Зображення Джовани Флек (Giovana Fleck), використано з дозволу

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця стаття є частиною проєкту Data Narratives [“Розповіді з даними”], який проводиться за методологією Civic Media Observatory [що описово можна перекласти як “Спостереження за впливом медіа на громадськість”] і має на меті розпізнавання й розуміння дискурсу щодо даних, які використовуються для управління, контролю й політики у Сальвадорі, Бразилії, Туреччині, Судані й Індії. Тут можна докладніше почитати про проєкт та переглянути наш загальнодоступний набір даних для повного аналізу матеріалу, викладеного в тексті нижче.

Останніми роками індійський уряд діяв на випередження, розширюючи свій контроль над онлайн-простором, і блокування вебсайтів стало стратегічним інструментом у його арсеналі. В доповіді організації з захисту цифрових прав Geeks for Geeks, востаннє оновленій у березні 2024 року, оприлюднено спостереження, що в період 2015-2023 рр. були заблоковані 55 607 вебсайтів. Близько 48% вебсайтів було заблоковано відповідно до Закону про інформаційні технології. Цілями блокування стали незалежні новинні вебсайти, відстежувачі мови ворожнечі та стримінгові вебсайти.

Широке застосування заходів проти вебсайтів викликає особливе занепокоєння в умовах, коли чинні закони дають уряду можливість не розкривати причини блокування сайту. Закон дає уряду повноваження на блокування якого завгодно контенту, що може мати стримувальний ефект на свободу слова та вираження поглядів, особливо коли цілями стають незалежні новинні вебсайти. Більш того, повноваження блокувати вебсайти, які раніше обмежувалися тільки Міністерством електронних та інформаційних технологій станом на 2021 рік були надані також Міністерству інформації та радіомовлення. Це вказує на те, що контроль уряду над онлайн-простором лише розширюється.

Розкривати чи не розкривати

Чинне законодавство Індії, а саме стаття 69A Закону про інформаційні технології, дозволяє уряду закривати сайти, щоб захистити суверенітет і територіальну цілісність Індії, забезпечити безпеку й оборону, не допустити ніякої шкоди для дружніх відносин з іншими країнами, підтримувати громадський порядок і запобігати підбурюванню до вчинення правопорушень. Проте значення цих умов в індійській юриспруденції визначені нечітко, залишаючи простір для широких тлумачень. На додачу до розмитих тлумачень, правило 16 Правил блокування 2009 року дозволяє уряду залишати причини блокування конфіденційними, якщо, за заявою уряду, блокування проводиться в інтересах національної безпеки. Це означає, до уряд не зобов'язаний розкривати, ані які вебсайти він заблокував, ані причини або підстави блокування. Через таке застереження, хоча представники громадського суспільства й подавали звернення згідно з Правом на інформацію, прагнучи побачити список виданих урядом розпоряджень про блокування, багато з цих запитів було відхилено. Врешті-решт через те, що причини блокування не розголошуються наперед, важко стає довести відповідальність уряду за такі дії. Хоча такі розпорядження про блокування можна зрештою оскаржити у суді, немає іншого шляху повернути своє, крім як пройти через затяжні судові баталії, доки вебсайт лишатиметься заблокованим.

Дослідження, проведене в рамках проєкту Data Governance Observatory [що загалом означає “Спостереження за управлінням даними”], показує, що такі вебсайти, як Hindutva Watch, India Hate Lab і Kashmirwalla потрапили під таємні розпорядження про блокування. Конфіденційний характер цих розпоряджень про блокування дає уряду стратегічну перевагу, оскільки він може видавати повідомлення про видалення вебсайтам, що представляють дисидентські голоси. Розуміння, що уряд не можна відразу притягти до відповідальності за ці розпорядження про блокування без затяжних юридичних баталій, створює стримувальний ефект для голосів із меншин, які висловлюються проти уряду або індійської держави.

Наприклад, у конкретному випадку блокування вебсайту новинної організації Kashmirwalla, яка діє з Кашміру [укр.] й висвітлює проблеми регіону Джамму та Кашміру [укр.], сайт просто видалили без належного повідомлення. У відповідь на це багато організацій новин та громадського суспільства висловили засудження дій уряду. Вони стверджували, що блокування сайту Kashmirwalla без розкриття підстав такого рішення стало ударом по представленню голосів із Кашміру, котрий лишається чутливим і наповненим конфліктами регіоном Індії, де вже нерідко відбувалися відключення інтернету. Засуджуючи дії уряду, журналістські організації, такі як Комітет захисту журналістів (Committee to Protect Journalists), Мережа жінок у медіа в Індії (Network of women in Media in India) та Гільдія редакторів Індії (Editors Guild India), підкреслили також, що закриття сайтів, які представляють дисидентські голоси, вже стало трендом, що створює стримувальний ефект на висловлення точок зору і перспектив, що суперечать лінії державної влади.

Все слабша відповідальність держави

Хоча формулювання в Законі про інформаційні технології та в правилах блокування й обмежують можливості уряду залишати причини блокування нерозкритими, індійський уряд продовжує використовувати розпорядження про блокування для встановлення жорстких порядків в онлайн-просторі.

Крім переслідування дисидентських голосів і новинних вебсайтів, уряд також накидається на такі сайти, як Dowry Calculator (“Калькулятор приданого”), сатиричний вебсайт, створений, щоб підвищити усвідомлення проблеми приданого. Коли власник вебсайту оскаржив розпорядження уряду і суд зобов'язав міністерство розкрити причини блокування, воно відстояло розпорядження про блокування, стверджуючи, що сайт може підштовхнути людей до вчинення правопорушення, тож, за аргументами уряду, сайт веде до підбурювання до вчинення правопорушення. Проте не існує жодних доказів, що хоч якесь правопорушення було вчинене через цей вебсайт. Блокування Dowry Calculator демонструє, що уряд може видати розпорядження про блокування без жодної законної підстави і зараз спостерігається зростання нетерпимості навіть до сатиричного зображення.

Не спиняючись у блокуванні вебсайтів від новинних до сатиричних, уряд блокував також стримінгові сайти на підставі поширення непристойного змісту. Хоча визначення непристойності залишається справою складною і суди також добирають спеціальні юридичні тести, щоб визначити, чи є зміст непристойним, чи ні, уряд видає розпорядження про блокування без таких тестів. Знов-таки немає визначення, чи справді зміст є непристойним. Натомість уряд просто хоче продемонструвати, що має владу для встановлення жорстких порядків в онлайн-просторі. Блокування стримінгових сайтів відбулося після того, як вони отримали попередження від міністра інформації та радіомовлення з вимогою припинити показ непристойного змісту. Це попередження й подальше блокування стримінгових сайтів стало сигналом, що, коли вимоги уряду не виконуються, вебсайти будуть блокуватися і/або видалятися. Враховуючи, що влада вже й так намагається накласти більше норм на стримінг у винесеному на розгляд законопроєкті про трансляції, блокування сайтів посилює відчуття непевності і тиску у творчих колах, які вже відчувають тиск самоцензури при нависанні таких правил.

Чи то через блокування новинних вебсайтів, чи сатиричного вираження поглядів, чи стримінгових сайтів, дії уряду вказуються авторам і журналістам, що він залишається великою силою, завжди готовою втручатися в онлайн-простір.

“Мабуть, це виправдано, якщо так робить уряд”

Дослідження Data Governance Observatory виявило, що, коли причини блокування сайтів не розкриваються, у публікаціях та організаціях правого спрямування виникають власні пояснення щодо можливих причин для цього. Наприклад, блокування сайту Kashmirwalla розцінили як кроки уряду на випередження, спрямовані спинити ісламську пропаганду. Це демонструє, як навколо блокування вебсайтів створюються наративи груп, які виступають за права індуїстів, що посилює вже наявну поляризацію середовища, де голоси дисидентів перебувають під інституційним тиском.

Навіть щодо блокування стримінгових сайтів є згода, що це допоможе зменшити непристойність онлайн; проте цей наратив знову приховує той факт, що так просувається тренд урядової цензури. Підтримка у справі блокування вебсайтів легітимізує дії уряду в загальнонародному розумінні, відвертаючи увагу від факту необхідності дотримання належних правових процедур у діях уряду.