Ілюстрація Minority Africa, використана з дозволу.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Цю стаття була написана Вамбуї Мваурою і вперше була опублікована в Minority Africa 10 вересня 2024 року. Нижче представлена скорочена версія, опублікована в рамках угоди про обмін контентом.

По всій Африці жінки гинуть з тривожною швидкістю, часто від рук інтимних партнерів або членів родини чоловічої статі. У 2022 році на континенті зафіксовано рекордну кількість феміцидів, скоєних саме інтимними партнерами та членами сім'ї. За оцінками, жертвами стали близько 20 000 жінок і дівчат.

У Кенії, наприклад, кількість убивств жінок інтимними партнерами різко зросла, згідно з повідомленнями ЗМІ. Серед недавніх жертв феміциду, на жаль, була й олімпійська марафонка Ребекка Чептегей. Проте досі не існує офіційної системи для відстеження всіх жінок, які стають жертвами гендерно зумовленого насильства, зокрема вбивств.

За даними Africa Data Hub, який відстежує випадки феміциду, висвітлені в пресі, з 2016 по 2023 рік у Кенії було вбито 546 жінок і дівчат. Випадки гендерно зумовленого насильства, а також феміциди, які є його крайньою формою, домінували в новинах на початку 2024 року.

Тільки в січні 2024 року від насильства з боку чоловіків загинуло понад десять жінок. Два найгучніші випадки феміциду, які потрапили в новини того ж місяця, — це вбивства Скарлет Ваху 3 січня та Ріти Ваені 14 січня. Їхні смерті спричинили найбільші в історії Кенії протести проти вбивств жінок, які відбулися 27 січня в різних містах і графствах. Активісти закликали уряд оголосити феміциди національною кризою. Протест у Найробі отримав назву #TotalShutDownKe.

Проблема вбивств без правосуддя або із затримкою правосуддя не обмежується Кенією — вона поширена й в інших африканських країнах, зокрема в Нігерії. У 2022 році в Нігерії зафіксовано 401 випадок феміциду.

Проблеми системи

14 грудня 2023 року Нафталі Кінутію засудили до 40 років ув’язнення за вбивство Айві Вангечі, студентки п’ятого курсу медичного факультету Університету Мої в Кенії. Її було вбито перед входом до навчального закладу після того, як вона відмовилася від залицянь Кінутії. Вирок було винесено після чотирирічного судового розгляду у Верховному суді Елдорета. Адвокатом обвинувачення виступав Кіроко Ндегва. Справа набула національного та міжнародного розголосу.

Одна з головних проблем правової системи Кенії при розгляді справ про вбивство жінок — це дуже тривалі судові процеси. Вони часто затягуються настільки, що сім’ї жертв втрачають надію на справедливість.

В інтерв'ю Ндегва пояснив, що процес у справі Айві Вангечі затягнувся через переведення головуючого судді посеред розгляду. «Це спричинило чимало технічних юридичних труднощів, зокрема загрозу повторного початку процесу», — зазначив він. Мати загиблої, Вінфред Вайтера Кінґорі, неодноразово висловлювала в медіа своє обурення повільним розглядом справи та страх, що не зможе домогтися справедливості для своєї доньки.

Ндегва пояснив: «Коли новий суддя продовжує процес із попередньої точки, він не має можливості спостерігати за поведінкою свідків. А якщо розпочати справу спочатку, деякі свідки можуть втратити ентузіазм, що призведе до їхнього розчарування».

Ще однією проблемою є обмеження участі родин жертв у процесах. За словами Ндегви, незважаючи на статтю 50, пункт 7 Конституції, яка надає право родинам жертв бути вислуханими, суди часто обмежують їхню участь. «Обвинуваченим надають державного адвоката, якщо вони не можуть собі його дозволити, але ця привілегія зазвичай не поширюється на родини жертв», — зазначає він.

Ндегва також звернув увагу на небезпеку для свідків, коли обвинувачених звільняють під заставу. Бували випадки, коли звільнені під заставу злочинці залякували головних свідків, через що ті уникали надання свідчень або взагалі відмовлялися свідчити. Декого з ключових свідків навіть не допитували.

За даними African Data Hub, у Кенії в середньому 1 900 днів триває розгляд справ про вбивства жінок після арешту злочинця. Часті перенесення слухань, ініційовані адвокатами захисту без вагомих причин, затягують процес, відлякують свідків, які стикаються з додатковими витратами на проїзд та втрачають час. Це призводить до затягування правосуддя, а іноді й до судових помилок. Якщо підозрювані належать до багатих чи впливових родин, залякування свідків із менш заможних верств населення стає масовим явищем. Відсутність у Кенії належної системи захисту свідків також змушує свідків відмовлятися від показань. З 2016 року у Кенії було зареєстровано понад 500 справ про вбивство жінок, але лише в 13 із них винесено вироки.

Подібні проблеми виникають і в Нігерії, де недоліки системи також змушують родини відмовлятися від пошуку справедливості.

Нігерійське законодавство створює значні перешкоди для жертв феміциду, оскільки немає спеціального закону, що регулює цей вид злочину. «Феміцид відсутній у нашому юридичному словнику. Якщо злочин не має точної назви, правосуддя не може бути досягнуте», — каже Ололаде Аджайї, засновниця DOHS Cares Foundation, організації із захисту прав жінок і дітей. «Через це обвинувачення класифікує такі злочини як умисні вбивства, що може не повністю відображати гендерний мотив», — додає вона.

4 квітня 2024 року DOHS Cares Foundation разом із союзниками провели акцію на підтримку справедливості для тисяч жінок і дівчат, які стали жертвами феміциду. Організація подала до Палати представників штату Лагос законопроєкт, який має на меті усунути законодавчі прогалини, що заважають правосуддю восторжествувати, та визнати феміцид злочином у Нігерії.

Попри тривалі протести та зусилля адвокатів, питання залишається відкритим: чи проведуть уряди цих країн необхідні реформи, аби родини жертв феміциду в Кенії та Нігерії нарешті змогли домогтися справедливості для своїх близьких.