Кенійська жінка стоїть у сюрреалістичному підводному пейзажі в оточенні риб. Ілюстрація Minority Africa, використана з дозволу автора.

Ця історія була написана Джексоном Окатою і вперше опублікована Minority Africa 18 липня 2024 року. Скорочена версія публікується нижче в рамках угоди про обмін контентом.

Емельда торгує рибою на пляжі Дунга, що на озері Вікторія, в місті Кісуму, яке знаходиться за 165 миль на захід від столиці Кенії Найробі, протягом останніх 27 років. Мати п'ятьох дітей каже, що її покійний брат, рибалка, познайомив її з цим бізнесом.

“Після закінчення середньої школи я не мала змоги вступити до коледжу; це призвело до того, що єдиним виходом для мене став ранній шлюб. За підтримки брата я почала торгувати рибою, щоб допомогти чоловікові, який був дрібним фермером”, – розповідає Емельда в інтерв'ю Minority Africa.

Емельда почала купувати рибу в рибалок і перепродавати її за вищою ціною. Хоч їй і вдавалося заробляти гроші, вона швидко зрозуміла, що рибні запаси для жінок-риботорговців, які покладаються на рибалок і власників човнів, ніколи не були гарантованими. Ця невизначеність спонукала її зайнятися вирощуванням риби в садках.

“Це виживання для найсильніших і найсміливіших. Ти можеш мати гроші і повернутися додому без риби. Для людей зі слабкими нервами це нелегко”, – розповідає Емельда.

Протягом десятиліть жінки, що торгували рибою вздовж озера Вікторія, ставали жертвами поширеної культури “секс в обмін рибу”, або jaboya на мові дхолуо, яку поширюють рибалки та власники човнів, що експлуатують зневірених жінок, які чекають на рибу. Зараз у якості альтернативи багато з цих жінок почали  розводити рибу в садках.

Зменшення рибних запасів

Крістофер Аура, директор з досліджень прісних вод Кенійського науково-дослідного інституту морського та рибного господарства (KMFRI), визнає спад обсягів вилову риби в озері Вікторія з 200 000 тонн у 2012 році до 98 000 тонн у 2023 році. За оцінками, 47 000 рибалок експлуатують близько 15 000 човнів на озері.

“Зовсім нещодавно стан озера почав погіршуватись через кілька факторів, серед яких зміна клімату, надмірний вилов риби та забруднення навколишнього середовища. Запаси дикої риби стрімко зменшуються”, – каже Аура.

Для багатьох жінок, таких як Емельда, надання сексуальних послуг в обмін на рибу стало звичайним явищем в рибальському середовищі. Емельда вважає, що секс з рибалкою або власником човна гарантує регулярне отримання достатньої кількості риби за досить низькими цінами.

“Це пастка, з якої важко вирватися, якщо хочеш залишитися в цьому бізнесі, і стає ще гірше, коли рибалки повертаються з невеликим уловом. Багато жінок роблять це добровільно, бо не мають іншого вибору”, – каже Емельда.

Емельда каже, що була в безпеці, коли поруч був її брат, бо він захищав її від сексуальних домагань, але все змінилося після його смерті у 2004 році. Вона почала практикувати jaboya, щоб убезпечити свій бізнес.

Дороті, 32-річна мати двох дітей, розповідає, що після смерті чоловіка у 2017 році вона була змушена продавати сексуальні послуги в обмін на рибу.

“Я вийшла заміж за рибалку юною 16-річною дівчиною, а через дев'ять років мій чоловік помер, залишивши мене з двома маленькими дітьми, і так я стала жертвою культури “секс за рибу”, – розповідає вона.

Дороті додає, що культура jaboya має як соціальний, так і фізичний вплив на багато рибальських родин навколо озера Вікторія.

“Я стала жертвою ВІЛ через секс в обмін на рибу, і я бачила багато сімей, які розпалися після того, як чоловіки дізналися, що їхні дружини займаються цим”, – каже Дороті.

Протистояння гріху

У 2013 році KMFRI запровадив практику розведення риби в садках, щоб пом'якшити проблему зменшення рибних запасів в озері Вікторія. Цей метод дозволяє окремим особам і групам розводити рибу в підвісних сітчастих вольєрах на окремих ділянках озера. Це рішення виявилося срібною кулею для багатьох жінок, які протягом тривалого часу страждали від рук деспотичних рибалок-експлуататорів.

Дороті є членом групи жінок-риботорговців Дунги, яка володіє трьома садками в озері. Об'єднавши ресурси, група з 50 жінок встановила свій перший садок у 2020 році, і це вплинуло на їхні доходи.

Флоренс Валумо, голова групи жінок-риботорговців Дунги, каже, що їхня перша клітка розміром 5 на 5 м (16,4 на 16,4 футів) могла вмістити 6 000 мальків тилапії – достатньо, щоб задовольнити попит членів її групи після вилову риби.

“Наша перша рибна клітка дала нам повноваження, яких ми вкрай потребували як жінки, що торгують рибою. Вона перетворила нас із вразливих сексуальних об'єктів на справжніх бізнес-леді”, – каже Валумо.

На кошти, отримані від продажу першого вольєра, група встановила два великих вольєри, кожен з яких може вмістити 10 000 мальків тилапії.

“Ми більше не покладаємося на посередників і не мусимо віддавати своє тіло чоловікам в обмін на рибу. Риболовля в садках перетворила нас на постачальників”, – каже Топістер Авіті, член групи.

Завдяки інноваційній практиці риболовлі в садках жінки захищають себе від сексуальних домагань і відіграють провідну роль у відновленні рибних запасів в озері.

Самодостатність і розширення можливостей

Сьюзан Авіті очолює групу жінок-риботорговців пляжу Кагвар в окрузі Сіая. Вона розповідає Minority Africa: “Спочатку вважалося, що рибальство – це прерогатива чоловіків, і жінки, які торгують рибою, повинні були залежати від чоловіків-рибалок, але рибальство в садках розвіяло це уявлення і дало нам свободу”.

Вона продовжила: “Ми не лише протистоїмо сексуальній торгівлі рибою, але й відвойовуємо своє місце в цій галузі. Жінки, які торгують рибою, тепер почуваються в безпеці та захищені від сексуальної експлуатації”.

Евелін Акелло, член жіночої групи Kowil Women's Group, яка наважилася зайнятися вирощуванням риби в клітках у 2018 році, каже, що ця технологія також дає жінкам фінансову незалежність, що, за її словами, допомагає їм захиститися від сексуальних домагань.

“Поки ми говоримо, деякі з власників човнів і рибалок, які раніше експлуатували нас сексуально, перетворилися на наших працівників, – розповідає Акелло. “Ми найняли їх доглядати за нашими вольєрами і виловлювати рибу, що принесло нам повагу і пошану як риботорговцям”.

Тонні, 50-річний рибалка, який працює в Kowil Women's Group, зізнався, що був причетний до цього гріха протягом багатьох років, але приєднався до хрестового походу, щоб покінчити з цією культурою, після того, як заразився ВІЛ-інфекцією.

“Ця культура майже зруйнувала моє життя, але Бог дав мені другий шанс стати частиною вирішення проблеми. Ті самі жінки, якими я скористався, тепер є моїми начальниками”.

Вартість розведення риби в садках

Вирощування в садках дозволяє штучно годувати рибу, що сприяє швидшому дозріванню. Збір врожаю здійснюється через вісім-дев'ять місяців; установка одного садку коштує від 1,500 до 2,000 доларів США.

Окрім збору ресурсів, кенійський уряд через Міністерство рибальства та блакитної економіки надає фінансову допомогу жіночим групам для покриття витрат на встановлення кліток, а KMFRI надає технічну підтримку.

Жінки навчилися виробляти корми для риб з місцевої сировини, наприклад, личинок мух Hermetia illucens (також львинка чорна або чорний солдат), щоб зменшити виробничі витрати.

Майкл Омонді, відповідальний за аквакультуру в уряді округу Хомабай, каже, що у 2023 році жінки в окрузі зібрали приблизно 28,8 тонни риби завдяки вирощуванню в садках.

За даними Аура, станом на 2023 рік на кенійському березі озера Вікторія налічувалося близько 6 000 кліток, розташованих на 31 ділянці, причому 30 відсотків кліток належали жіночим групам.

Аура з KMFRI стверджує, що води кенійського озера Вікторія можуть вмістити до 25 427 садків, в яких щорічно вирощується 20 000 тонн тилапії.

Емельда робить висновок, що рибальство в садках створило рівні умови для жінок-рибалок та гендерно-сприятливе середовище для торгівлі рибою.

“Майбутнє виглядає яскравим і багатообіцяючим, і я радію з того, що молоді жінки, які долучаються до торгівлі рибою сьогодні і в майбутньому, знайдуть безпечний простір для своєї діяльності”, – каже вона.