Чеченські біженці чекають на контрольно-пропускному пункті на кордоні між Хорватією та Боснією і Герцеговиною. Скриншот з відео “Бегущие от мобилизации чеченцы не могут попасть в Евросоюз | НОВОСТИ” з YouTube-каналу Кавказ.Реалии Добросовісне використання.

Згідно з даними УВКБ ООН за 2016 рік, більшість з 98 000 росіян, які попросили політичного притулку в Європі того року через переслідування на батьківщині, були вихідцями з Чеченської Республіки (Чечні). Цей регіон, розташований на Північному Кавказі, відомий як найбільш закритий і тоталітарний регіон Росії. Також повідомлялося, що чеченська діаспора в Європі, яка майже повністю складається з біженців від двох російсько-чеченських воєн, налічує близько 150 000 осіб.

Дослідники вважають, що ці цифри могли значно зрости з початком війни в Україні. Вони вказують на те, що російська влада відправляє на війну молодих людей з віддалених регіонів Росії, населених національними меншинами, в тому числі чеченцями. Це змушує їх залишати свої домівки і шукати притулку за кордоном. Проте чеченці є і на протилежній стороні; багато етнічних чеченців воюють у складі Збройних сил України в різних батальйонах.

Чечня, як і весь Північний Кавказ, стала частиною Російської імперії відносно недавно. Столітня Кавказька війна, найдовша в історії Російської імперії, закінчилася лише в 1864 році. Війни за незалежність на Кавказі також спалахували в 1990-х роках.

У грудні 1994 року розпочалася Перша російсько-чеченська війна, в якій російська армія спробувала вторгнутися до Ічкерії, самопроголошеної незалежної чеченської держави, що виникла після розпаду Радянського Союзу. Ічкерія відстояла свою незалежність у 1996 році, але була знову захоплена російською армією у 1999 році. Друга російсько-чеченська війна була риторично виправдана Кремлем як частина глобальної “війни з тероризмом“.

Регіон на довгі роки став зоною “контртерористичної операції”, а на чолі Чечні поставили Рамзана Кадирова, одного з найексцентричніших і найжорстокіших російських губернаторів. Він встановив у республіці пропутінську диктатуру, в якій катування “незручних” владі людей стали де-факто легальною практикою.

Global Voices поспілкувались через WhatsApp з Бакі (ім'я змінено з міркувань безпеки), чеченським біженцем в Європі. Бакі – один з тисяч молодих чеченців, які вирішили не їхати в Україну на боці армії агресора в якості гарматного м'яса, а втекли до Європи. Інтерв'ю було відредаговано для більшої ясності та стислості.

Global Voices (GV): Чому ви вирішили покинути Чечню?

Бакъи: После начала вторжения я остался дома, так как бежать не было возможности, но и идти воевать за страну, которая оккупировала мою родину, для того, чтобы оккупировать чужую, тоже не хотелось, поэтому на улицу выходил только по особой необходимости. Людей останавливали на дорогах и похищали для отправки на фронт. 

Однажды мне позвонил участковый и предупредил, что через два дня он приедет с сотрудниками военкомата вручить повестку, и если меня не будет дома, то вместо меня заберут несколько мужчин постарше из моей семьи. Близких родственников из мужчин в моей семье не было, так что я взял свою мать и на следующий день мы покинули страну. 

Baki: Після початку вторгнення я залишився в Чечні, оскільки тікати було нікуди. Я також не хотів воювати за країну, яка окупувала мою батьківщину, для того, щоб окупувати чужу. Я виходив на вулицю тільки в разі потреби. Людей зупиняли на дорогах і викрадали, щоб відправити на фронт.

Одного дня мені зателефонував місцевий поліцейський і попередив, що через два дні прийде до нас додому з військкоматом, щоб вручити повістку. Якщо мене не буде вдома, замість мене заберуть кількох старших чоловіків з моєї родини. У мене немає близьких родичів-чоловіків, тому я взяв маму, і наступного дня ми виїхали з країни.

GV: До яких країн тікають біженці з Чечні? Який шлях обрали ви і чому?

Бакъи: Мы решили уехать как можно дальше от России, так как находиться в странах поближе небезопасно, ведь нас всегда могут депортировать по первому запросу, да и легализоваться в таких странах как Турция или невозможно, или требует больших затрат. Мы решили уехать, как и все, в Европу.

Следуя советам друзей, мы купили билеты в Сараево, а оттуда мы направились в городок на границе с Хорватией. Добравшись до КПП на границе мы запросили убежище у хорватской стороны. С нами было много других чеченцев, около 20 человек – кто приехал с семьями, кто сам по себе. Там мы узнали, что периодически десятки чеченцев приезжают к хорватским КПП и просят  предоставить защиту, так как дома их ждут смерть либо на фронте, либо в пыточных Чечни за отказ воевать. 

Некоторые люди остаются в Хорватии, некоторые, такие как мы, уезжают дальше в Европу и запрашивают защиту уже у другой страны. Это делают по причине того, что Хорватия выдает чеченцев обратно России или отказывает нашим землякам – таких случаев много.

Baki: Ми вирішили виїхати якомога далі від Росії, оскільки залишатися в країнах, близьких до Росії, небезпечно. Нас завжди можуть депортувати на першу вимогу російської влади. Жити легально в таких країнах, як Туреччина, або неможливо, або дуже дорого. Ми вирішили поїхати до Європи, як і всі інші.

За порадою друзів ми купили квитки до Сараєво [в Боснії і Герцеговині], а звідти попрямували до містечка на кордоні з Хорватією. Діставшись прикордонного пункту пропуску, ми попросили притулку у хорватської сторони. З нами було багато інших чеченців, близько 20 осіб. Там ми дізналися, що періодично десятки чеченців приходять на хорватські контрольно-пропускні пункти і просять притулку. Вдома їх чекає смерть або на фронті, або в катівнях Чечні за відмову воювати.

Хтось залишається в Хорватії, а хтось, як ми, їде далі в Європу і просить притулку в іншій країні. Вони роблять це тому, що Хорватія висилає чеченців назад до Росії або відмовляє нашим співвітчизникам – таких випадків багато.

GV: З якими труднощами стикаються біженці з Чечні в дорозі та в таборах для біженців?

Бакъи: Проблема в том, что если ты едешь в другую страну и запрашиваешь защиту после того, как уже запросил её в одной, ты попадаешь под Дублинский процесс, где страна, в которой ты запросил международную защиту в первый раз, обязуется рассматривать твое прошение и запрашивает тебя из страны, где ты это сделал во второй раз. 

Во время дублинского процесса ты можешь находиться на территории страны, где повторно запросил убежище, но в любой момент тебя могут депортировать, поэтому люди скрываются и заново запрашивают убежище после окончания процесса (через 6 месяцев).

Жить в лагере для беженцев трудно, условия меняются от страны к городу. Сейчас я нахожусь в лагере для тех, кто ждет депортации по Дублинскому процессу. Каждый день сопровождается тревогой, что завтра утром за нами приедут полицейские и депортируют в Хорватию, но, если повезёт и в течении 6 месяцев нас не тронут, мы сможем перепродать прошение.

Если бы всё было проще, я бы давно начал новую жизнь и без проблем интегрировался в местное общество, поступил бы в университет, официально работал, заводил новые знакомства, стал бы примерным налогоплательщиком.

Baki: Якщо ви їдете в іншу країну і просите захисту після того, як вже попросили його в іншій країні, ви підпадаєте під дію Дублінського процесу. Це означає, що країна, в якій ти попросив притулку в перший раз, зобов'язана розглянути твою заяву і може повернути тебе з країни, в якій ти зробив це вдруге.

Під час Дублінської процедури ви можете знову перебувати на території країни, де ви попросили притулку, але вас можуть депортувати в будь-який момент, тому люди зазвичай переховуються і знову просять притулку після закінчення процесу, який триває шість місяців.

Жити в таборі для біженців важко, умови відрізняються в різних країнах. Зараз я перебуваю в таборі для тих, хто чекає на депортацію в рамках Дублінської процедури. Кожен день супроводжується тривогою, що завтра прийде поліція і депортує нас до Хорватії. Якщо пощастить і нас не чіпатимуть півроку, ми зможемо повторно подати прохання про притулок.

Якби все було простіше, я б почав нове життя та інтегрувався в місцеве суспільство, вступив до університету, знайшов роботу, завів нові знайомства та став би зразковим платником податків.

GV: Скільки людей вже виїхало з Чечні і чи збільшується потік біженців? Який приблизний вік середньостатистичного біженця?

Бакъи: Точно сказать не могу, но думаю с начала войны в Украине в Европу мигрировало не меньше 10 тысяч чеченцев, а скорее всего намного больше.

В основном бегут ребята призывного возраста – либо сами, либо с семьями. Мои данные из СМИ, но также ходят слухи в группах в WhatsApp. Конечно, не всех депортируют из Хорватии, некоторым дают временные документы, кому дают убежище по их делу, но люди, чтобы не рисковать, часто уезжают.

Baki: Я не можу сказати точно, але думаю, що з початку війни щонайменше 10 000 чеченців мігрували до Європи, а швидше за все, набагато більше.

Переважно тікають молоді люди призовного віку – самі або з сім'ями. Я спираюся на дані зі ЗМІ, але також ходять чутки в групах WhatsApp. Звичайно, не всіх депортують з Хорватії, комусь дають тимчасові документи, а комусь – притулок, але часто люди їдуть, щоб не ризикувати.

GV: Біженці з Чечні планують залишитися в Європі чи повернутися додому, коли закінчиться війна та відбудуться інші політичні зміни?

Бакъи: Каждый чеченец грезит о том что бы вернуться домой, я в том числе. Окончание войны не означает конец репрессий в Чечне. Война была только катализатором новой массовой миграции. 

Знаю точно одно: если произойдут какие-либо политические изменения с намеком на то, что Чечня станет свободной от России, то люди так же массово начнут возвращаться, и я в том числе, даже если в руки придётся, не дай Бог, брать оружие.

Европейские власти должны понимать что в Чечне массовые репрессии, а людей оттуда отправляют на войну в качестве «пушечного мяса», люди действительно нуждаются в защите. В 90-ые нас оставили на съедение России, да и сейчас никому до нас нет дела. Каждый день живя в российской версии Чечни ты будто бы играешь в азартную игру, и ставка – это твоя жизнь.

Baki: Кожен чеченець мріє повернутися додому, в тому числі і я. Закінчення війни не означає припинення репресій у Чечні. Війна стала лише каталізатором нової масової міграції.

Я точно знаю одне: якщо відбудуться якісь політичні зміни з натяком на те, що Чечня стане вільною від Росії, то люди почнуть масово повертатися, в тому числі і я, навіть якщо, не дай Боже, мені доведеться взяти в руки зброю.

Європейська влада повинна зрозуміти, що в Чечні відбуваються масові репресії, а людей звідти відправляють на війну як гарматне м'ясо, що люди дійсно потребують захисту. У 1990-х роках нас кинули на поталу Росії, а тепер нікому немає до нас діла. Кожен день, проведений у Чечні, схожий на азартну гру, і на кону стоїть твоє життя.