Земля громади Румувара. Фотографія надана The Colonist Report Africa, використана з дозволу.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця стаття була написана Ельфредою Кевін-Алеречі й спочатку опублікована у виданні The Colonist Report Africa, з додатковими репортажами Фейт Імбу та Кевіна Воке, який також здійснив транскрипцію з мови іквере. Скорочена версія перевидана на сайті Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

Попри прийняття Закону № 2 від 2022 року, що забороняє обмежувати право жінок на участь у сімейній власності, жінки штату Риверс [укр.] у Нігерії продовжують стикатися з перешкодами у доступі до землі. Про це свідчать результати розслідування, проведеного The Colonist Report Africa.

Коли закон набрав чинності, Міжнародна федерація юристок (FIDA) заявила, що він допоможе жінкам штату Ріверс повністю реалізувати свої права на спадщину та забезпечить можливість оскаржувати дискримінацію в суді.

Журналісти видання відвідали три аграрні громади штату, щоб перевірити, чи виконують місцеві лідери цей закон. Виявилося, що деякі лідери все ще його ігнорують.

Усі громади, що брали участь у дослідженні, є аграрними, і більшість жінок залежать від сільськогосподарських земель для вирощування культур та забезпечення своїх родин. Попри відмови у доступі до земель, деякі жінки знайшли спосіб придбати ділянки у підлітків, яким землю виділили, але вони не мали ресурсів для її використання.

Також було встановлено, що жінки бояться відкрито говорити про свої проблеми з доступом до землі через страх репресій з боку родичів або лідерів громади.

Чинні традиції, які пригнічують жінок

За традицією огоні [укр.], жінкам, які народили первістка, заборонено виходити заміж, але їм дозволено мати дітей, продовжуючи жити у батьківському домі. Ці діти автоматично належать родині матері, а не біологічному батькові. Ця практика відома як “синдром Сіра”.

Сьюзан Серекара-Нвіхана, чия мати Саломе Нвідуумте Нвіне постраждала від цієї традиції у 15 років, пояснює:

“Зрештою, всі діти вважаються членами великої родини матері, а не чоловіків, які її запліднили.”

За словами Серекира-Нвіхани, хоча її мати була вродливою і мала багато женихів, їй не дозволяли вийти заміж.

“Ця традиція позбавляє жінок можливості вийти заміж, але також не дозволяє їм отримати земельні наділи, на яких вони могли б вирощувати їжу для своєї родини. Коли їм не виділяють родинні землі, жінки та їхні діти залишаються без підтримки і змушені купувати землю для сільського господарства”, – зазначила вона.

Громада Румувара

Жюстін Нгозі Оровху, фермерка з громади Румувара в Обіа-Акпор, поділилася своєю історією. Вона успадкувала від батька 14 земельних ділянок, які використовувала для сільського господарства. Однак після його смерті лідери громади захопили її землю та продали її місцевим чоловікам, оскільки в Жюстін не було братів.

Через втрату землі Оровху була змушена зайнятися дрібною торгівлею, щоб вижити. Однак їй довелося припинити торгівлю, коли її чоловік захворів. У 2014 році вона подала до суду на лідерів громади за незаконне захоплення її землі, але справедливості так і не добилася. Зараз вона працює на державній землі, хоча розуміє, що згодом її можуть забрати.

Жюстін покладає великі надії на закон, підписаний колишнім губернатором штату Ріверс, Найсом Віке, який дає жінкам право на спадкування батьківської землі. “Якщо знайдеться адвокат, готовий боротися за мої права, я знову відкрию справу в суді”, — каже вона.

Кріс Вопара, молодіжний секретар у Румуварі. Фотографія надана The Colonist Report Africa, використана з дозволу.

Кріс Вопара, молодіжний секретар громади Румувара, пояснив, що за місцевими традиціями жінки не можуть успадковувати землю. Чоловіки ж мають право на спадок лише після досягнення 25 років і за умови участі у сімейних справах. “Зазвичай земля передається чоловікові після року безперервної роботи на користь родини”, — зазначив він.

Інший старійшина, Файнфейс Вопара, додав: “Уряд не має права змушувати нас передавати землю нашим дочкам, адже вони все одно вийдуть заміж”. Він також зауважив: “Якщо жінка отримує спадщину в домі свого батька, то вона може мати більше вигоди, ніж чоловік, бо майно її чоловіка теж належить їй”.

Спільнота омуанва

Жінки громади омуанва. Фотографія надана The Colonist Report Africa, використана з дозволу.

У громаді Омуанва кожен хлопчик, навіть однорічний, отримує земельну ділянку під час щорічного розподілу землі. Жінкам, однак, землю під забудову не виділяють; вони можуть лише орендувати її для сільськогосподарських потреб, але після збору врожаю повинні звільнити ділянку.

Щоб краще зрозуміти ситуацію та дізнатися, чи змінилася практика розподілу землі після ухвалення закону 2022 року, ми поспілкувалися з шістьма жінками та двома старійшинами громади.

За словами опитаних жінок, у 2023 році земля продовжувала ділитися виключно між чоловіками, включно з дітьми. “Жодна жінка — ні незаміжня, ні вдова, ні заміжня — не отримала землю,” — розповіла Флоренс Еджінья, фермерка, яка змагається за доступ до землі. “У громаді Омунеджі більше не залишилося землі, яку могли б обробляти жінки”, — додала вона.

Жінки громади омуанва. Фотографія надана The Colonist Report Africa, використана з дозволу.

На запитання, чи були якісь протести проти такої дискримінації, жінки відповіли, що ніколи не виходили на демонстрації. Старійшина Гібсон Аджоку пояснив, що практика не виділення землі жінкам зберігається з часів його дідів і «не може бути змінена». Він додав, що жінки повинні покладатися на земельні паї своїх чоловіків. Коли його запитали про новий закон, що надає жінкам право на спадщину, він відповів, що йому нічого не відомо.

Інший член громади, Еджіовхор, визнав існування державного закону, але підтвердив, що жінкам, як і раніше, заборонено успадковувати або отримувати землю, а також брати участь у розподілі викупу за наречену.

Громада Румукуруші

На відміну від Омуанви, громада Румукуруші, розташована в міській агломерації району Обіо Акпор, штат Риверс, стикається з іншими викликами. Ринок «Олійна фабрика» — великий торговий центр, який приваблює людей з усього штату та за його межами. Однак, незважаючи на урбанізацію, жінки все ще продовжують боротися за право на землю, і ця проблема лише загострюється.

Блессінг Амам згадала, що під час останнього розподілу землі у 2021 році жінки були повністю виключені з процесу.

“Якщо у вас немає сина, вам не нададуть жодної власності,” — пояснила Амам. “Єдиний шанс для жінки — це мати хорошого зятя, який поділиться своєю землею, щоб вона могла її використовувати.”

Втручання уряду та правозахисних організацій

Розелін Уранта, уповноважена штату Ріверс у справах жінок, пояснила, що відмова жінкам у праві на землю ґрунтується на культурних традиціях, а не на державній політиці чи законах. Насправді, закони не забороняють жінкам володіти землею.

В інтерв'ю Уранта закликала жінок, яким відмовляють у праві на власність, звертатися до Міністерства у справах жінок. Вона зазначила, що деякі жінки вже подали скарги, і для вирішення таких випадків проводяться розслідування. “Якщо ситуація серйозна, ми перенаправляємо їх до FIDA,” — додала вона.

Біо Адата, голова FIDA, висловив стурбованість щодо продовження дискримінації жінок, але зберігає надію, що новий закон допоможе їм домогтися справедливості.

Цей звіт підготовлено за підтримки Центру журналістських розслідувань імені Воле Сойїнка (WSCIJ) у межах проєкту «Виховання лідерів» і ініціативи «Жінки! Новини та Залучення редакцій».