Ця історія, написана Соні Авале, була вперше опублікована на сайті Nepali Times. Відредагована і скорочена версія публікується нижче в рамках угоди про обмін контентом з Global Voices.
Рівно 0 9:00 16 серпня землетрус потужністю 4,5 бали стався в місті Сіцзан на Тибетському плато. Чотири години по тому, за 65 кілометрів у Непалі, прорвало льодовикове озеро, що спричинило каскад руйнувань нижче за течією.
Невідомо, що саме спричинило прорив озера – чи то лавина, що зійшла з південного хребта гори Тенгі-Рагі-Тау, чи то сильний мусонний дощ призвів до обвалу моренного масиву.
Так чи інакше, талий сніг потрапив в інше озеро, розташоване нижче, що спричинило потік уламків, що з гуркотом ринув долиною до села Тхаме. На щастя, діти в школі тієї п'ятниці пішли додому раніше, і жителі встигли забратися в безпечне місце, коли почули гуркіт, що наближався. Обійшлося без жертв.
Тхаме не пощастило 4 серпня 1985 року, коли велике озеро Діг Цо в сусідній долині прорвало після того, як на нього зійшла лавина. Дванадцять людей були знесені повінню, що утворилась; новозбудована гідроелектростанція була зруйнована, а ділянка туристичної стежки на Еверест була змита.
Гляціолог Тензінґ Чоґ'ял Шерпа пам'ятає, як його мати розповідала йому, що їхній будинок на Намче Базарі це обійшло, бо він знаходився на вищому місці.
«Але вона сказала нам, що через зруйновані стежки їжу і та інші ресурси не могли доставити до нас. У якийсь момент її сім'ї довелося виживати на гнилій картоплі», – згадує Шерпа, що працює в Міжнародному центрі інтегрованого гірського розвитку (ICIMOD) в Катманду і використовує дистанційне зондування для картографування небезпек, спричинених кліматичними змінами в Гімалаях.
Він каже, що повінь у Тхаме цього тижня стала нагадуванням про природний ризик життя в горах – ризик, який значно збільшується через погіршення клімату.
«На півдні у нас є Лумдінг Цо, потенційно небезпечне льодовикове озеро, яке також впадає в річку Дудх-Косі, а на заході в Ролвалінгу – Цо Ролпа, озеро, яке зараз має три кілометри завдовжки. А на півночі – Діг Тшо, яке прорвало в 1985 році», – розповідає Шерпа.
«Ми зіткнулися з однією з найстрашніших катастроф з часів повені Діг Цо. Це тривожний дзвінок не лише для нас у регіоні Кхумбу, але й для всіх Гімалаїв, щоб переосмислити спосіб нашого життя, знайти альтернативи для зменшення ризиків і дослідити заходи для нашого захисту», – додає він.
Повінь у Тхаме була меншою катастрофою порівняно з повінню, яка зруйнувала гідровузол Меламчі у 2021 році; масштабною повінню в Сіккімі минулого року або селевим потоком, що зруйнував село Кагбені в районі Мустанг у Гімалаях. Усі вони були спричинені проривами льодовикових озер або обвалами морен через сильні дощі.
Аніл Похрел з Національного агентства зі зниження ризиків стихійних лих та управління ними (NDRRMA) прилетів до Тхаме вранці 17 серпня, щоб оглянути льодовики над селом. Він підтвердив, що два з п'яти невеликих льодовикових озер під перевалом Таші-Лапча стали причиною повені. Супутникові дані показують, що ще два роки тому там було лише чотири озера.
По всій гірській системі Гімалаїв з'явилися тисячі нових льодовикових озер, які навіть не мають назв. У Непалі 20 найнебезпечніших з них розташовані в центрі та на сході країни, але в Китаї є десятки розширених озер, які впадають у притоки річок, що стікають до Непалу, як, наприклад, два озера Бхоте Косі, Арун і Тама Косі.
Деякі з цих озер, наприклад Цо-Ролпа, Імджа-Цо і Тулагі, сумнозвісні через свій об'єм, швидкість, з якою вони розширюються, і потенційну небезпеку, яку вони становлять для населення, що проживає нижче за течією.
Але повінь в Тхаме та інші, подібні до прориву озера Наре під горами Ама Даблам у 1977 році, показують, що навіть менші озера можуть завдати величезної шкоди.
Навіть відносно невелика повінь, як у Тхаме, може завдати шкоди далеко вниз за течією. Селевий потік швидко рухався вниз за течією, зруйнувавши міст вартістю 80 мільйонів непальських рупій (596 000 доларів США) на річці Дудх-Косі в Охалдунзі. Більшість сіл нижче за течією були евакуйовані, тому обійшлося без жертв. Якби повінь була більшою, вона загрожувала б великим гідроенергетичним проєктам на Дудх-Косі.
Тхаме знаходиться на висоті 3 840 метрів, але Похрел з NDRRMA каже, що був здивований тим, наскільки тепло там було цього тижня. «Це було схоже на Катманду, – каже він. – А супутникові знімки показують прискорене танення верхньої течії за останній місяць, що могло призвести до каскадного обвалу двох озер».
У своєму попередньому звіті після спостереження за Тхаме Похрел зазначає, що станція моніторингу опадів Форсі поблизу місця прориву льодовика реєструвала загалом 65 міліметрів опадів на добу. Він написав:
16 серпня температура піднялася до максимальної позначки 15,9°C. Того ж дня на станції моніторингу опадів Рахувабазар у районі Хотанг біля річки Дудх-Косі рівень води піднявся з 4,29 метра о 17:10, до 5,53 метра о 17:40.
Прориви льодовикових озер і селеві потоки стануть більш руйнівними і частими в Непалі в найближчі роки, що зробить їх звичайною річчю у повсякденному життя. Сейсмічний ризик у Гімалаях додає до небезпек, пов'язаних з кліматичною катастрофою, ще й небезпеки, пов'язані зі зміною клімату.
Місцеві громади та уряди не мають іншого вибору, окрім як адаптуватися, встановлюючи системи раннього попередження, плануючи менші децентралізовані гідроенергетичні схеми, переміщуючи поселення та інфраструктуру вище, а також проводячи детальне картування небезпек.
«Тхаме показало нам, що не можна покладатися лише на супутникові карти, і чому спостереження на місці так важливі в країні з такою різноманітною топографією та кліматом, як наша, – каже Шерпа. – У Гімалайському регіоні налічується понад 50 000 льодовиків, і ми не вивчили навіть одного відсотка з них».
Незважаючи на дефіцит польових даних, відбувся значний прогрес у технологіях дистанційного зондування, який допоміг заповнити цю прогалину в даних і зрозуміти, як змінюється кріосфера. Звіт ICIMOD показує, що втрата маси льодовиків за останні десятиліття зросла на 65%. Звіт також попереджає, що ризик повеней може значно зрости в наступному столітті.
Оскільки багато річок Непалу є прикордонними, нагальною потребою є створення двостороннього механізму раннього попередження з Китаєм. Через масштаб небезпеки Непал потребує ресурсів від міжнародної спільноти для адаптації, а також відшкодування втрат і збитків, щоб впоратися з майбутніми ризиками.
Минулого року Тензінґ Чоґ'ял Шерпа став співзасновником глобальної адвокаційної кампанії під назвою #SaveOurSnow, покликаної надати місцевим громадам можливість боротися з ризиками, спричиненими кліматичними змінами.
Завдяки #SaveOurSnow Шерпа сподівається, що гімалайські громади зможуть привернути увагу міжнародної спільноти до екстремальних мусонних дощів, пересихання джерел, зимових посух і спеки, щоб вони могли адаптуватися і вижити. Шерпа каже:
Оскільки льодовики тануть, а озера розширюються, катастрофи на кшталт такої як у Тхаме ставатимуть частішими, тож ми повинні адаптуватися. Ми повинні розповісти наші історії світові, бо поки вони продовжують обговорювати цю тему, ми вже стикаємося з основним тягарем, не будучи причетними до його виникнення. На місцевому рівні ми маємо стати на ноги і підготуватися до того, що буде далі.