля, я йшов за ними і фарбувався як жінка”. Це привело його до першої роботи візажиста. “Деякі жінки доручали мені робити їм макіяж, одягати їх для таких подій, як весілля тощо”.

Робота на весіллях дозволила Адаму вільно виражати свою жіночність. Найчастіше після виконання своїх обов'язків візажиста він прикрашав себе коштовностями, наносив макіяж і з ентузіазмом приєднувався до святкування. Кожна подія, на якій він працював, зміцнювала його ідентичність як Ян Дауду в очах суспільства.

Ян Дауду, що в перекладі означає “сини Дауду”, – це жіночні чоловіки хауса [укр.] –  етнічної групи, що проживає на півночі Нігерії. Термін походить від назви історичної квір-спільноти, яка існувала до ісламського впливу на півночі Нігерії.

Відповідно до деяких трактувань  Ян Дауду – трансгендери, які не змінювали свою стать. Хоча ця теорія не є загальноприйнятою, очевидним є той факт, що вони демонструють жіночні манери поведінки та володіють тонким відчуттям жіночого стилю. За словами Адаму, на півночі Нігерії вважається, що їхнє почуття стилю навіть перевершує жіноче.

“Коли жінки на півночі Нігерії виходять заміж, вони запрошують або наймають Ян Дауду, щоб він допоміг їм з вбранням та макіяжем для весілля, – розповідає Адаму. – Вони вважають, що чоловіки роблять цю роботу краще, ніж жінки, тому нам добре платять за таку роботу”.

Окрім жіночих манер, Ян Дауду також відомі своїм потягом до чоловіків. Хоча Адаму рано визначив себе як Ян Дауду, він не усвідомлював, що він гей, доки не закінчив університет. “Лише після закінчення університету я повністю усвідомив, що я гей. Мені ніколи не давали титул Ян Дауду; я сам собі його присвоїв, бо зрозумів, що це те, чого я хочу у своєму житті”.

Відкривши для себе свою ідентичність, Адаму отримав підтримку й прийняття з боку рідних, частково завдяки тому, що виховувався в сім'ї з жінками, які розуміли його інтереси. Ще одним маленьким подвигом, який також сприяв прийняттю його сім'єю його сексуальної орієнтації, була фінансова безпека.

“Моя сім'я не має проблем з моєю ідентичністю, тому що я заробляю гроші й підтримую їх. Ніхто з них не кривдить мене, не ображає й не називає Ян Дауду”.

Шлях Адаму як Ян Дауду по-справжньому розкрився після того, як він виїхав зі штату Кано.
Його шлях проліг через короткі зупинки в Кадуні [укр.], Майдугурі [укр.] та Абуджі [укр.], перш ніж він врешті-решт оселився в Лагосі [укр.].

У Лагосі Адаму вперше зіткнувся з проблемами, пов'язаними з його ідентичністю.

“Коли я жив у Кано, Абуджі, Кадуні та Майдугурі, у мене ніколи не виникало жодних труднощів. Тут, у Лагосі, люди дивляться на мене зверхньо через те, що я роблю (презентую жіноче начало), але я не звертаю на це уваги. Я продовжую робити свою справу і заробляти гроші”.

Незважаючи на те, що на півночі Нігерії діють закони шаріату [укр.], за якими чоловіки, які одягаються як жінки, можуть бути ув'язнені на рік, Адаму додає, що на те, наскільки добре його приймали, вплинуло, що він був знайомий з людьми і мав особисті стосунки з ними в дитинстві.

“Тільки в Лагосі я тримаю свій спосіб життя в таємниці від інших. Люди на півночі ставляться до мене по-іншому, тому що я виріс з ними і знаю їх все своє життя, – каже він. – Я щойно приїхав до Лагосу, і люди тут мене не дуже добре знають”.

На відміну від поширеної ворожості до квір-людей у більшій частині Нігерії, реакція громади Адаму на весіллях була очевидною, оскільки не було ніякої відкритої негативної реакції на його самовираження.

“Бути геєм не засуджується в Кано; усі знають або з часом дізнаються про це, і це не є проблемою”.

Таке сприйняття поширюється не лише на його найближче оточення, але й на північан, з якими він зустрічався в релігійному середовищі.

Хоча загальне ставлення до Ян Дауду на півночі може зовні здаватися сприйнятливим, при уважному розгляді виявляється, що ставлення хауса до Ян Дауду має певні особливості. Переважає думка, що сексуальність розглядається більше як акт, ніж як визначальна характеристика ідентичності людини.

Ця перспектива впливає на те, як визначаються стосунки з чоловіками. Коли Адаму говорить про своїх партнерів, його тон свідчить про помітну дистанцію. Він утримується від відкритого вираження любові або обговорення того, чи сумує він за ними, що свідчить про складну взаємодію між суспільними очікуваннями, особистою ідентичністю та відносинами всередині спільноти хауса.

Після десяти років життя в Лагосі прийняття ідентичності Адаму набуло дивного повороту.

“Моя мати сказала, що я повинен одружитися з жінкою, – каже він. – Мене не змушують одружуватися, і я не роблю це через матір. Я вважаю, що це правильно як для чоловіка, а в ісламській релігії чоловік повинен одружуватися. Мої батьки не змушують мене; я хочу зробити це, щоб вчинити як нормальний чоловік”.

Для Ян Дауду одруження з жінками –  поширена практика. Таке явище не є поодиноким, а скоріше символізує проблемну шлюбну культуру, у рамках якої Ян Дауду одружуються з жінками, щоб відповідати суспільним очікуванням.

Для деяких Ян Дауду шлюб не змінює їхньої ідентичності.
Жінки, з якими вони одружуються, часто знають про спосіб життя свого партнера.

Адаму пояснює: “Жінка, з якою я збираюся одружитися, уже знає про мій спосіб життя, тож це не секрет”.