Фотографія Казані, столиці Татарстану, росія. Фото Олександра Соболєва на Unsplash. Використовується за ліцензією Unsplash.

[Усі посилання в тексті — російською мовою, якщо не вказано інше].

Другою за чисельністю етнічною групою в сучасній російській федерації після росіян є татари, тюркомовні мусульмани-суніти, які є корінними жителями Надволжя [укр.] і Уралу [укр.], включаючи федеральні республіки Татарстан [укр.] і Башкортостан [укр.].  Вони також були першим мусульманським народом, завойованим росією [укр.] в 16 столітті. Хоча деякі татари прийняли християнство і стали субетнічною групою, більшість татарського населення залишається мусульманами. Таким чином, у культурному й релігійному відношенні вони набагато ближчі до башкирів [укр.], сибірських народів [англ.] і народів [англ.] Центральної Азії [укр.], ніж до росіян. Тим не менш, татари були найбільш «інтегрованою» неросійською етнічною групою в російській імперії, а пізніше в Радянському Союзі.

Однак протягом останніх п'яти століть татари, як і інші меншини росії, брали участь у політичному та збройному спротиві імперській владі. Москва або жорстоко придушувала ці національні рухи, або йшла на переговори з протестувальниками. Зараз у контексті повномасштабного вторгнення росії в Україну ця давня напруженість між москвою і республікою Татарстан посилилася. Ще до війни кремль скасував обов'язкове вивчення татарської мови в школах Татарстану, заборонив наративи, що суперечать імперській доктрині, і систематично знищував будь-які сліди суверенітету республіки. Кількість людей із Татарстану, відправлених на війну, непропорційно велика. Коефіцієнт смертності – кількість смертей на 10 000 чоловіків у віці від 16 до 61 року – в Татарстані становить 15,4, порівняно з 1,6 у москві.

Кремль також переслідує активістів із Татарстану. У 2024 році журналістка Алсу Курмашева провела 288 днів у в'язниці за «поширення фейкових новин» про російську армію. Так само журналістці Фариді Курбаналієвій висунули звинувачення у «виправданні тероризму», а політолог і публіцист Руслан Айсін перебуває під слідством.

Global Voices взяв інтерв'ю у Руслана Айсіна електронною поштою. Татарський публіцист і головний редактор журналу «Пуастін» Айсін стикається з кримінальними звинуваченнями з боку Міністерства внутрішніх справ росії за «реабілітацію нацизму», хоча більшість експертів вважають, що це помста за його опозицію до вторгнення в Україну.

Фото Руслана Айсіна з його особистого архіву. Використано з дозволу.

Global Voices (GV): Ви були здивовані, коли російська влада порушила проти вас кримінальну справу, чи очікували такого кроку?

Ruslan Aysin (RA): I certainly expected that criminal cases would eventually be opened against me. It was inevitable, and I was prepared for it. The Russian repressive system operates this way — it's a mechanism of pressure that removes individuals from the legal field, declaring them state criminals and enemies of the people, much like in Stalin's times. As the saying goes, if there is no case against you and you're not in prison, it's not your achievement, but rather the authorities’ oversight. The Russian security apparatus is so powerful and total that it rivals the times of Stalinist repressions. People are being imprisoned for nothing, for thought crimes, just like in Orwell's work, for simply holding a position, even a neutral one. You must openly and passionately demonstrate loyalty to this dictatorship, or you are automatically declared an enemy, which is what happened to me.

Руслан Айсін (РА): Я, звичайно, очікував, що проти мене рано чи пізно відкриють кримінальні справи. Це було неминуче, і я був до цього готовий. Російська репресивна система працює саме так – це механізм тиску, який виводить людей з правового поля, оголошуючи їх державними злочинцями і ворогами народу, як у сталінські часи. Як то кажуть, якщо проти тебе немає справи і ти не сидиш у в'язниці, то це не твоя заслуга, а недогляд влади. Російський апарат безпеки настільки потужний і тотальний, що конкурує з часами сталінських репресій. Людей ув'язнюють ні за що, за думкозлочини, як у творі Орвелла, за те, що вони просто займають позицію, навіть нейтральну. Ти повинен відкрито і пристрасно демонструвати лояльність до цієї диктатури, інакше тебе автоматично оголошують ворогом, що і сталося зі мною.

GV: Інші татарські журналісти, такі як Фаріда Курбаналієва та Алсу Курмашева, також зазнали репресій. Чи вважаєте ви, що це частина цілеспрямованого плану кремля зі знищення татарського національного руху?

RA: The Kremlin has indeed targeted and declared enemies the most prominent figures within the Tatar community, not only within the national movement but also those who represent public interest, who have an audience, and who can influence people's minds. Many intellectuals and cultural figures in Tatarstan face criminal charges under various pretexts. As the saying goes, “If there's a person, a case will be found.” This is a deliberate strategy aimed at intimidating others, making them fearful of speaking out about the issues facing the Tatar people, their subjectivity, sovereignty, language preservation, and culture. Talking about Tatar identity is already considered a crime, let alone discussing the status of the republic or its independence.

РА: Кремль справді обрав мішенню і оголосив ворогами найвидатніших діячів татарської громади, не лише в рамках національного руху, але й тих, хто представляє суспільні інтереси, має аудиторію й може впливати на свідомість людей. Багато інтелектуалів і діячів культури в Татарстані під різними приводами стикаються з кримінальними звинуваченнями. Як кажуть, «була б людина, а справа знайдеться». Це свідома стратегія, спрямована на те, щоб залякати інших, змусити їх боятися говорити про проблеми татарського народу, його суб'єктність, суверенітет, збереження мови та культури. Говорити про татарську ідентичність вже вважається злочином, не кажучи вже про обговорення статусу республіки або її незалежності.

GV: Як би ви описали сучасний стан татарського національно-релігійного руху? Як він вписується в ширший опозиційний дискурс у росії і як пов'язаний зі світовим мусульманським рухом, що відстоює їхні права?

RA: The Tatar national movement has always been strong with its leaders, ideas, and projects. In the 1990s, the Tatar people were among the leaders in reclaiming statehood and preserving their identity. In 1994, Tatarstan signed a special Federative Treaty with Russia, which defined Tatarstan as an independent entity with relations with Russia based on a treaty. But Putin's rise to power dismantled this system. Tatarstan was politically and economically surrounded and came to be viewed by Moscow as a rebellious separatist region. We later saw how Moscow systematically worked to suffocate Tatarstan and the Tatar people, eliminating any chance of autonomy.

Tatars are undoubtedly part of the global Muslim community. They built mosques across Russia and were reformers and scholars long before the revolution. They have made significant contributions to the spiritual heritage of Islam and continue to see themselves as part of the Muslim civilization. However, due to their subjugated and constrained state, they are unable to fully realize their potential.

РА: Татарський національний рух завжди був сильний своїми лідерами, ідеями та проєктами. У 1990-х роках татарський народ був серед лідерів у відновленні державності та збереженні своєї ідентичності. У 1994 році Татарстан підписав спеціальний Федеративний договір з росією, який визначив Татарстан як незалежний суб'єкт, що має відносини з росією, засновані на договорі. Але прихід до влади путіна зруйнував цю систему. Татарстан був політично та економічно оточений і став розглядатися москвою як бунтівний сепаратистський регіон. Пізніше ми побачили, як москва систематично працювала над тим, щоб задушити Татарстан і татарський народ, усуваючи будь-які шанси на автономію.

Татари, безсумнівно, є частиною світової мусульманської спільноти. Вони будували мечеті по всій росії, були реформаторами і вченими задовго до революції. Вони зробили значний внесок у духовну спадщину ісламу й продовжують вважати себе частиною мусульманської цивілізації. Однак через своє підкорене і обмежене становище вони не можуть повною мірою реалізувати свій потенціал.

GV: Який ваш «план-максимум» для рідного регіону? Перемогою для татар буде незалежна держава чи реформування російської держави на нових принципах?

RA: I believe that, sooner or later, the Tatars, as the second-largest ethnic group in the Russian Federation, will gain the right to sovereignty and independence. The Tatars have a rich history and well-developed political self-consciousness. They remember their roots and know that they once controlled vast territories, covering almost half of what is now called the Russian Federation. Therefore, the Tatars are not just about Tatarstan. Only about 27 percent of Tatars live in Tatarstan today, with the rest spread across the vast expanses of Eurasia, the United States, and Australia. Personally, I support a broad political project for the Tatars. To this end, I developed the “Five Tatars” project, which includes not only the republic itself but also the Idel-Ural region, Greater Tatarstan, the Tatar diaspora, and the Tatar factor — the Tatar logos projected onto all these levels. This project encompasses different forms of political representation for the Tatar ethnic group. Tatars need to develop several models that meet their demands and historical claims in the new geopolitical reality that will inevitably follow.

РА: Я вірю, що рано чи пізно татари, як друга за чисельністю етнічна група в російській федерації, здобудуть право на суверенітет і незалежність. Татари мають багату історію і добре розвинену політичну самосвідомість. Вони пам'ятають своє коріння і знають, що колись контролювали величезні території, що охоплювали майже половину того, що зараз називається російською федерацією. Тому татари – це не тільки про Татарстан. Сьогодні в Татарстані проживає лише близько 27 відсотків татар, решта розкидана по величезних просторах Євразії, США та Австралії. Особисто я підтримую широкий політичний проєкт для татар. З цією метою я розробив проєкт «П'ятеро татар», який включає в себе не тільки саму республіку, але й Ідель-Уральський регіон, Великий Татарстан, татарську діаспору, а також татарський фактор – татарські логотипи, спроектовані на всі ці рівні. Цей проект охоплює різні форми політичного представництва татарської етнічної групи. Татарам необхідно розробити кілька моделей, які б відповідали їхнім вимогам та історичним претензіям у новій геополітичній реальності, що неминуче настане.