Зображення водоспаду Кайтер у Гайані за допомогою Canva Pro. 

Автор: Тайрелл Гіттенс

Ця стаття вперше з’явилася на сайті Мережі екологічних новин “Карі-Буа”. Нижче подана відредагована версія, підготовлена в рамках угоди про обмін контентом.

Після обговорень про зміну клімату мають слідувати конкретні дії. Саме це послання було передане учасникам нещодавно завершеного 26-го Конгресу RedLAC, що проходив у Сент-Люсії з 7 по 10 жовтня. Згідно з Куньмінсько-Монреальською глобальною рамковою програмою з біорізноманіття ці дії мають особливе значення для регіональних проєктів, спрямованих на досягнення цілі збереження 30% біорізноманіття до 2030 року.

Старша директорка з питань зміни клімату Гайани, Прадіпа Бхоланат, зазначила, що Стратегія низьковуглецевого розвитку її країни не лише сприяє економічному зростанню через низьковуглецеву діяльність, а й спирається на значні дослідження флори, фауни, вододілів і вмісту вуглецю в лісах країни.

Гайана, як одна з піонерів у монетизації лісів, уклала з Норвегією десятирічний меморандум про взаєморозуміння на 2010–2020 роки, який забезпечив фінансування стратегії низьковуглецевого розвитку Гайани на суму близько 220 мільйонів доларів США. Фінансування було прив’язане до результативних показників збереження біорізноманіття.

«Одним із цих ключових показників, — пояснила Бхоланат, — є збереження лісового покриву та недоторканих лісів». У Гайані недоторкані ліси визначаються як суцільні ділянки площею не менше 50 000 гектарів, які «забезпечують захист коридорів біорізноманіття, ключових вододілів і корінних народів, що живуть на цих територіях та насолоджуються первозданною природою лісів».

Це створює позитивний ефект, оскільки захист лісів сприяє збереженню біорізноманіття та забезпечує гідні умови життя для громад, що залежать від цих екосистем і відповідально користуються їх ресурсами.

Таке управління стає особливо актуальним у контексті нещодавно відкритих нафтових родовищ Гайани, оскільки воно потребує бачення розвитку, яке є «низьковуглецевим за своєю суттю» та узгодженим з ціллю 2030 року.

«Розширення природоохоронних територій, цілі щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, а також інтеграція з вуглецевими ринками й кліматичним фінансуванням», — додала Бхоланат, — все це має стати реальністю. У цьому напрямі Гайана працює над поглибленням співпраці з неурядовими організаціями (НУО) та приватним сектором, такими як Всесвітній фонд дикої природи та Міжнародна організація охорони природи Гайани, які вона назвала «одними з рушійних сил», що сприяють громадському залученню та розширенню природоохоронних територій у країні.

Кілька корінних громад беруть участь у програмі кліматичного фінансування Гайани, однак для того, щоб ці дії на рівні громад мали вплив, їм потрібна фінансова підтримка. Німецький банк розвитку зобов’язався фінансувати зусилля зі збереження біорізноманіття в Латинській Америці та Карибському басейні.

Єнс Маккенсен, керівник латиноамериканського відділу банку з питань біорізноманіття та сталого управління ресурсами, зазначив, що їхня мета — забезпечити змішані моделі фінансування, які відповідають потребам регіону у збереженні біорізноманіття. Такий підхід, за його словами, є «ефективним інструментом для поєднання державного фінансування з місцевими зусиллями та фінансуванням, щоб досягти більшого масштабу та впливу».

Маккенсен вважає, що для успішної реалізації глобальної системи збереження біорізноманіття потрібна співпраця між міжнародними фінансовими установами та місцевими трастовими фондами. Однак у питанні реалізації проєктів саме місцеві громади мають брати на себе провідну роль. Це не лише підвищує їхню зацікавленість у результатах, а й створює простір для розвитку нових ідей.

З цією метою Карибський фонд біорізноманіття оголосив на Конгресі RedLAC п’ятий конкурс заявок у межах свого механізму адаптації на основі екосистем (EbA). Фонд, який вже підтримав кілька успішних проєктів, спрямованих на збереження та екосистемні послуги, забезпечує засоби для існування та адаптації до зміни клімату.

Одним із проєктів, що привернув увагу керівника Фонду Ульріке Краусс, є проєкт, реалізований спільно з Міжамериканським інститутом співробітництва в галузі сільського господарства (ICA). Разом із приватним сектором вони успішно працювали з оператором кар’єру, який спричиняв стік наносів і забруднював риф. Частково проблему вирішили шляхом висадження трави ветиверу вздовж відстійника для фільтрації осаду.

Зважаючи на поточну співпрацю регіональних екологів і міжнародних донорів, Краусс висловила надію на те, що таких прикладів ставатиме дедалі більше.