Зображення створено Арзу Гейбуллаєвою

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Минулого літа влада Азербайджану заарештувала [укр.] двох молодих науковців, звинувативши їх у державній зраді. Ігбала Абілова та Бахруза Самадова звинуватили у державній зраді та засудили до багатомісячного ув'язнення. Але що є державною зрадою згідно з місцевим законодавством і чи справедливо його застосовують в Азербайджані? Відповідь, на думку юристів, криється в деталях законодавства та його застосуванні.

Справи Ігбала Абілова та Бахруза Самадова

До свого арешту 21 серпня 2024 року Бахруз Самадов здобував ступінь доктора філософії в Карловому університеті в Чехії. Він відвідував свою бабусю в Баку і планував виїхати до Праги наступного тижня, але поліція заарештувала його біля будинку бабусі та доставила до Служби державної безпеки. Через два дні суд у Баку засудив Самадова до чотирьох місяців попереднього ув'язнення за звинуваченням у державній зраді. Його звинувачують у змові проти держави через спілкування з громадянами Вірменії у WhatsApp, але Самадов заперечує ці звинувачення.

Окрім своєї академічної роботи в Карловому університеті, протягом останніх років Самадов написав кілька статей про Азербайджан для різних міжнародних і регіональних ЗМІ. Він також був частиною спільноти борців за мир, які рішуче виступали проти Другої карабахської війни у 2020 році, за що стали мішенню переслідувань.

Окрім Самадова, поліція також заарештувала Ігбала Абілова, який досліджує етнічні меншини і проживає в Білорусі, та засудила його до чотирьох місяців попереднього ув'язнення в липні 2024 року. Абілова звинуватили у державній зраді, закликах проти держави на замовлення іноземних суб'єктів та розпалюванні національної, расової, соціальної або релігійної ненависті та ворожнечі.

Незабаром після арешту Самадова в аеропорту затримали ще одного борця за мир, Самада Шихі, не дозволивши йому покинути країну. Його допитали як свідка у розслідуванні, розпочатому проти Самадова. Також нещодавно в аеропорту затримали Кавіда Ага, незалежного дослідника, який залишав країну для продовження навчання.

Історія звинувачень у державній зраді, які використовуються для того, щоб змусити критиків замовкнути

У 2007 році журналіста Нворузалі Мамедова спочатку заарештували за фальшивими звинуваченнями у зберіганні наркотиків, а згодом звинуватили у державній зраді. Він був засуджений до десяти років ув'язнення, він помер у 2009 році у в'язниці. У 2012 році за звинуваченням у державній зраді був заарештований Хілал Мамедов. Мамедов був журналістом і редактором талиської газети «Толісі Садо» («Голос Талиша»). У 2013 році він був засуджений до п'яти років позбавлення волі. Роком пізніше, під час репресій азербайджанського уряду проти представників громадянського суспільства, за звинуваченням у державній зраді було заарештоване подружжя Лейла та Аріф Юнус. Журналіст Рауф Міркадиров також зіткнувся з подібними звинуваченнями після свого арешту в 2014 році. У листопаді 2020 року суд у Баку засудив журналіста Полада Асланова до 16 років позбавлення волі за звинуваченням у державній зраді. У лютому 2022 року його вирок був скорочений до 13 років. У 2017 році щонайменше троє громадян були заарештовані за звинуваченням у державній зраді. У жовтні 2024 року Мірхафіз Джафарзаде, етнічний талиш, який має російське громадянство, був засуджений до 16 років за ґратами також за звинуваченням у державній зраді. Джафарзаде був заарештований у листопаді 2022 року. Абілов і Самадов – останні імена, проти яких були висунуті звинувачення у державній зраді.

Що говорить закон?

За статтею 274 (державна зрада) Кримінального кодексу:

Державна зрада — це умисне діяння, вчинене громадянином Республіки Азербайджан на шкоду суверенітету, територіальній недоторканності, державній безпеці або обороноздатності країни. До актів державної зради належать: перехід на бік ворога; шпигунство; передача державної таємниці іноземній державі; а також надання допомоги іноземній державі, організації чи їх представникам у проведенні ворожої діяльності проти Республіки Азербайджан. За ці злочини передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до двадцяти років або довічне позбавлення волі.

У справі Бахруза Самадова, за словами адвоката Самеда Рахімлі, Служба державної безпеки (також відома як Агентство національної безпеки) звинуватила вченого у державній зраді на основі припущення про те, що він вчинив шпигунство непрямим способом, діючи за вказівкою вірменських спецслужб. Його звинувачують у наданні інформації, що завдала шкоди національній безпеці, а також у сприянні ворожим діям вірменських спецслужб, розпалюючи міжнаціональну ненависть своїми публікаціями.

Служба державної безпеки посилається на приватні бесіди Самадова щонайменше з двома вірменськими активістами, де він, серед іншого, ділився загальнодоступною інформацією про проєкти відновлення колишніх окупованих територій. Це використовується як доказ шпигунства. Служба також стверджує, що антивоєнні публікації Самадова, а також його статті, що суперечать офіційному наративу азербайджанського уряду, зокрема щодо конфлікту в Нагірному Карабасі, є доказом його пособництва та підбурювання до загрози державній безпеці Вірменії.

Таким чином, Служба державної безпеки розглядає вірменських активістів, з якими спілкувався Самадов, як представників вірменських спецслужб, а їхнє спілкування — як інструкції, без наявності будь-яких суттєвих доказів.

Рахімлі, який знайомий зі справою, заявив, що приватні спілкування, на які посилаються як на докази, не доводять, що Самадов вчинив шпигунство, оскільки інформація, якою він ділився, є загальнодоступною. Як така, вона не може бути визнана порушенням національної безпеки відповідно до закону і, отже, є необґрунтованою. Крім того, Рахімлі зазначив, що визначення непрямого шпигунства — це передача інформації, що завдає шкоди національній безпеці, що є розпливчастим, і немає жодної судової практики, яка б роз'яснювала його зміст. Таким чином, звинувачення в державній зраді, висунуті проти Самадова, були незаконними і неприйнятними.

Аналогічно, у випадку з Ігбалом Абіловим, який, окрім звинувачень у державній зраді, також звинувачується у публічних закликах до насильства над державою та розпалюванні національної, расової, соціальної чи релігійної ненависті, також немає жодних доказів, які б підтверджували ці звинувачення. Служба державної безпеки стверджує, що Абілов діяв за вказівкою посадових осіб Центру талишських досліджень при Єреванському державному університеті (яких служба безпеки Азербайджану також вважає непрямими представниками вірменських спецслужб) та керівництва невизнаного талишського уряду у вигнанні. Як доказ служба посилається на приватні спілкування Абілова з офіційними особами та його публікації в інтернеті, зокрема в соціальних мережах. На думку Самеда Рагімова, це приватне спілкування не доводить, що Абілов вчинив державну зраду, оскільки його спілкування як науковця, який досліджує питання етнічних меншин, з Центром досліджень Талиша і групою вигнанців не свідчить про те, що він діяв за їхніми вказівками.

Як у випадку з Абіловим, так і у випадку з Самадовим, обидва чоловіки були змушені під тиском назвати свої паролі до пристроїв.

За словами Рагімлі, звинувачення у державній зраді, висунуті проти Самадова та Абілова, мають серйозні наслідки.

Окрім серйозних і негативних наслідків для двох науковців, яким загрожує мінімальне покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, ці звинувачення також створюють охолоджувальний ефект на весь антивоєнний рух, активістів етнічних меншин та на громадянський простір у загальному сенсі.

Про це свідчать заборони на в'їзд, накладені на Шихі та Ага після арешту Самадова. Це не є поодинокими випадками, оскільки місцеві правозахисники оцінюють кількість заборон на в'їзд як значно більшу, ніж публічно відомі дані.