Зображення Rezwan. Використано з дозволу.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Протягом майже двох століть громадяни Індії дотримувалися кримінальних законів, запроваджених ще колоніальним британським урядом у 19 столітті. Серед них були Кримінальний кодекс Індії 1860 року (ККІ), Кримінально-процесуальний кодекс 1973 року (КПК, спочатку прийнятий у 1861 році) та Закон Індії про докази 1872 року (ЗІД). У серпні 2023 року уряд вирішив позбутися цієї «колоніальної спадщини» й оновити кримінальне законодавство, щоб зробити його більш сучасним та відповідним реаліям незалежної Індії. Така ініціатива була важливою, оскільки попередні закони відображали британські уявлення 19 століття про мораль і справедливість, нав'язані індійському суспільству через колоніальну систему та підкріплені расистськими поглядами на місцеве населення як на меншовартісне.

У 2023 році Індія ухвалила нове кримінальне законодавство: Bharatiya Nyaya Sanhita, 2023 (BNS) або «Індійський кодекс правосуддя», Bharatiya Nagarik Suraksha Sanhita, 2023 (BNSS) або «Індійський кодекс безпеки громадян» та Bharatiya Sakshya Adhiniyam, 2023 (BSA) або «Індійський закон про докази». Ці закони замінили відповідні старі кодекси й набули чинності в липні 2024 року. Попри те, що реформи спрямовані на деколонізацію, модернізацію та орієнтацію на інтереси громадян, вони викликали значні суперечки та критику.

Стратегічні невдачі в спробах реформування

Хоча нові кримінальні закони мають гідні цілі, уряд зіткнувся з жорсткою критикою з боку експертів, понад 100 колишніх чиновників, політичної опозиції та громадськості. Основні зауваження стосуються того, що ці закони не повністю позбулися колоніального впливу, передбачають жорсткіші покарання, були прийняті без належних консультацій з усіма зацікавленими сторонами, без оцінки їхнього впливу та без прозорості у законодавчому процесі.

Більшість старих законів просто повторили без суттєвих змін, через що перегляд кримінального законодавства не усунув ключові проблеми, зокрема невідповідність і непропорційність покарань за різні злочини. Закон про кримінальне правосуддя (BNS) також не виправив ситуацію щодо пропорційності покарань та їхньої відповідності тяжкості злочинів.

Нові закони, особливо BNS, продовжують колоніальний підхід до криміналізації та суворих покарань, включаючи збільшення термінів покарань та збереження смертної кари. Збереглися також закони про непристойність, подружню зраду та підбурювання до заколоту, хоча у зміненій формі, але без значних прогресивних змін.

Хоча мета законів полягає у системних змінах та поліпшенні доступу до правосуддя, у них усе ще спостерігається надмірна влада поліції та недостатня увага до реабілітації правопорушників. Крім того, процесуальні терміни для розслідувань та судових розглядів не підкріплені реалістичними даними, а судова інфраструктура залишається недостатньо розвиненою для реалізації цих змін.

Зрештою, попри амбітні цілі, нові закони здебільшого відтворюють старі положення і викликають чимало суперечок. Замість глибокої реформи, зміни виглядають поверхневими, залишаючи багато ключових проблем невирішеними або навіть поглиблюючи їх.

Обіцяють багато, а роблять мало

До нових кримінальних законів були додані положення, які раніше не існували, із метою підвищення ефективності, орієнтації на громадян і скорочення затримок у процедурах, а також з урахуванням технологічних досягнень.

BNS (Індійський кодекс правосуддя) включив до списку злочинів організовану злочинність, терористичні акти, дії, що загрожують суверенітету та єдності Індії, вбивства на основі раси, релігії або касти, поширення фейкових новин, а також обман для статевих зносин. Закон посилив покарання за багато правопорушень і запровадив обов’язкові мінімальні терміни покарань. Однак положення про «загрозу суверенітету та єдності Індії» нагадують про сумнозвісний злочин «підбурювання до заколоту», застосування якого було припинене Верховним судом Індії. Такі злочини можуть обмежувати фундаментальні права громадян, зокрема свободу слова.

У випадках вуайєризму або спроби роздягнути жінку закон ввів гендерну нейтральність для правопорушника, однак жертвою залишається лише жінка, що вказує на неповну реформу гендерної дискримінації. Деякі злочини, зокрема зоофілія та згвалтування чоловіка чоловіком, фактично декриміналізовані.

Серед позитивних змін — запровадження громадських робіт за певні правопорушення, хоча це стосується лише кількох злочинів. Однак закон також зберігає колоніальні положення, такі як кримінальна відповідальність за наклеп, які використовувалися для придушення інакомислення.

BNSS (Індійський кодекс безпеки громадян) обмежує право на арешт у певних випадках, вводить обов'язкову заставу та встановлює терміни для процесуальних дій. Потерпілі мають право бути своєчасно поінформовані про хід розслідування. Закон передбачає використання аудіо- та відеозапису під час слідчих дій для забезпечення прозорості. Водночас він розширює дискреційні повноваження поліції щодо утримання під вартою та дозволяє ширше використовувати наручники попри рішення судів.

BSA передбачає прийнятність електронних або цифрових записів як основних доказів і розширює використання вторинних доказів, таких як усні та письмові зізнання. Проте питання використання технологій, зокрема розпізнавання облич, залишається неврегульованим.

Попри деякі позитивні зміни, ці закони все ще базуються на колоніальній спадщині репресивних заходів, надмірних повноважень поліції та нечітких формулювань, що сприяють підозрілому ставленню до громадян і загрозі їхнім правам.

Колоніальна спадщина зберігається

Прийняття трьох нових законів дало уряду можливість переглянути підходи до криміналізації та покарання в Індії. Однак ці зміни не принесли значної ревізії або звільнення від колоніальної спадщини, від якої влада прагнула відмовитися. Більшість старих положень залишилися незмінними, покарання посилилися, а сфера кримінального права продовжує розширюватися.

Попри те, що уряд називає це “найбільшою реформою століття”, здається, радикальні зміни в системі кримінального правосуддя поки що обмежуються лише новими назвами законів. Чи зможуть ці закони забезпечити справедливість, а не просто покарання — це питання, яке залишається відкритим.