616-кіловатні сонячні панелі на будівлі компанії Mahmood Textile Mill, Музаффаргарх. Фото з відео на каналі DSG Energy. За принципом Fair Use.

Всього лише кілька років тому Хасілвала, сільська місцевість у провінції Пенджаб, була ще занедбаною територією. Завдяки наявності інноваційної сонячної технології місцева громада змогла інвестувати у зрошування та сільське господарство, що в результаті надало абсолютне нове життя сухому ґрунту.  Тепер через цю ж саму інновацію людям загрожує вимушене переселення, адже уряд Пакистану планує придбати більше, ніж 2,500 акрів (10 км²) землі задля будівництва сонячної електростанції — прогресивна, на перший погляд, ідея, яка насправді грозить витіснити цілі сім'ї, котрі власними зусиллями перетворили тодішній неродючий ґрунт у квітучі поля.

В інтерв'ю з Global Voices місцевий голова Муззафар Кхан Магсі стверджує: «Влада не забезпечила нічого — ні доріг, ні електрики, ні води. А тепер, коли ми вже облаштували тут наше життя, вони хочуть все відібрати». Також він додав, що близько три сотні родин, які поколіннями проживали на цій місцевості, стикнулись з безробіттям та безпритульністю. Їхній захист як громадян у новому проєкті навіть не врахували.

80-річний Махін Бібі, житель Чах Хасілвала, що у провінції Музаффаргарх, Пенджаб, ділиться своїми хвилюваннями і нарікає: «Вони відбирають землі наших пращурів та основне джерело існування мешканців. Нам нема куди подітись. Я вірю, що Божа справедливість переможе».

Що таке Solar PV Park у Музаффаргарху?

Solar PV Park у місті Музаффаргарх — це сонячний фотоелектричний проєкт на виробництво 600 МВт енергії, реалізація якого запланована у провінції Пенджаб, Пакистан. Згідно з даними від GlobalData, де зберігається інформація про понад 170,000 електростанцій зі всього світу, на даний момент цей проєкт знаходиться на стадії отримання дозволу. Втілення плану проходитиме в один етап: очікується, що будівництво розпочнеться у 2025 році, а комерційна діяльність — у 2026. На даний момент самим задумом керує Рада з розвитку альтернативної енергетики Пакистану, котра займається його подальшим розвитком. Solar PV Park у Музаффаргарху — наземна сонячна електростанція із запланованою площею у понад 2,400 акрів (9,6 км²).

У вересні 2022 року уряд прем'єр-міністра Шахбаз Шаріфи ухвалив програму для виробництва 2000 МВт електрики за допомогою сонячної енергії. Проєкт та рішення влади передбачали встановлення 600-мегаватної сонячної електростанції близько 35 км на південь від Музаффаргарху у Пенджабі, найбільшій провінції країни.

Огляд і купівлю земельної ділянки доручили національній компанії передачі та відправки енергії (NTDC). Уряд посилався на закон 1894 року про привласнення землі, відповідно до якого держава має право придбати приватну територію для громадського призначення. Районна адміністрація міста Музаффаргарх відповідала за інспекцію ділянки та вирахування її вартості.

Під час реалізації проєкту підряднику потрібно було тимчасово орендувати землю, щоб побудувати офіси, житлові квартали для виконавців і робітників, майстерні, парковку та інше. Тож з цією метою почались перемовини зі землевласниками у формі домовленостей про оренду під керівництвом і за згодою відділу управління проєктами з вторинної медичної допомоги (PMU).

Проте підрядник не зміг запропонувати справедливу ринкову ціну (відновну вартість) для оренди території, через що землевласники не погодились на задані умови, і відповідно угода провалилась.

Однак, незважаючи на незгоду, 16 березня 2024 року головний офіс NTDC, урядовий орган управління з питань розвитку водо- та енергопостачання, оголосив у пресі про «успішне придбання земельної ділянки площею 2,553 акрів (10,2 км²) у тегсілі Чоук Сарвар Шахід, призначеної для будівництва сонячної електростанції». До того ж колектор з придбання землі оголосив про нагородження за купівлю території згідно з пунктом 11 закону про привласнення землі 1894 року. Генеральний директор NTDC й інші посадовці також відвідали цю подію. На фотографії, опублікованій у пресі, видно плакат з написом «Церемонія нагородження».

Підприємець Абдул Рехман Наджам про ситуацію у своєму пості у мережі X:

NTDC 🇵🇰🇵🇰 придбала більше, ніж 2,500 акрів (10 км²) території у Музаффаргарху для виробництва 600 МВт сонячної енергії.

Впродовж минулого року не знайшлося нікого, хто би бажав поставити ставку на цей проєкт, навіть після трьох спроб залучити різних інвесторів.

Уряду варто позбутись моделі єдиного покупця і, замість державних гарантій, дозволити інвесторам шукати своїх власних клієнтів ✅✅

— Абдул Рехман Наджам (@AbdulRehman0292) 16 березня 2024 року

NTDC 🇵🇰🇵🇰 has purchased 2500+ acres land in Muzaffargarh for 600MW solar project.

No bids were received for this project from investors in last one year, even after three attempts.

Govt should end single buyer model, instead of giving sovereign guarantees, allow the investors… pic.twitter.com/Iy9WD8up4g

— Abdul Rehman Najam (@AbdulRehman0292) March 16, 2024

Ставлення місцевих землевласників

У розмові з журналістами Global Voices місцевий фермер Амір Хан, власник магазину неподалік Адда Човк у Кот Даду, виразив своє незадоволення відсутністю адекватної комунікації щодо привласнення ділянки. Він пояснив: «Мій спротив проігнорували, ніякого офіційного повідомлення мені присилали, а про стан справи я дізнався з преси, де говорилось вже про нагородження. Перевірка землі розплочалась ще декілька років тому без нашого відома. Спочатку вартість моєї території встановили у 225,000–280,000 пакистанських рупій ($800–1,000) за 1 акр (0, 004 км²), тоді як власникам в інших регіонах пропонують 500,000 рупіїв ($1,800) за 1 акр (0, 004 км²)».

Амір зазначив, що місцеві жителі відхилили пропозицію уряду: «Вони тиснули на нас, щоб ми взяли гроші, а якщо відмовимось, тоді змушені будемо переїхати до Лахору на знак справедливої компенсації». Після того, як посадовці розійшлись, люди вийшли на протест проти нечесної угоди, але наступного ж дня стало відомо, що купівля землі все-таки була здійснена через закон про придбання земельної ділянки.

Під час організації зборів членів громади з метою перешкодження подальших інспекцій урядом місцева журналістка Сара Малік дала інтерв'ю команді Global Voices щодо інциденту та наголосила на потенційних ризиках для довкілля: «Цей проєкт із сонячною станцією ставить під загрозу життєво необхідну для диких тварин буйну рослинність. Перетворення сільськогосподарської території на промислові зони призведе до знищення екосистем».

Чиновник з міністерства з питань зміни клімату анонімно висловився журналістам Global Voices про те, що цей план таки покращить ситуацію з виробництвом енергії, однак якою ціною? «Джерело заробітку та існування сотні людей знаходиться під загрозою, і ми втрачаємо хороші орні землі, які забезпечують нас їжею».

Спільнота і надалі наполегливо продовжує боротьбу проти проєкту, висловлюючи своє занепокоєння як щодо майбутнього свого джерела заробітку, так і впливу на навколишнє середовище. Протести не вщухають, тому зіткнення планів уряду з потребами місцевих стає все більш запеклим. Це вказує на те, що необхідно терміново знайти більш перспективний і стійкий підхід до розвитку енергетичної ситуації в країні.

Проте, коли декілька днів тому урядова команда знову прибула на ділянку, жителі чинили спротив і не дали їй можливість проводити інспекцію території.

Історична земельна документація не відображає нові реалії

Мехар Іджаз, орендодавець у Тхалі, за сумісництвом юрист з Музаффаргарху, зазначив у відео-інтерв'ю, що понад 50 землевласників вже подали необхідні петиції з колектором з питань купівлі землі у Лахорі. Окрім того, він додав, що власники підняли питання серйозних порушень у визначенні вартості ділянки, встановлених у законі про привласнення землі 1894 року.

«Наші заперечення не були вислухані, а подальша діяльність відбувалась в односторонньому порядку. Я також написав заяву до додаткового заступника комісара району Музаффаргарх, але і там ніякої справедливості я не дочекався», — стверджує Мехар.

Ще один власник Міан Амір Наваз з Тхалу заявляє: «Я впевнений, що, якби ж тільки уповноважений представник Дера Ґхазі Кхан разом із своїми заступниками прийшли та провели інспекцію цих родючих ґрунтів, вони б передумали будувати тут електростанцію».

Пропонований проєкт може негативно вплинути на орендодавців, через що 15 червня на автобусній зупинці в Худаі поблизу мосту Head MuhammedWala у провінції Пенджаб вони і влаштували протест. За їхніми словами влада пропонує занадто низьку ціну за ділянки: «Для того, щоб вирівняти тільки 1 акр (0,004 км²) орної землі та зробити її придатною для вирощування, потрібно витратити 800,000–1,000,000 рупіїв ($2,870–3,587). Тому їхню пропозицію ми не приймемо ні за яких умов».

Амір Момін Рехмат, місцевий житель з Музаффаргарху, Пенджаб, теж був одним із учасників цього протесту. Він підкреслив, що у районі Музаффаргарх та Кот Адду можна знайти тисячу акрів повністю вільної території, котра перебуває у власності уряду. Саме там краще встановити електростанцію, залишивши цю сільськогосподарську землю в спокої.

Шафкат Нонарі явно обурений тим, що, незважаючи на значні інвестиції у систему зрошування та аграрну діяльність на зазначеній ділянці, в урядових документах вона недооцінена та фігурує як неродюча. «Ринкова ціна наших територій становить 1 000 000–1 500 000 (навіть 1 800 000) рупіїв за акр, але можновладці хочуть заплатити набагато менше. Якщо ж вони планують придбати цю землю, наша компенсація має відповідати ринковій ціні».

Інженери проєкту, які все ще вірять в його позитивне майбутнє та реалізацію, наполягають, що така ініціатива врешті-решт принесе користь регіону. Проте вони не нівелюють і переживання громади. «Ми розуміємо їхнє невдоволення, – анонімно стверджує один з інженерів, – однак цей проєкт має надзвичайну значущість для стабільного енергозабезпечення в місцевості».

Протести посилюються, розбіжність між амбіціями влади і необхідностями спільноти поступово збільшується. У той час, як майбутнє їхніх домівок залишається неоднозначним, жителі Тхалу продовжують відстоювати свої права – це нагадування того, що за кожним проєктом розвитку стоять історії з життя людей, які варті нашої уваги.