Ілюстрація з кубинським прапором і темним силуетом людини, створена Global Voices.

[Усі посилання в тексті — іспанською мовою, якщо не вказано інше].

Для кубинців несподіванками стають не блекаути, а швидше нечасті проміжки, коли електрика доступна. Це відображається в поширеному вислові “la electricidad no se va, la ponen” (“немає вимкнень електрики, є її увімкнення”). Цей популярний жарт підкреслює, наскільки рідко тепер вдається провести цілий день без тривалих знеструмлень. За останній тиждень ситуація погіршилася: 84% кубинських домогосподарств переживають загальний блекаут, що триває понад 70 годин. Це найдовший блекаут, не пов'язаний зі стихійним лихом.

За офіційними даними, причиною знеструмлення став технічний збій на теплоелектростанції за 104 кілометрів на схід від Гавани. Зусилля відновити електроживлення шляхом перезапуску попри вже чотири спроби доки що не принесли успіху. Така “нова реальність” поглиблює вже й так найсерйознішу соціально-економічну кризу в історії країни. При інфляції в понад 200% і середній місячній заробітній платі в $7 громадяни не можуть дозволити собі навіть найнеобхіднішого, а їхні обмежені запаси харчів псуються через тривалі відключення електрики.

Доки що такі негаразди оминули лише туристичні центри завдяки їхнім незалежним електростанціям. З 20 жовтня вичерпується паливо для генераторів по лікарнях, що створює смертельну небезпеку для пацієнтів у критичному стані. Влада закрила всі школи на невизначений час, не зазначаючи термінів повернення до навчання. У житлових районах повністю відключені й без того ненадійні водо- та газопостачання.

Режим утратив контроль над ситуацією, до цього обмежуючи вимкнення електрики лише сільською місцевістю, щоб уникнути невдоволення і протестів у столиці. Наприклад, у той час як у Гавані відключення електроенергії були нечастими або зовсім короткими, у провінціях вони тривали до 10 годин на день. В нещодавньому телевізійному зверненні Альфредо Лопес, генеральний директор державного Союзу електроенергетики (Unión Eléctrica, UNE), настійно рекомендував громадянам інвестувати в сонячні панелі, визнавши, що хоч, можливо, й відбудуться певні покращення, уряд не може обіцяти забезпечення стабільного електропостачання у найближчій чи середньостроковій перспективі. Такий виклад справ викликав широку критику серед діаспори, яка гадає, що знову фінансовий тягар несправедливо лягає на її плечі.

Кубинські посадовці і далі покладають відповідальність за негаразди в енергетиці країни на Сполучені Штати, але в корені проблеми криється більше нюансів. Кубинські теплоелектростанції, прослуживши в середньому 40 років, давно вже перевищили свої 25-річні проєктні терміни експлуатації. Фінансові обмеження стали ще однією перешкодою здатності уряду забезпечити імпорт палива з таких країн, як Алжир і Мексика. Тим часом криза у Венесуелі призвела до значного скорочення субсидованого експорту нафти до Куби.

Основна проблема незмінна: режиму бракує довгострокового стратегічного плану. Попри істотну фінансову підтримку від Уго Чавеса (2000-2013), уряд знехтував можливістю інвестувати в модернізацію енергетичної інфраструктури. У 2016 році Росія запропонувала кредит у 1,2 мільярда доларів на капітальний ремонт електромережі Куби, але через бюрократичну неефективність нагоду було упущено. Більш того, в останні десятиліття уряд вкладав великі кошти в розширення розкішної туристичної інфраструктури, нехтуючи іншими критичними секторами економіки. [Примітка перекладача: на відміну від англомовної й іспаномовної версій публікації на Global Voices, у статті за останнім посиланням говориться про російський кредит не в доларах, а в євро].

З погіршенням умов життя по всій Кубі наростає напруженість. У деяких частинах острова люди влаштовують нічні протести проти режиму, сподіваючись на більшу безпеку під покровом темряви. Щоб стримати поширення цих демонстрацій, влада різко обмежила інтернет-зв'язок. В неділю увечері президент Мігель Діас-Канель, виступаючи на національному телебаченні у військовій формі, заявив, що будь-які порушення громадського порядку будуть каратися. В багатьох містах вулиці патрулювали довгі ряди поліцейських авто для відлякування протестувальників. Ситуація ще більше ускладнюється у зв'язку з тим, що східну частину острова накриває ураган, який забрав життя щонайменше шести людей [англ.] на момент написання цієї статті. Що буде далі — неясно.