Логотип телеграму. Creative Commons. CC BY 4.0.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Нещодавно інцидент в мережі магазинів «InBazar» в Узбекистані став вірусним у соціальних мережах. На відео було показано, як менеджер магазину фізично покарав молодого працівника за незначну помилку, що викликало масове обурення в інтернеті. Відомі блогери, інфлюенсери, а згодом і ЗМІ [узбек.] скористалися моментом, щоб викрити неправомірну поведінку менеджера.

Ситуація ще більше загострилася, коли власник магазину оголосив про звільнення менеджера, але незабаром після цього з'явилися відео, на яких сам власник жорстоко поводиться з працівниками і б'є їх. Це викриття викликало суспільний резонанс, що призвело до бойкоту всієї мережі магазинів, їх закриття та порушення кримінальної справи проти власника.

Ось відео на ютубі про ситуацію в «InBazar».

Однак це не поодинокий випадок. У медіапросторі Узбекистану вірусні новини часто виникають через скандальні події або провокаційні публічні заяви відомих діячів чи пересічних громадян.

На початку цього року користувач інстаграму зіткнувся з широкою негативною реакцією через заяву, що жителям сільської місцевості Узбекистану не варто приїжджати до столиці, Ташкента, оскільки на вулицях «повно чужинців». Ця заява викликала обурення в соціальних мережах. Зрештою, користувач приніс [узбек.] публічні вибачення і був засуджений до 15 днів ув'язнення.

Отже, що ж робить певні новини вірусними в Узбекистані? Ключовими елементами зазвичай є суперечливі заяви публічних осіб, інциденти, що викликають сильну емоційну реакцію, або питання, які резонують з повсякденним досвідом людей. Після того, як такі історії привертають увагу громадськості, вони розвиваються за передбачуваною траєкторією, у якій центральну роль відіграють соціальні мережі.

Роль телеграму та соціальних мереж

В Узбекистані телеграм є основним рушієм вірусних новин і важливим інструментом для їх поширення. Майже кожен бізнес, організація та інфлюенсер має канал або групу в телеграм. Із майже 25 мільйонами користувачів у 37-мільйонній країні охоплення платформи не має собі рівних [узбек.]. Деякі канали можуть похвалитися мільйонами підписників, що дозволяє новинам поширюватися як лісова пожежа. У першій половині 2023 року кількість телеграм-каналів в Узбекистані перевищила 120 000 і продовжує зростати.

Значення телеграм виходить за рамки простого спілкування – він глибоко увійшов у повсякденне життя. Реклама в телеграмі є дуже привабливою для бізнесу завдяки своєму широкому охопленню. Насправді, коли засновник телеграму Павло Дуров відвідав Узбекистан на початку цього року, він зауважив, як телеграм переплетений з економікою країни, зазначивши, що майже кожен бізнес має канал або бота на платформі.

Ось відео на ютубі про використання та популярність телеграму в Узбекистані.

Окрім телеграму, інстаграм є ще однією ключовою платформою для поширення вірусних новин: станом на січень 2024 року в ньому зареєстровано понад 8,7 мільйона користувачів, що становить 25,1 відсотка населення Узбекистану. Візуальна природа інстаграму та його популярність серед молодої аудиторії робить його впливовою платформою для обміну новинами, особливо через інфлюенсерів та вірусні історії.

Фейсбук, хоча й втрачає популярність серед молодших користувачів, залишається актуальним серед людей середнього та старшого віку, а публічні групи активно обговорюють соціальні питання. Аналогічно, X (раніше твіттер) є платформою, де більш медіаграмотні та соціально активні користувачі, включаючи громадянських журналістів і блогерів, часто публікують свої реакції на новини. Іноді твіттер стає першою іскрою для вірусних новин, особливо коли соціально активні блогери висвітлюють важливі питання.

Сила блогерів та інфлюенсерів

В Узбекистані блогери є не просто впливовими особами – вони є ключовими гравцями в медіаекосистемі країни. Узбецьких блогерів відрізняє їхній зв'язок зі своєю аудиторією. Люди часто звертаються до блогерів за допомогою у вирішенні соціальних проблем або несправедливих обставин, коли державні органи не можуть знайти рішення. Як тільки блогер ділиться історією зі своєю аудиторією, тиск громадськості часто змушує державні органи вжити заходів.

Наприклад, Умід Гафуров [узбек.], відомий і шанований блогер, який має близько 100 000 активних підписників у соціальних мережах, часто висвітлює проблеми, пов'язані з громадською інфраструктурою, на багато з яких звертають увагу його підписники.

Після того, як ці проблеми з'являються на його телеграм-каналі [узбек.], місцева влада швидко реагує, поспішаючи вирішити питання після того, як вони привертають увагу громадськості. Таким чином, блогери стали неофіційними посередниками між громадськістю та державою, посилюючи голоси, які інакше залишилися б непочутими.

Вплив державних ЗМІ блідне у порівнянні з впливом соціальних мереж. Традиційні ЗМІ часто уникають суперечливих тем і рідко повідомляють про історії, які резонують із повсякденними проблемами населення. Як наслідок, багато людей оминають державні ЗМІ на користь телеграм та інших платформ, де можуть з'являтися «заборонені новини».

Насправді цензура ненавмисно сприяє вірусному характеру новин в Узбекистані. Історії, які не висвітлюються офіційними ЗМІ, часто стають більш затребуваними, оскільки люди шукають альтернативні джерела нецензурованої інформації, такі як анонімні телеграм-канали.

Наслідки поширення вірусних новин

Хоча демократизація інформації має свої переваги, швидке поширення вірусних новин не позбавлене недоліків. Однією з головних проблем є зростання дезінформації, оскільки багато каналів часто надають перевагу тому, щоб першими опублікувати новину, а не забезпечити її достовірність. Поспішаючи привернути увагу, ці канали можуть нехтувати належною перевіркою фактів, що призводить до поширення оманливої або неправдивої інформації.

Наприклад, на початку цього року в соціальних мережах з'явилося неправдиве повідомлення про те, що поблизу афгансько-узбецького кордону було збито афганський військовий гелікоптер. Це твердження було швидко спростоване [узбек.] офіційною заявою, у якій роз'яснювалося, що повідомлення були абсолютно безпідставними. Цей інцидент демонструє, як дезінформація на чутливі теми може швидко поширюватися, викликаючи плутанину і страх.

Іншою проблемою є тенденція до надмірного висвітлення. Вірусні історії часто домінують у суспільному дискурсі протягом короткого періоду, але їхня надмірна присутність може відволікати увагу від інших важливих новин, які мають більше значення для суспільства. Таке занепокоєння часто висловлюють медіаграмотні люди та громадянські журналісти в Узбекистані, які стверджують, що увага громадськості відволікається на дрібниці, тоді як більш важливі питання залишаються поза увагою.

Як саркастично написав [узбек.] на своєму каналі один популярний громадянський журналіст: «В Узбекистані сьогодні вирішено питання, яке стоїть попереду виборів, політики, екології, корупції, економіки, включаючи зростаючий зовнішній борг, освіти, енергетики, атомних електростанцій та інших питань. Суд офіційно підтвердив, що громадянин Ботір Кодіров є сином покійного Шералі Джораєва».

Ця заява підсумувала результати судової справи, пов'язаної з вірусною і широко обговорюваною новиною про оскарження батьківства між двома співаками, яка відсунула на другий план більш серйозні і нагальні питання в країні.

Ось відео на ютубі про судову справу щодо оскарження батьківства між Ботіром Кодіровим і Шералі Джораєвим.

Такі потоки вірусного контенту можуть створити феномен «втоми від новин», коли люди втрачають чутливість до важливих історій, які заслуговують на увагу. З часом це може зменшити залученість громадськості до критично важливих питань, оскільки вони стають перевантаженими постійним потоком сенсаційних заголовків.

Крім того, вірусні новини можуть завдати шкоди репутації окремих осіб або компаній. Після того, як історія набирає популярності, її важко контролювати, навіть якщо факти спотворюються. Швидкість, із якою поширюється контент, залишає мало місця для роз'яснення або виправлення, а окремі особи або організації можуть зазнати довгострокової шкоди ще до того, як правда спливе на поверхню.

Швидке поширення новин в Узбекистані значною мірою зумовлене такими платформами, як телеграм, який став домінуючою силою в медіаландшафті країни. Маючи мільйони користувачів і незліченну кількість каналів, телеграм слугує хабом, де новини стають вірусними майже миттєво.

Крім того, блогери, громадянські журналісти та лідери думок відіграють вирішальну роль у поширенні цих історій, перетворюючи особисті образи чи локальні інциденти на загальнонаціональну дискусію. Оскільки медіасередовище продовжує розвиватися, очевидно, що вірусні новини залишатимуться значною силою, що формує як громадську думку, так і ширшу національну дискусію.