Пітер Нгугі їде на велосипеді в індійському місті Шиллонг. Фото надано Bird, використано з дозволу.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця стаття спочатку була опублікована інформаційним агентством Bird 21 жовтня 2024 року. Нижче подано скорочену версію в рамках угоди про обмін контентом.

У 2016 році під час зимового сезону в Делі, Індія, незначна сутичка на ґрунті расизму закінчилася трагічно — смертю африканця.

Двоє індійців, які поспішали, підійшли до рикші, щоб сісти, але не було вільного місця. Вони попросили африканця, який уже сидів у рикші, звільнити для них місце. Чоловік відчув, що його виділяють через колір шкіри, і відмовився виходити. Почалася палка суперечка, яка швидко переросла в бійку. Індійці повалили його на землю, штовхнули, а потім обрушили на його голову великий камінь. Чоловік загинув.

Олів'є Масонда, 23-річний конголезький вчитель, виїхав з Демократичної Республіки Конго в 2012 році, щоб навчатися в Індії. Вбивство, зафіксоване камерами відеоспостереження, викликало широкий резонанс по всій Індії, породивши питання: чи було це злочином на ґрунті расизму? Поліція Делі заарештувала двох підозрюваних і розшукувала третього. Це вбивство стало болючим ударом для африканської спільноти в Індії, яка вимагала справедливості.

Трагічна подія також стала переломним моментом для Пітера Нгугі, кенійця, який тоді жив в Індії. Він узяв велосипед і вирушив у подорож по країні, прагнучи протидіяти расизму. Його вчинок здобув величезний розголос і привернув увагу суспільства в дні після вбивства. Але історія Нгугі почалася не тут — вона почалася в Кенії.

Товариство фінансує поїздку до Індії

Перенесімося у 2013 рік, у місто Мікіндані, що поблизу Момбаси в Кенії. Тут жив скромний молодий чоловік на ім’я Пітер Нгугі, який закінчив середню школу, але не був зацікавлений у навчанні в університеті. Навіщо це йому, якщо він уже готувався до кар'єри підприємця? Вирішивши використати свої навички на повну, Нгугі відкрив невеликий кінотеатр, який водночас слугував майстернею з ремонту електроніки. Він назвав цей заклад Stunners Inc.

Один із друзів, помітивши любов Нгугі до комп'ютерів, порадив йому подумати про навчання в Індії, відомій якісними комп'ютерними курсами. Спершу Нгугі віднісся до цієї ідеї скептично, але думка не полишала його. Обміркувавши все, у 2013 році він вирішив подати документи на курс комп'ютерних наук в Інституті інженерії та технологій KSR в Індії.

Не маючи грошей на оплату навчання та поїздку, Нгугі отримав неочікувану підтримку від місцевої громади. Він розповідав, що мама Мбога (продавчиня овочів), власники крамниць, інші місцеві підприємці, друзі та родичі об'єдналися, щоб зібрати кошти на його навчання і забезпечити йому можливість здійснити мрію.

Прибуття до Індії

Переїхавши до Індії, Нгугі був сповнений рішучості зробити все можливе, щоб здобути диплом з комп'ютерних наук і повернутися додому з новими знаннями.

Однак життя в Індії принесло несподівані виклики. Ледве провчившись один семестр, Нгугі зрозумів, що його мрії були лише міражем. Як він пояснював, «курс не відповідав тим обіцянкам, які давали в рекламі». Більше того, грошей, які його громада в Кенії зібрала на навчання, вистачило лише на перший семестр, тож Нгугі мусив працювати, щоб оплачувати подальше навчання. Під тиском стресу він був змушений залишити навчання.

Проте, усвідомлюючи очікування своєї громади, Нгугі не хотів повертатися додому з порожніми руками. Він вирішив залишитися в Індії, міцно триматися і наполегливо працювати, попри труднощі.

Дякуючи підтримці дружньої кенійської спільноти в Індії, його друг Мунен Роберт дав йому прихисток.

Хакатон

Маючи заощаджені 20 000 кенійських шилінгів (приблизно 180 доларів США), Нгугі вступив до інституту кодування та швидко став одним із найкращих студентів.

Вивчаючи програмування, Нгугі взяв участь у хакатоні [укр.], організованому компанією IBM в Індії, і виборов перше місце. Його талант до кодування потрапив на шпальти індійських газет, а IBM виявила інтерес до його бізнес-ідей. Нгугі презентував Office Space Finder — платформу, яка поєднує молодих підприємців із компаніями, що мають вільні приміщення для оренди. Ідея припала IBM до душі, і компанія профінансувала її, забезпечивши 21-річного Нгугі пристойною зарплатою та рівнем життя, який раніше здавався йому недосяжним.

Окрім бюджету на команду з конкурентною оплатою, йому також надали водія та службовий автомобіль. Можна сказати, що Нгугі досяг усього, про що мріяв. Але це було не надовго.

Гроші, увага, алкоголь і швидке життя стали для нього великими спокусами, які особливо приваблювали 21-річного юнака, котрий відчував себе «володарем світу».

Помилки та ганьба

Невдовзі керівництво IBM звернуло увагу на його нестандартну поведінку. У березні 2015 року молодого Нгугі звільнили, і він впав у глибоку депресію.

Відчуття ганьби. Від багатства до злиднів. Депресія гнітила його розум.

Під час його короткого перебування на високій посаді африканці, які жили в Індії, звертали на нього увагу. Не маючи можливості знову зустрітися з ними, він вирішив втекти з міста. На той момент у нього все ще залишалися накопичені заощадження. З усіх 27 штатів Індії лише один залишався для нього невідомим, і він вирішив його відвідати, намагаючись подолати свій сором. Зрештою, Нгугі оселився в Мегхалаї, де волонтерив як учитель математики та англійської мови, навчаючи дітей до 11 років, а також викладав у школі для дітей з обмеженими можливостями в Шиллонг.

І саме тоді сталася сутичка 2016 року між двома агресивними індійцями та африканцем у рикші, яка назавжди змінила життя Пітера Нгугі.

Крутимо педалі для миру

Коли Нгугі дізнався про інцидент, він був шокований і засмучений. В інтерв'ю індійській дослідниці та альпіністці Анінді Мукерджі він сказав: «Відчувається, що хтось принижує гідність Африки, а не лише окремої людини. Коли нападають на чорношкірого через колір його шкіри, це не просто напад на одну людину — це напад на всю Африку».

Він також додав: «Ця людина була вбита через просту суперечку в рикші за день до свого дня народження. Це свідчить про те, що життя африканця коштує дуже дешево; його можна знищити в будь-який момент».

Нгугі прагнув, щоб африканці жили в гармонії з індійцями. Тому він задумав створити платформу для обговорення расизму та можливих рішень цієї проблеми.

Саме тоді йому прийшла в голову ідея проїхати на велосипеді через Індію, проводячи заходи в школах і зустрічаючись з індійськими лідерами та поліцією, щоб сприяти відкритим розмовам про расизм і шукати шляхи його подолання. Його індійські друзі підтримали цю ідею та профінансували її.

Пітера Нгугі вітають велосипедисти в Одіші, Індія. Фото надане Bird, використано з дозволу.

Одного ранку, озброєний лише мужністю та натхненням із «Щоденників мотоцикліста» Че Гевари, Нґуґі вирушив у подорож, під час якої проїхав на велосипеді понад 5 000 кілометрів (3 107 миль) через сім штатів Індії. Це був його перший велопробіг на довгі дистанції.

Вчинок Нґуґі був сприйнятий індійцями як привід для розмов про расу, статус і ідентичність. Ці теми могли б покращити життя в Індії, а сам вчинок став зміною для Нґуґі та його життя, яким він його знав.

Пітера Нгугі приймають у Гухаваті, Індія. Фото надано Bird, використано з дозволу.