Зображення створено за допомогою Canva Pro.

Китай контролює понад 75% видобутку золота в Таджикистані, і протягом останніх 30 років він залишається найбільшим іноземним інвестором в їхню економіку, яка знаходиться у кризовому стані.

Наразі в країні відомо 40 родовищ золота, що у сумі ставновлять приблизно 500 тонн ресурсів. Значна їхня частина залишається нерозвіданою.

Протягом трьох десятиліть з моменту здобуття незалежності в 1991 році уряд Таджикистану приділяв значну увагу збільшенню видобутку корисних копалин. Це пов'язано з тим, що 93% території країни складають гірські райони, які містять понад 50 видів корисних копалин, включаючи срібло, золото, цинк і молібден.

Памірські гори в Таджикистані, на шляху до перевалу Харгуш в Таджикистані. Зображення з Flickr License CC BY 2.0

Однак, будучи найбіднішою країною в Центральній Азії з точки зору ВВП на душу населення, Таджикистан загалом не має фінансових ресурсів для розробки нових шахт або збільшення видобутку з наявних. Тому інтерес Китаю до видобутку золота був дуже корисним для Таджикистану. Але надходження китайського капіталу –  палиця з двома кінцями, адже постали питання щодо екологічних ризиків і збитків, а також трудових прав.

Екологічні питання

Незважаючи на те, що в деяких країнах докладаються зусилля для зменшення впливу видобутку золота на навколишнє середовище, в більшості правових систем ця галузь залишається однією з найтоксичніших у світі. Видобуток золота часто призводить до вирубки лісів, ерозії ґрунтів і забруднення джерел води небезпечними хімічними речовинами, такими як ціанід і ртуть, які використовуються в процесі видобутку. Такий вплив на довкілля не лише загрожує місцевому біорізноманіттю, а й ставить під загрозу здоров'я та засоби  існування громад, що залежать від цих екосистем.

За майже 20 років Таджикистан збільшив видобуток золота більш ніж у десять разів – з 1 тонни в 1995 році до майже 12 тонн у 2022 році, причому головну роль у цьому відіграли китайські компанії та спільні підприємства.

Загалом, Китай є основним джерелом прямих іноземних інвестицій для Таджикистану. У 2021 році підприємства з Китаю інвестували в Таджикистан понад 211 мільйонів доларів США, що становить 62 відсотки від загального обсягу іноземних інвестицій за рік. Ці інвестиції переважно були спрямовані на видобуток і переробку свинцевих, цинкових і олов'яних руд, а також видобуток дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів і металів.

«Зарафшон», провідний виробник золота в Таджикистані, на частку якого припадає 70% таджицького видобутку золота, є співвласником Zijin Mining Group, головного виробника золота в Китаї. Однак важко назвати «Зарафшон» рівноправним партнерством між двома сторонами, оскільки таджицькій державі належить 25 відсотків, а Zijin Mining володіє контрольним пакетом у 75 відсотків акцій підприємства.

Родовище золота, яке  розробляється спільним підприємством, розташоване за 300 метрів від села Хумгарон на півночі Таджикистану. Це гірська місцевість, де тваринництво традиційно є основним джерелом доходу. Місцеві жителі пам'ятають, що 25 років тому їхнє село було красивим і незайманим, зі свіжим повітрям і чистою водою. Коли компанія «Зарафшон» розпочала свою діяльність у 1997 році, спочатку мало що змінилося, але з розширенням гірничодобувної діяльності з роками все більше і більше землі забирали для видобутку і виробництва золота, залишаючи місцевим жителям мало пасовищ для випасу худоби. Фіруза Каххгорова, мешканка села Хумгарон, розповідає: «Вони забрали наші землі, на яких ми випасали худобу, і тепер у нас немає місця для цього».

У 2023 році компанія “Зарафшон” запустила металургійний завод з комплексного видобутку золота і міді в Пенджикенті, на півночі Таджикистану. Потужності заводу дозволяють переробляти 165 тисяч тонн золото-мідного концентрату на рік. Хоча цей проект, ймовірно, приносить прибутки акціонерам компанії (в тому числі таджицькій державі) і створює робочі місця для деяких людей, він має очевидні негативні наслідки для місцевого населення. Один місцевий журналіст, який відвідав цей район і поспілкувався з Global Voices на умовах анонімності, повідомляє, що «дим, який виходить з цієї фабрики, настільки сильний, що листя на деревах стає сірим від пилу. Зрештою, це створює проблеми зі здоров'ям для місцевих жителів, і люди скаржаться на проблеми з диханням». За словами цього журналіста, протягом останніх десяти років місцеві жителі благали місцеву владу переселити їх подалі від золотодобувних підприємств. Незважаючи на численні запевнення, що це станеться, нічого не було зроблено, і «перспектива переселення майже відсутня».

Екскаватор та УАЗ-469 в Таджикистані. З Вікіпедії Creative Commons ліцензія CC BY-SA 2.0

Місцеві жителі також дуже стурбовані забрудненням води. У відео, опублікованому Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL) російською мовою, один з місцевих жителів розповідає, що «вони [Зарафшон] використовують ціанід для розробки і видобутку золота. Це завдає великої шкоди людям. Було досить погано, коли перша фабрика була побудована в нижній течії села, а тепер вони будують нову фабрику у верхній течії біля витоку нашого струмка. Наша вода і так непридатна для пиття, а якщо вони почнуть працювати біля витоку струмка, то вона стане ще більш токсичною».

Ще одне спільне підприємство під назвою «Таджицько-китайська гірничодобувна компанія» займається видобутком золота та інших корисних копалин у селі Зарнісор на півночі Таджикистану. Ліцензія на ці шахти була видана в 2006 році, а перше золото було видобуто в 2016 році. За словами журналіста, який відвідав цей район і вирішив не називатись з міркувань безпеки , місцеві жителі також мають проблеми з доступом до води. Оскільки це гірська місцевість, люди залежать від води з гірських потоків, але в останні роки, коли «Таджицько-китайська гірничодобувна компанія» розширила свою діяльність, наявна вода була перенаправлена на задоволення потреб гірничодобувної діяльності, в результаті чого жителі села мають або 30 хвилин води на день, або взагалі не мають.

Трудові та соціальні проблеми

Умови праці, пов'язані з китайськими інвестиціями в гірничодобувну промисловість, викликали значні суперечки в Таджикистані. Часто надходять скарги на погані умови праці, низьку заробітну плату та наймання китайських робітників замість місцевої робочої сили. У 2021 році таджицькі працівники золотодобувної шахти «Верхній Кумарг», що належить китайській TBEA, розпочали страйк через погану їжу в їдальні. Ця шахта розташована високо в горах, і робітники, які говорили на умовах анонімності, скаржилися, що їжа, яку їм надавали, була, за їхніми словами, «не поживною і неякісною».

Більше того, заробітна плата китайських та таджицьких праівцників значно відрізняється. За словами місцевого журналіста, який поспілкувався з Global Voices на умовах анонімності, середня заробітна плата таджицьких робітників становить 300-400 доларів США на місяць, тоді як китайські робітники отримують 5 000 доларів США, а також інші пільги. Таджики, які працюють на шахті «Зарнісор», є місцевими жителями, і це єдина доступна для них робота в цьому районі.

У 2018 році китайська компанія TBEA отримала ліцензію на розробку великого таджицького родовища Верхній Кумарг, яке, за оцінками місцевих геологів, містить 30 тонн золота. Натомість Китай погодився побудувати електростанцію «Душанбе-2». Будівництво цієї електростанції на 95% профінансував китайський Ексімбанк. Умови угоди між ними передбачали, що TBEA може видобувати золото до тих пір, поки Таджикистан повністю не виплатить кредит. Цей проект позитивно оцінили китайські державні ЗМІ «Народна газета» як такий, що сприяє розвитку місцевої економіки. Однак немає жодної інформації про те, коли і як буде здійснена ця виплата.

Чому Китай інвестує в Таджикистан?

Китай є провідним світовим виробником золота, на його частку припадає 11 відсотків світового видобутку золота, тож навіщо Китаю інвестувати в Таджикистан? Одна з причин полягає в тому, що Китай не володіє великими запасами золота. Його внутрішній видобуток золота знижується вже багато років. Золотодобувна промисловість країни значною мірою залежить від імпортної сировини.

Відсутність суворих екологічних норм і контролю за їх дотриманням у Таджикистані дозволяє китайським гірничодобувним компаніям працювати з мінімальною підзвітністю, збільшуючи шкоду для довкілля.

Китайські інвестиції в золотодобувну галузь Таджикистану приносять вкрай необхідний капітал і можливості для розвитку, але вони також створюють численні проблеми. Погіршення стану довкілля, економічна залежність, трудові конфлікти та геополітичні наслідки – це критичні питання, які необхідно вирішити, щоб ці інвестиції приносили користь Таджикистану на стійкій і справедливій основі.

Хоча деякі громадяни Таджикистану вимагають від уряду запровадити надійну нормативно-правову базу та вести прозорі, рівноправні переговори з китайськими інвесторами, враховуючи досвід таджицького уряду у вирішенні подібних питань, малоймовірно, що ці заходи будуть реалізовані найближчим часом. Наразі уряд Таджикистану більше зосереджений на розширенні видобутку золота і залученні інвестицій, ніж на погіршенні стану довкілля в золотодобувних регіонах.