Куандик Бішимбаєв, який убив свою дружину Салтанат Нукенову, сидить у суді в Астані, Казахстан. Скриншот із відео «”Шість з половиною годин вона мене мучила”: Бішимбаєв розповів, за що мстився Салтанат» з ютуб-каналу «Інформбюро 31». Добросовісне використання.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

У цій публікації згадуються випадки домашнього насильства, які можуть викликати занепокоєння в деяких читачів.

З кінця березня в Казахстані триває судовий процес над колишнім міністром економіки Куандиком Бішимбаєвим, звинуваченим у вбивстві своєї дружини Салтанат Нукенової. Шокуючим аспектом цієї справи стало те, що Бішимбаєв забив її до смерті під час жорстокого побиття, яке тривало вісім годин у ресторані, що належав його родині. Судовий процес, який транслювався, став найгучнішою подією в країні, викликавши активні обговорення проблеми домашнього насильства.

У той час, коли тривав цей суд, у сусідньому Киргизстані двоє жінок були вбиті, що привернуло увагу до проблеми домашнього насильства. Одну з них убив [рос.] її співмешканець, після чого він дев'ять днів тримав тіло вдома, перш ніж позбутися його на смітнику. Іншу жінку [рос.] вбив колишній чоловік, завдавши їй 27 ножових поранень перед тим, як викликати швидку допомогу.

На хвилі громадського обурення, 11 квітня парламент Казахстану ухвалив законопроєкт [рос.] про криміналізацію домашнього насильства. Хоча цей крок є важливим для боротьби з проблемою, стає зрозуміло, що домашнє насильство в Казахстані та інших країнах Центральної Азії має глибоке коріння і потребує не тільки законодавчих змін. Незважаючи на те, що Узбекистан і Киргизстан уже прийняли подібні закони, у цих країнах усе ще фіксуються кричущі випадки насильства. Причиною цього є глибоко вкорінені соціальні норми та недостатньо ефективна робота державних органів щодо попередження насильства та притягнення винних до відповідальності.

Транскордонна застаріла проблема

Домашнє насильство є серйозною проблемою в усіх п'яти країнах Центральної Азії: Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані. ЗМІ регулярно повідомляють про напади та вбивства жінок їхніми чоловіками, партнерами або бойфрендами, що свідчить про зростання проблеми та відсутність ефективних механізмів захисту.

У 2023 році в Казахстані до поліції надійшло 100 000 заяв [рос.] про випадки домашнього насильства, що є втричі більшим показником, ніж за попередні п'ять років разом. За останні чотири з половиною роки внаслідок домашнього насильства загинуло 869 осіб [рос.], а 2 086 отримали серйозні травми. У 2017 році національне опитування показало [рос.], що 17% жінок в країні зазнали фізичного насильства з боку партнерів, причому 51% з них ніколи раніше не повідомляли про ці випадки.

Пропонуємо до вашої уваги документальний фільм про проблему домашнього насильства в Казахстані.

В Узбекистані, де домашнє насильство було криміналізовано лише у квітні 2023 року, протягом року 9 131 особа була засуджена [рос.] за відповідні злочини і отримала адміністративні або кримінальні покарання. У 2024 році ця цифра може зрости, оскільки вже за перші три місяці кількість засуджених досягла [рос.] 4 477 осіб.

У Таджикистані домашнє насильство ще не криміналізоване. У 2023 році країна посіла найнижче місце серед 177 країн у категорії «Поточне насильство з боку інтимного партнера» в Глобальному індексі жінок, миру та безпеки. Це вимірює відсоток жінок, які зазнали фізичного або сексуального насильства з боку своїх партнерів. Згідно з дослідженням ООН, опублікованим у 2023 році, третина таджицьких жінок страждає [рос.] від насильства в сім’ї.

У Туркменістані національне опитування 2020 року показало, що 12% жінок, або кожна восьма, стали жертвами фізичного чи сексуального насильства з боку партнерів. Однак ці дані можуть бути занижені [укр.], оскільки менше 12% постраждалих зверталися до поліції або інших служб за допомогою.

Киргизстан, який у 2017 році першим серед країн Центральної Азії криміналізував домашнє насильство, продовжує фіксувати значну кількість таких випадків. У 2022 році було зареєстровано 9 959 інцидентів [рос.], де 92% постраждалих були жінками. У 2023 році ця кількість зросла [рос.] до 13 104 випадків, і 95% постраждалих також становили жінки. Киргизстан лідирує серед країн Центральної Азії за показниками Глобального індексу жінок, миру та безпеки.

Пропонуємо переглянути документальний фільм про домашнє насильство в Киргизстані.

Патріархат і неефективні державні інституції

Проблема домашнього насильства в Центральній Азії призводить до низки обурливих випадків нападів і вбивств жінок. До прикладу, після вбивства Салтанат Нукенової у листопаді 2023 року, громадськість активно обговорювала справу Асель Ногойбаєвої [рос.] з Киргизстану, яку в вересні того ж року її колишній чоловік жорстоко побив, відрізавши ніс і вуха.

Основною причиною такої тривожної тенденції є відсутність ефективного законодавства, що забезпечує безкарність для кривдників. Наприклад, у 2017 році Казахстан декриміналізував [рос.] домашнє насильство, залишивши Киргизстан єдиною країною в регіоні, де воно було криміналізоване. Лише у квітні 2023 року Узбекистан прийняв подібний закон, а в Казахстані його відновили під тиском громадськості. Таджикистан і Туркменістан досі не мають законів, що притягують кривдників до відповідальності, тож агресори часто можуть відбутися [рос.]  лише штрафом або заборонним приписом.

Існують дві ключові проблеми, що сприяють поширенню домашнього насильства. Перша — це патріархальні норми [рос.], які виправдовують насильство і сприймаються як агресорами, так і жертвами. Хлопчиків з дитинства виховують агресивними, а дівчаток — покірними, з установкою на примирення будь-яких конфліктів у родині. Наприклад, в Туркменістані майже 20% жінок вважають побиття дружини виправданим [укр.], якщо вона залишила дім без дозволу чоловіка. У Таджикистані 48% жінок погоджуються, що це особиста справа родини, і 41% вважають насильство виправданим у певних ситуаціях.

Друга проблема — це недостатня готовність влади діяти і байдужість правоохоронних органів. Дослідниця Світлана Дзарданова зазначає, що замість вирішення проблеми, влада нападає на тих, хто намагається підняти питання домашнього насильства. Місцеві ініціативи сприймаються як загроза традиційним цінностям, а не як захист прав жінок.

На практиці поліція часто намагається примирити [рос.] жертву з агресором, а суди виносять м’які вироки. Наприклад, нападник на Асель Ногойбаєву, який раніше відбував покарання за зґвалтування, отримав [рос.]  умовний термін, що дозволило йому знову напасти на жінку.

Зміни у боротьбі з домашнім насильством у Центральній Азії відбуваються повільно. Показовими є гучні справи, як судовий процес над Куандиком Бішимбаєвим, які привертають увагу громадськості й сприяють поступовим змінам.