Ця стаття К'яу Зва Мое спочатку була опублікована на незалежному новинному вебсайті М'янми The Irrawaddy. Відредагована версія публікується на сайті Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.
Куди йдуть їхні душі?
Що стається з душами тих, чиї життя були обірвані через політичні переслідування, страти або жорстокі вбивства? Куди вони йдуть після того, як їхні тіла загинуть, або коли вони помирають від горя через пригноблення тих, кого люблять?
Ці душі повинні бути політично активними, які цікавляться і беруть участь у соціальних та політичних питаннях своєї країни. Це гідні і шановані душі, яких багато людей, живих і мертвих, любили і шанували за їхні добрі справи, спрямовані на покращення життя нації. У цьому сенсі ці душі, які пішли з життя, є прикладом для наслідування, а не предметом страху.
Вірогідно, над нашою країною витає незліченна кількість таких душ, оскільки народ М'янми протистояв і продовжує протистояти політичним переслідуванням і стратам під час десятиліть військового правління.
Багато з цих активних душ заслуговують на звання «мученик», «герой», «борець за свободу», «борець опору» чи «в'язень сумління» через їхню самовідданість і жертви заради країни.
А що сказати про звичайних людей, таких як моя мати, яка до останнього подиху усвідомлювала, що її молодший син перебуває в тривалому ув'язненні як політв'язень, а інший — у політичному засланні? Як і вона, багато матерів, батьків, сестер і братів невтомно підтримували своїх рідних у в'язниці і закінчили своє життя з такою політичною свідомістю. Вони є героями в тилу.
Чи можна забути про інтелектуалів, таких як видатний поет Сайя Тін Мо, який помер у Каліфорнії як митець у вигнанні, продовжуючи писати вірші про свою рідну країну і її демократичний рух до самої смерті? У М'янмі було чимало митців, журналістів і науковців, які любили свободу і ненавиділи диктатуру, вносячи свій вклад у розвиток суспільства, але померли у вигнанні після того, як були змушені залишити свою країну через численні перевороти і деспотичне правління.
Під час одного з повстань, відомого як рух за демократію 1988 року, понад 3 000 мирних протестувальників було вбито військовою хунтою після перевороту. Сотні дисидентів також загинули під час різних антирежимних протестів з моменту першого військового перевороту в 1962 році.
Після останнього перевороту в 2021 році, коли нинішній лідер Мін Аун Хлаїнґ перетворив нашу прекрасну М'янму на поле бою, все більше молодих і сміливих людей щодня виходять на вулиці, протистоячи автоматам і снайперам військових.
19-річна Кьял Сін була однією з найсміливіших. Вона була смертельно поранена в голову в своєму рідному місті Мандалай через кілька тижнів після перевороту. За останні три роки новою хунтою було вбито понад 5600 людей, багато з них — внаслідок авіаударів, інші — в катівнях і в'язницях.
Усі вони — улюблені і дорогоцінні душі.
На світлинах: десятки тисяч людей оплакували в четвер похорон 19-річної Ма К'ял Сін, яка була смертельно поранена в голову під час сидячого протесту проти режиму в Мандалаї напередодні.
In Pictures: Tens of thousands mourned at Thursday’s funeral for Ma Kyal Sin, 19, who was fatally shot in the head during a sit-in protest against the regime in Mandalay the previous day. https://t.co/YH5eFRzpX3#WhatIsHappeningInMyanmar#RejectMilitaryCoup pic.twitter.com/arCnXGVeuB
— The Irrawaddy (Eng) (@IrrawaddyNews) March 4, 2021
Серед нещодавніх жертв — доктор Зо Мьїнт Маунг, який помер у в'язниці минулого тижня від лейкемії. Дивовижно, але 73-річному політв'язню вдалося прожити понад три роки у тюремній камері, незважаючи на смертельну хворобу. Його заарештували в перший день перевороту 1 лютого 2021 року військові, які стали його викрадачами.
В останні хвилини його викрадачі продемонстрували своє «милосердя». Чиновники хунти прибули до лікарні за кілька годин до його смерті, щоб «відпустити» непритомного політика з помилуванням. Так само вчиняв попередній військовий режим, коли політичні в'язні опинялися на смертному одрі.
У 1995 році У Кін Сейн, один з моїх співкамерників у в'язниці Інсейн, був звільнений режимом перед своєю смертю в лікарні. 53-річний У Кін Сейн міг насолодитися своєю «свободою» лише протягом кількох хвилин або годин на смертному одрі. Яке «милосердя» з боку генералів!
Смерть неминуча. Але, як колишній політв'язень, хочу зазначити, що смерть у в'язниці можна відстрочити або навіть уникнути, якщо з людиною поводяться належним чином. Іншими словами, вони могли б вижити, якби хунта не відмовляла їм у належному лікуванні.
Якби доктор Зо Мьїнт Маунг помер не у в'язниці, а на посаді головного міністра Мандалая — на яку його обрали жителі стародавньої столиці на виборах 2020 року — його смерть, ймовірно, відтермінувалася б або набула б зовсім іншої форми. Уявіть собі вільну людину, яка лежить у своєму ліжку вдома, оточена родиною та прихильниками, в атмосфері любові і піклування. Його душа була б щасливою.
Але реальність була іншою: минулого тижня він помер на самоті, знаючи, що його сім'я далеко, переважно через політичні переслідування хунти. Він також знав, що його люди в Мандалаї живуть у страху, а його країна знову під військовим чоботом. Його душа, напевно, була політично активною та неспокійною, хоча він також відчував гордість за свій внесок у демократичну боротьбу свого народу до самої смерті.
Тепер його історія стала частиною історії. Випускник Мандалайського медичного університету, доктор Зо Мьїнт Маунг зайнявся політикою після демократичного руху 1988 року і виграв чотири вибори у 1990, 2012, 2015 та 2020 роках, представляючи Національну лігу за демократію (НЛД). У молодості доктор Зо Мьїнт Маунг пережив своє перше ув'язнення, яке тривало майже 20 років, після того як попередній режим заарештував його після виборів 1990 року.
За часи незалежності країни багато людей пожертвували своїм життям. Їх занадто багато, щоб усіх перелічити, навіть серед відомих особистостей. Лідер проголошення незалежності Аун Сан і члени його кабінету були вбиті. Перший президент країни Сан Шве Тайк, як вважають, загинув у в'язниці від рук тодішнього військового режиму. Каренські лідери Со Ба У Г'ї та Падох Махн Ша були вбиті військовими та проурядовими силами. Мусульманський адвокат і радник фактичного лідера Аун Сан Су Чжі У Ко Ні був убитий націоналістичним провійськовим угрупуванням. І це лише деякі з тих, кого ми пам'ятаємо; число жертв значно більше.
Такі жертви були незліченними в нашій країні. Ось чому я написав статтю «М'янма – країна великих смертей» у липні 2022 року, після того, як режим лідера перевороту Мін Аун Хлаїнга стратив чотирьох активістів: видатного активіста Ко К'яу Мін Ю, відомого як Ко Джиммі; колишнього депутата НЛД і зірку хіп-хопу Ко Пхьо Зейа Тоу, а також протестувальників проти перевороту Ко Хла Мьо Аун і Ко Аун Тура Зоу.
They died truly great deaths, because they gave their lives: for the people, in order to restore their rights and dignity; for the country, to end the horrific military dictatorship, and for future generations, to rebuild their battered country.
Вони загинули справді великою смертю, бо віддали своє життя за народ, щоб відновити його права і гідність; за країну, щоб покласти край жахливій військовій диктатурі і за майбутні покоління, щоб відбудувати свою понівечену країну.
Ці рядки є одою усім, хто віддав своє життя, таланти та інтелект, щоб закласти фундамент для побудови нової нації. М'янмі справді потрібна національна надгробна промова і пам'ятник цим героям. Без них країна, ймовірно, не стала б незалежною.
Битва між диктаторськими генералами і хоробрим народом М'янми ще не закінчена. Гірка правда полягає в тому, що кількість активних, сміливих і благородних душ зростатиме.
Ми всі смертні і колись приєднаємося до них, з тієї чи іншої причини.
Їхні душі, до яких ми приєднаємося, безсмертні.
К'яу Зва Мо є виконавчим редактором The Irrawaddy.